Рішення № 38108450, 24.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1290/14

24.03.14

За позовом

Комунального підприємства “Васильківтепломережа”

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Муніципальні інфраструктурні проекти”

про

стягнення 85501,79 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

за участю представників:

від позивача:

не з’явились.

відповідача:

не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Васильківтепломережа" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Муніципальні інфраструктурні проекти" про стягнення 85 501,79 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2014 року порушено провадження у справі № 910/1290/14, розгляд справи призначено на 26.02.2014 року.

26.02.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

26.02.2014 року представник позивача у судове засідання з’явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

Судом оголошено про перехід розгляду справи по суті.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року розгляд справи відкладено на 24.03.2014 року.

24.03.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

24.03.2014 представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надали. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 31.01.2014 року та про відкладення розгляду справи від 26.02.2014 року надіслана судом на юридичну адресу відповідача, проте повернута поштовою установою з відміткою “відсутні”. За таких обставин, відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають до господарського суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Згідно п. 3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Таким чином, представник позивача, який не може прибути в судове засідання, не є єдиним можливим законним представником, за відсутності якого справа не може бути розглянута. Крім того, до зазначеного клопотання не додано доказів, що підтверджували причини неможливості взяти участь в судовому директора позивача чи представника позивача. З огляду на вищевикладене, клопотання позивача про відкладення розгляду справи відхиляється судом як недоведене та безпідставне.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі було укладено договір будівельного підряду № 04/07-01 від 04.07.2013р. (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач – підрядник зобов’язується провести ремонтні роботи в строк і в порядку, визначених цим договором, відповідно до проектно-кошторисної документації, а позивач – замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати підрядникові затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти ремонтні роботи в строк і в порядку, визначеними цим договором та оплатити їх (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору замовник не пізніше 5 робочих днів після набрання чинності цим договором передає підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Васильків, військове містечко – 11, тепловий пункт № 2 (далі – об’єкт) і проектно-кошторисну документацію письмовому вигляді в одному примірнику.

Згідно п. 1. 7 договору строк завершення ремонтних робіт об’єкта – 15.09.2013 року.

Вартість ремонтних робіт становить 37443,72 грн. і сплачується замовником підряднику шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника у наступному порядку: аванс у розмірі 28920,00 грн. сплачується замовником підряднику протягом 5 робочих днів з дня набрання чинності цим договором; остаточний розрахунок у розмірі 8523,72 грн. за ремонтні роботи, здійснюється замовником підряднику на основі фактично виконаних робіт згідно акту приймання-передачі робіт протягом 5 робочих днів з дня підписання сторонами вказаного акту (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору підрядник зобов'язаний, зокрема, провести ремонтні роботи якісно і в передбачений цим договором строк, не допускати відхилення від проектно-кошторисної документації; повідомляти замовника про готові для прийому обсяги ремонтних робіт шляхом надсилання письмового повідомлення в строк 5 (п'ять) робочих днів з дня завершення робіт.

Згідно п. 4.1 договору передання та приймання замовником виконаних ремонтних робіт здійснюється за актом приймання-передачі виконаних робіт, які підписуються сторонами після завершення виконання ремонтних робіт. Підрядник повідомляє замовника про готові для прийому ремонтні роботи шляхом надсилання письмового повідомлення в строк 5 робочих днів з дня завершення робіт.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Цей Договір діє до 31.10.2013 року (п. 9.1, 9.2 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили перелік робіт та витрат, їх кількість та одиницю вимірювання, а також кошторисну вартість, яка становить 37443,72 грн. Зазначений додаток № 1 до договору підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємства і товариства, засвідчена копія якого залучена до матеріалів справи.

На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму авансу в розмірі 28920,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.07.2013 року № 914 на суму 28920,00 грн., завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Проте у визначений договором строк відповідач роботи, передбачені договором не виконав.

Позивач, надіслав на адресу відповідача претензію від 17.10.2013 року №1376, якою повідомив відповідача про розірвання договору будівельного підряду №04/07-01 від 04.07.2013 року; та вимагав повернути аванс в розмірі 28920,00 грн.; відшкодувати збитки в сумі 23821,00 грн.; сплатити 20% штрафу у розмірі 5784,00 грн.; пеню у розмірі 2718,48 грн.; 7% штрафу у розмірі 2024,40 грн., а також відшкодувати збитки (упущену вигоду) у розмірі 8214,00 грн.

Вказану кореспонденцію відповідач отримав 25.10.2013 року, що підтверджується підписом повноважної особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення від 23.10.2013р., завірена копія якого залучена до матеріалів справи. Втім відповідь відповідач на зазначену претензію не надав, вимоги викладені в ній - не виконав.

Отже, відповідач свої зобов'язання щодо виконання підрядних робіт обумовлених договором у встановлені договором строки та обсягах не виконав, перераховану суму авансового платежу не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно ст. 852 Цивільного кодексу України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Частиною третьою статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Предметом спору у даній справі є повернення попередньої оплати в сумі 28920,00 грн. Вимоги замовника мотивовані направленням підряднику претензії, зі змісту претензії, якої вбачається, що замовник у зв'язку з порушенням підрядником умов договору просить останнього розглянути зазначену претензію та розірвати договір.

Разом з тим, відповідно до положень п. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно п. 9.2 договору цей договір діє до 31.10.2013 року.

Отже, беручи до уваги те, що

позивач надіслав на адресу відповідача листи про припинення дії договору та відсутність, передбаченого п. 9.3 договору, рішення Васильківської міської ради про продовження строку дії цього договору, а також враховуючи вищезазначені норми законодавства суд приходить висновку, що типовий договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщення) комунальної власності Васильківської територіальної громади від 01.07.2006р. № 193 припинено, оскільки строк його дії закінчився 31.05.2011р.

Отже, беручи до уваги те, що сторонами у справі не надано та матеріали справи не містять доказів досягнення сторонами згоди щодо розірвання договору та/чи надіслання відповідачем відповіді щодо розірвання зазначеного договору, відтак договір будівельного підряду від 04.07.2013 року № 04/07-01 є припиненим оскільки строк його дії закінчився 31.10.2013р.

Стаття 387 Цивільного кодексу України надає право власнику витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов’язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. В разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов’язку заінтересована особа має право пред’явити позов про витребування цього майна.

Згідно із ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути це майно. Особа зобов`язана повернути це майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо виконання підрядних робіт в повному обсязі у строки визначені договором та безпідставно утримує грошові кошти в розмірі 28920,00 грн., які були сплачені позивачем в якості авансу за договором підряду, позаяк строк виконання робіт за договором сплив, а відповідач підрядні роботи, за які позивач сплатив грошові кошти, в повному обсязі не виконав.

Отже, безпідставне і незаконне володіння та утримання відповідачем грошових коштів у сумі 28920,00 грн., які є власністю позивача, порушує права і законні інтереси останнього.

За таких обставин, враховуючи факт невиконання відповідачем у повному обсязі попередньо оплачених позивачем підрядних робіт, суд дійшов висновку, що належні позивачу грошові кошти у сумі 28920,00 грн. знаходяться у відповідача без достатніх правових підстав, доказів протилежного останній суду не надав, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача зазначеної суми, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі ч. 2 ст. 231 ГК просить суд стягнути з відповідача за прострочення строків закінчення виконання підрядних робіт пеню у розмірі 0,1 % вартості робіт з яких допущено прострочення, яка за розрахунком позивача за період прострочення з 09.07.2013 року по 20.01.2014 року складає 5639,40 грн. та за прострочення строків закінчення виконання підрядних робіт більш ніж на 30 днів штраф у розмірі 7% від вартості робіт за договором, який за розрахунком позивача складає 2024,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-41гс10; постанові Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. у справі N 3-11гс11.

Дослідивши умови договору будівельного підряду № 04/07-01 від 04.07.2013р., судом встановлено, що сторони в даному договорі не встановили розміри штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов’язання за цим договором, передбачивши лише в п. 6.1 договору, що у випадку порушення зобов’язання, передбаченого цим договором, винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

З огляду на те, що інший розмір штрафних санкцій не передбачений договором та те, що порушено господарське зобов'язання, в якому одна сторона – позивач - комунальне підприємство “Васильківтепломережа” - є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, а також враховуючи, що допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з невиконанням робіт, позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Однак, положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи зазначене, положення п. 1.7 договору, відповідно до якого строк завершення ремонтних робіт об’єкта визначений 15.09.2013 року, а також строк дії договору, який відповідно до п. 9.2 визначений сторонами – до 31.10.2013 року, прострочення виконання відповідачем зобов’язання щодо виконання підрядних робіт починається з 16.09.2013 року та закінчується 31.10.2013 року.

Таким чином, період нарахування пені за прострочення виконання відповідачем зобов’язання щодо виконання підрядних робіт за договором має здійснюватись за період з 16.09.2013 року до 31.10.2013 року.

З огляду на зазначене, арифметично вірна сума пені за розрахунком суду, зробленим з урахуванням встановленого періоду прострочення та не виходячи за межі періоду та бази нарахування пені, заявлених позивачем, складає 1330,32 грн.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірними, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому підлягає задоволенню в сумі 2024,40 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 20% штрафу за порушення зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, який за розрахунком позивача складає5784,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, всупереч зазначеному, матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів в підтвердження того, що відповідачем порушено зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) за договором, матеріали справи не містять доказів навіть часткового виконання робіт за договором, як то Акту приймання-передачі робіт тощо, що передбачено п. 4.1 договору.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 20% штрафу за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) робіт є недоведеною належними та допустимими доказами та є безпідставною, а відтак суд відмовляє в її задоволенні.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 23821,00 грн. збитків завданих внаслідок невиконання підрядних робіт за договором, що призвело до погіршення стану об’єкту, в зв’язку з чим позивач змушений понести витрати на його ремонт у заявленій до стягнення сумі. На підтвердження чого позивачем наданий локальний кошторис

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 23821,00 грн. збитків, які складаються із вартості робіт, які необхідно здійснити в приміщенні котельні для усунення наслідків пошкодження її приміщення через невиконання відповідачем підрядних робіт щодо перекриття даху, а також вимоги щодо стягнення недотриманого доходу (упущена вигода) у розмірі 19312,99 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 цього ж кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків та стягнення майнової шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2009 року у справі № 38/41.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання відповідачем збитків.

Посилання позивача на дефектний акт результатів загального огляду будівельної конструкції теплового пункту вул. в/м № 11, 17-к від 19.09.2013 року, дефектний акт від 10.10.2013 року на ремонт теплового пункту за адресою В/М-11 та локальний кошторис № 2-1-1 не можуть вважатись належним доказом завдання позивачу збитків в сумі 23821,00 грн. внаслідок невиконання відповідачем підрядних робіт за договором, оскільки з наданих документів не вбачається, що пошкодження приміщення стоїть у причинному зв’язку та є результатом протиправної поведінки відповідача, яка проявилась у невиконанні договірних зобов’язань.

Та посилання позивача на те, що у разі виконання відповідачем договірних зобов’язань позивач міг би отримати прибуток за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання у житлових будинках № 17 та № 18 військового містечка №-11 у заявленій до стягнення сумі 19312,99 грн., судом до уваги на приймаються, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами повного складу цивільного правопорушення - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у сумі 23821,00 грн. та збитків (упущеної вигоди) у сумі 19312,99 грн. є безпідставними, недоведеними, необґрунтованими та непідтвердженими належними і допустимими доказами, в зв’язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

З огляду на зазначене та враховуючи, що належні позивачу грошові кошти у сумі 28920,00 грн. знаходяться у відповідача без достатніх правових підстав, доказів протилежного останній суду не надав, вимоги позивача про стягнення з відповідача 28920,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів 1330,32 грн. пені та 7% штрафу в сумі 2024,40 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх недоведеність та безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Муніципальні інфраструктурні проекти” (04070, м. Київ, вул. Верхній Вал, 72, ідентифікаційний код 36335934) на користь Комунального підприємства “Васильківтепломережа” (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, 60-А, ідентифікаційний код 31916457) 28920 (двадцять вісім тисяч дев’ятсот двадцять) грн. 00 коп. безпідставно отриманих грошових коштів 1330 (одну тисячу триста тридцять) грн. 32 коп. пені, 2024 (дві тисячі двадцять чотири) грн. 40 коп. 7% штрафу, 689 (шістсот вісімдесят дев’ять) грн. 65 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 31.03.2014 року.

Суддя О.Є. Блажівська