Ухвала суду № 38108250, 27.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 751/1975/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Філатова Л.Б. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новозаводського Відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Новозаводського Відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Новозаводського районного суду м.Чернігова з адміністративним позовом до Новозаводського Відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції та просила визнати незаконною постанову відповідача про закінчення виконавчого провадження від 14.02.2013 року за ВП №34593804.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що дії державного виконавця, вчинені в ході примусового виконання виконавчого листа по справі відповідають вимогам чинного законодавства і вчинені відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 14.02.2013 заступником начальника Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Каратаєвською Т.П. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-11141\11, виданого 29.09.2011 Новозаводським районним судом м. Чернігова на виконання рішення суду по справі за її позовом до УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова, яким суд зобов'язав УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 як потерпілій внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду 3 групи відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14.05.2011 року.

Зі змісту постанови про закінчення виконавчого провадження від 14.02.2013 за ВП №34593804 вбачається, що рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова, на підставі якого було видано виконавчий лист № 2-а-11141/11 від 29.09.2011 року, виконано в частині нарахування грошової суми, а в частині здійснення виплати цієї суми виконати рішення суду без участі боржника неможливо.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець формально підійшов до виконання виконавчого листа № 2-а-11141/11 від 29.09.2011, обмежившись лише повідомленням боржника та отриманням від нього відповіді, не надав доказів того, що під час примусового виконання вказаного виконавчого листа були виконані всі вимоги ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», а тому правових підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у відповідача не було.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 Закону у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Приписи ст. 89 Закону передбачають, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

Однак, матеріали справи не містять доказів застосування відповідачем до боржника в межах виконавчого провадження передбачених вищенаведеними нормами санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, закриття виконавчого провадження без вчинення усіх передбачених законом заходів для його виконання є фактично відмовою здійснити таке виконання та позбавляє особу, на користь якої винесено таке рішення, права та можливості поновлення порушеного права.

Пленум Вищого адміністративного суду України в п.17 постанови №5 від 21 травня 2012 року «Про внесення змін до постанови Пленуму ВАСУ від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» роз'яснив, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно з ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 року, держави, які ратифікували Конвенцію, взяли на себе зобов'язання виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання на території України. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. ст. 2, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У справах «Жовнер проти України», «Кечко проти України», «Васильев проти України», «Войтенко проти України» Європейський суд з прав людини наголошував, що державний орган влади не має права посилатися на відсутність бюджетних асигнувань на виправдання неспроможності виконати судове рішення про повернення боргу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є протиправними, а постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-а-11141\11, виданого 29.09.2011 року Новозаводським районним судом м. Чернігова, підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новозаводського Відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 березня 2013 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.