Ухвала суду № 38107638, 02.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 876/10024/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» в особі філії «Спілловер. Шкіряний завод» Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» в особі філії «Спілловер. Шкіряний завод» Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» до Пенсійного фонду України, третя особа Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську, про скасування рішень №31295/09-10 від 26.12.2012 року та №693/09-10 від 10.01.2013 року,-

в с т а н о в и в:

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальність з іноземними інвестиціями «Спілловер» в особі філії «Спілловер. Шкіряний завод» Товариства з обмеженою відповідальність з іноземними інвестиціями «Спілловер» (далі - позивач) звернулось до суду із позовом до Пенсійного фонду України (далі - відповідач) про скасування рішень № 31295/09-10 від 26.12.2012 року та № 693/09-10 від 10.01.2013 року.

Ухвалами Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року об'єднано обидві справи в одне провадження, а також залучено до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вимоги відповідача про сплату боргу стосуються не тільки суми зростання боргу, а й суми, пред'явленої до стягнення в судовому порядку плюс всі наступні періоди, що є порушенням чинного законодавства, оскільки вимога відповідача мала подаватись лише на суму зростання боргу.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суми по єдиному внеску стосуються листків непрацездатності і відшкодовуються Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а тому були виплачені вчасно. Крім того, кожна вимога про сплату боргу наступного базового звітного періоду включає в себе борг попереднього періоду, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, про наявність підстав для відмови в задоволенні апеляційної скарги з таких мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції, 03.09.2012 року та 03.10.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську виставлено позивачу на підставі картки особового рахунку вимоги № Ю-36/18 про сплату боргу станом на 31.08.2012 року в сумі 1064121,18 грн., а саме: недоїмки по сплаті єдиного внеску в розмірі 884446,20 грн., штрафів в розмірі 75177,48 грн., пені в розмірі 104497,50 грн. (а.с. 67) та вимогу № Ю-864 про сплату боргу станом на 30.09.2012 року в сумі 1203150,83 грн., а саме: недоїмки по сплаті єдиного внеску в розмірі 1024663,83 грн., штрафів в розмірі 74654,24 грн., пені в розмірі 103832,76 грн. (а.с. 10).

Позивач не погодившись з виставленням йому вказаних вимог, оскаржив їх в порядку процедури адміністративного узгодження. Остаточними рішеннями Пенсійного фонду України від 26.12.2012 року № 31295/09-10 (а.с. 66) та від 10.01.2013 року № 693/09-10 (а.с. 9) залишено без задоволення скарги позивача та без змін рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську.

Правове регулювання відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску здійснюється нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464).

Згідно вищевказаного Закону Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" зареєстроване як юридична особа, з відокремленим підрозділом - філія "Спілловер. Шкіряний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер", а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 позивач є платником єдиного внеску.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частинами 4 та 5 ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум, та на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Частиною 11 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що в разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що приймаючи рішення № 31295/09-10 від 26.12.2012 року та № 693/09-10 від 10.01.2013 року відповідач діяв відповідно до Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-7, а тому такі дії є правомірними.

Щодо вимог про сплату боргу № Ю-36/18 від 03.09.2012 року та № Ю-864 від 03.10.2012 року, то варто зазначити, що вони прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується наступним.

З досліджених судом витягів з карток особового рахунку платника єдиного внеску за період з 01.11.2011 року по 01.10.2012 року (а.с. 155-164), довідок розрахунків боргу № 655/06 від 28.03.2013 року, заборгованість позивача по єдиному внеску по різних рахунках станом на 31.08.2012 року складала 1064121,18 грн., а саме: недоїмки по сплаті єдиного внеску в розмірі 884446,20 грн., штрафів в розмірі 75177,48 грн., пені в розмірі 104497,50 грн., а станом на 30.09.2012 року - 1203150,83 грн., а саме: недоїмки по сплаті єдиного внеску в розмірі 1024663,83 грн., штрафів в розмірі 74654,24 грн., пені в розмірі 103832,76 грн. (а.с. 177-178).

Також судом встановлено, що відповідно до даних акту № 3-1 звірення розрахунків між позивачем та відповідачем в даній справі станом на 01.02.2012 року, заборгованість позивача за даними обох вказаних осіб складає 785852,65 грн., в тому числі по єдиному внеску - 704380,18 грн., по штрафних санкціях - 57077,57 грн., по пені - 24394,90 грн. (а.с. 154).

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську помісячно виставлялись позивачу вимоги про сплату боргу № Ю-36/11 від 02.02.2012 року, № Ю-36/12 від 05.03.2012 року, № Ю-36/10 від 05.01.2012 року, № Ю-36/13 від 03.04.2012 року, № Ю-36/14 від 04.05.2012 року, № Ю-36/15 від 05.06.2012 року, № Ю-36/16 від 02.07.2012 року, № Ю-36/17 від 03.08.2012 року (а.с. 179-183, 193-200). Вказані вимоги не оскаржувались позивачем, а тому вважаються правомірними.

Крім того, рішення Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про застосування фінансових санкцій № 506 від 29.02.2012 року, № 706 від 28.03.2012 року, № 915 від 20.04.2012 року, № 1139 від 15.05.2012 року, № 1324 від 05.2012 року, № 1474 від 21.06.2012 року, № 1649 від 19.07.2012 року, № 1710 від 26.08.2012 року (а.с. 204-218) також не оскаржувались позивачем, що підтверджує наявність заборгованості та підставність включення до вимог № Ю-36/18 від 03.09.2012 року та № Ю-864 від 03.10.2012 року боргу за попередні періоди.

Також слід зазначити, що ч. 6 ст. 25 Закону передбачено, що в рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до п.п. «б» та «в» п. 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5 (надалі - Інструкція), в редакції на час виникнення спірних правовідносин, органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску та, якщо платник має на кінець звітного базового періоду борги зі сплати фінансових санкцій. При цьому, згідно даного пункту Інструкції, у вказаних вище випадках вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Таким чином, враховуючи положення п. 6.3 Інструкції, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на підставі даних особових рахунків позивача, враховуючи наявність у нього станом на 31.08.2012 та 30.09.2012 року заборгованості по сплаті єдиного внеску по рахунках, по яких позивач є платником єдиного внеску, заборгованості по штрафних санкціях та пені, правомірно виставило вимоги № Ю-36/18 від 03.09.2012 року про сплату боргу в сумі 1064121,18 грн. та № Ю-864 від 03.10.2012 року про сплату боргу в сумі 1203150,83 грн.

При цьому є безпідставними твердження позивача на те, що вищевказані вимоги безпідставно включають заборгованість за попередні періоди, оскільки п. 6.9 Інструкції, на яку посилається позивач, стосується компетенції органу пенсійного фонду щодо подання вимог до виконання до державної виконавчої служби після проходження відповідної процедури узгодження боргу.

Також суд вважає безпідставними доводи позивача про неврахування факту наявності між сторонами провадження в адміністративній справі № 2а-10677/12/2670 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Спілловер" заборгованості по єдиному внеску по вимозі № Ю-36/15 від 05.06.2012 року, яка включає заборгованість станом на 31.05.2012 року, оскільки кінцевого рішення по справі не винесено, а тому вказаний факт не має значення для правильного розгляду та вирішення даної справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність з іноземними інвестиціями «Спілловер» в особі філії «Спілловер. Шкіряний завод» Товариства з обмеженою відповідальність з іноземними інвестиціями «Спілловер» слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» в особі філії «Спілловер. Шкіряний завод» Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Спілловер» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі №809/301/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

О.І.Мікула