Рішення № 38107227, 07.04.2014, Чумаківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Пролетарський районний суд м. Донецька)

262/463/14-ц

2/262/425/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2014 року Пролетарський районний суд міста Донецька у складі:

головуючого - Панас Н.Л.

при секретарі - Гордєєвій О.Ю.

за участю представника позивача - Болхової А.В.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Донецтку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2012 року позивач звернувся до суду з позовом де вказує, що 09.02.2007 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір №Д002/АА-025.07.1.Відповідно до умов договору банк взяв на себе зобов"язання надати відповідачеві кредит в доларах США на купівлю автівки в загальному розмірі 12598 доларів 42 центи США (пункти 1.1, 1.2 договору) У відповідності з пунктом 1.4 договору повна сума кредиту була видана відповідачеві готівкою через касу банку для подальшого перерахунку на рахунок торгівельної організації. Факт отримання суми кредиту відповідачем підтверджується заявою відповідача про видачу готівки №67_141 від 09.02.2007 року. Тобто банк у повному обсязі виконав свої зобов"язання перед відповаідачем за договором. Кредит був виданий відповідачеві на наступних умовах: - сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 14,5 річних (пункт 1.5 договору); - починаючи з місяця, наступного за звітним, до 10 числа кожного місяця, відповідач повинен був сплачувати на погашення кредиту та відсотків за користування кредитом в сумі 217 доларів США на рахунок, вказаний у пункті 1.3 договору (пункти 3.1-3.3 кредитного договору); - повернути отримания кредит, згідно з умовами кредитного договору не пізніш 08 лютого 2012 року; - сплачувати банку нараховані відсотки за користування кредитом щомісячно до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним, а також 08.02.2012 року або у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом. Всупереч умовам договору, зокрема тих, якими передбачається зобов"язання відповідача повністю сплатити заборгованість за кредитом та відсотками у визначений кредитним договором строк, ОСОБА_3 до теперішнього часу не виконала умови договору щодо: повернення у повному обсязі кредитних коштів, як були нею отримані від банку, у розмірі 3122 долари 53 центи США, що згідно з курсом НБУ станом на 10.04.2012 року становить 24941 грн.21 коп.; сплати відсотків за користування кредитом, які станом на 10 квітня 2012 року складають - 155 доларів 67 центів США, що за офіційним курсом НБУ на зазначену дату становить 1243 грн.43 коп. Пунктом 3.9 кредитного договору встановлено, що за порушення строків повернення кредиту чи сплати відсотків відповідач зобов"язується сплатити банку пеню за кожен день прострочки у розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості. Станом на 10.04.2012 сума пені складає 259107 грн.94 коп. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 285292 грн.56 коп. та судовий збір у розмірі 2852 грн.93 коп.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав і просив задовольнити в частини стягнення з відповідача пені за прострочку виконання умов договору. Крім того пояснив, що на теперішній час відповідачем сплачена заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом, а також судовий збір.

Відповідач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав і просив відмовити у їх задоволенні. Також пояснив, що на теперішній час вона сплатила заборгованість за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом, судовий збір і частково погасила пеню. Просила застосувати до спірних правовідносин вимоги ст.258 ЦК України.

Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.536 ЦК України ха користування чужими грошовими коштами боржник зобов"язаний сплачувати відсотки, розмір яких встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності з вимогами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено у судовому засіданні 09 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №Д002/АА-025.07.1, з додатковими угодами до нього, відповідач отримав кредит у розмірі 12598 доларів 42 центи США терміном до 08 лютого 2012 року включно на часткову оплату вартості автомобіля зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,5% річних (а.с.5-10).

Згідно з пунктами 3.1-3.3 зазначеного договору відповідач взяв на себе зобов"язання: починаючи з місяця наступного за звітним (тобто з березня 2007 року) до 10 числа кожного календарного місяця частково погашати заборгованість за кредитом та нарахованими відсотками у розмірі 217 доларів США на рахунок, зазначений у пункті 1.6 договору та повернути одержаний кредит, згідно з умовами договору не пізніш 08 лютого 2012 року, а також сплачувати банку нараховані відсотки за користування кредитом щомісячно до 10 числа кожного місяця включно, наступного за звітним, а також 08 лютого 2012 року або у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом.

Пунктом 5.2 договора передбачено, що у раз недотримання позичальником умов цього договору банк має право вимагати від нього розірвання договору, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих за ними відсотків, відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави транспортного засоба №Д002/АА-025/1.07.1 від 09.02.2007 року та договорів застави, які можуть бути укладені між банком та боржником в рахунок забезпечення виконання боржником своїх зобов"язань за кредитним договором.

Пунктом 3.9 договору передбачено, що за порушення термінів (строків) повернення кредиту чи сплати відсотків ОСОБА_2 зобов"язується сплачувати банку пеню за кожен день прострочки у розмірі 1,6% від суми простроченої заборгованості.

Позивач свої зобов"язання перед відповідачем щодо надання ОСОБА_2 коштів за кредитним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується копією заяви про видачу готівки №67_141 від 09.02.2007 року (а.с.11).

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем та перевіреного судом та з виписки про рух коштів на особовому рахунку відповідача вбачається, що відповідачем взяті зобов"язання за договором по сплаті кредиту, відсотків за користування ним належним чином не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 10.04.2012 року становить 285292 грн.56 коп. і яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом, яка становить 3122 доларів 53 центів США, що за курсом НБУ станом на 10.04.2012 року становить 24941 грн.21 коп., заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 155 доларів 67 центів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 10.04.2012 року становить 1243 грн.41 коп. та пені за прострочення виконання взятих зобов"язань у розмірі 259107 грн.94 коп. (а.с.12-26).

Разом з тим, як встановлено у судовому засіданні відповідач на виконання своїх зобов"язань за кредитним договором 18 червня 2013 року платіжним дорученням №3032_2 перерахувала на поточний рахунок позивача 3278 доларів 20 центів США, що еквівалентно 26202 грн.65 коп. (а.с.117), а квитанцією №3015_52 від 10 вересня 2013 року - 2852 грн.93 коп. (а.с.138).

Як пояснили у судовому засіданні сторони вказані суми були перераховані відповідачем на погашення заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками, нарахованими за користування кредитом, часткове погашення пені та відшкодування судового збору.

Таким чином, суд доходить до висновку про те, що позов в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, нарахованими відсотками та стягненню судового збору задоволенню не підлягає, у зв"язку із добровільним вирішенням спору.

При визначенні розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення строків виконання зобов"язання, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що положення ч. 3 ст. 551 УК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст.ст. 1054, 1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є сплатою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Аналізуючи вимоги позивача та фактичні обставини справи, суд вважає можливим зменшити розмір неустойки - пені - до 24941 грн.21 коп.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про застосування до вимог про стягнення пені строків позовної давнини з огляду на наступне.

У відповідності з вимогами ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давнина: скорочена або більш продовжена у порівнянні із загальною позовною давниною. Позовна давнина тривалістю в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафа, пені).

У той же час, як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, останній платіж відповідача на погашення своїх кредитних зобов"язань був зроблений 22 листопада 2011 року, а з позовом до суду позивач звернувся 10 травня 2012 року. Тобто строк спеціальної позовної давнини позивачем пропущений не був.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.258, 625, 526, 551, 1049, 150, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.5, 6, 8, 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" р/рахунок 32008171201 у Головному управлінні НБУ по місту Києву та Київській області, МФО 321024, ЄДРПОУ 14349442 пеню за несвоєчасне виконання зобов"язань за кредитним договором №Д002/АА-025.01.1 від 09 лютого 2007 року у розмірі 24941 (двадцять чотири тисячі дев"ятсот сорок одну) грн. 21 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено сторонами повністю або частково до апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд міста Донецька.

Апеляційна скарга подається у письмовій формі протягом десяти днів зі дня його проголошення.

Суддя Н.Л.Панас