Ухвала суду № 38106393, 17.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2014 р. м. Київ К/800/6704/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуКиївської регіональної митниціна постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013у справі№ 2а-7901/12/2670за позовомПриватного акціонерного товариства «Виробниче-наукове підприємство «Укрзооветпромпостач»доКиївської регіональної митниціпро визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Виробничо-наукове підприємство «Укрзооветпромпостач» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 118 від 26.04.2012, № 119 від 26.04.2012.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.07.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.07.2012 скасовано та постановлено нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 118 від 26 квітня 2012 року на загальну суму 504 055 грн., та № 119 від 26 квітня 2012 року на загальну суму 100 812 грн., винесені Київською регіональною митницею.

Київська регіональна митниця подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013, та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити повністю.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне:

- відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт невиїзної документальної перевірки дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи № н/26/12/100000000/23524007 від 22 березня 2012 року;

- за висновками вказаного акту перевірки, через неправильне декларування позивачем коду товару «Вітаміни ветеринарні для тварин, які використовуються в сільськогосподарській промисловості для годування тварин, птиці та риб», який за хімічним складом являє собою вітамін А Ровімікс А-1000 у вигляді порошку білого кольору, виробник: DSM Nutritional Products, країна виробництва Швейцарія, торгівельна марка «DSM Nutritional Products», позивачем порушено правила 1.6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, що, у свою чергу, призвело до порушення Закону України «Про Митний тариф України», п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться на митну територію України, а також ст.190 Податкового кодексу України в частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, а також пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 та абз.2 п.123.1 ст.123, п.7, п.11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, чинного на день здійснення перевірки;

- за результатами розгляду поданого позивачем заперечення на акт перевірки, рішенням відповідача заперечення залишені без задоволення;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення № 118 від 26.04.2012, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» у розмірі 429 361,44 грн. основного платежу та 74 693,98 грн. штрафних санкцій;

2) податкове повідомлення-рішення № 119 від 26.04.2012, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» у розмірі 85 872,29 грн. основного платежу та 14 940,40 грн. штрафних санкцій;

- за результатами адміністративного оскарження рішенням Державної митної служби України прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Відповідач здійснив донарахування позивачу податкових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями, виходячи з встановленого перевіркою факту, що позивач помилково здійснив митне оформлення товару «вітамін А Ровімікс А-1000» за кодом УКТЗЕД 2309909990 (ставка мита 0%), тоді як даний товар підлягає класифікації за кодами УКТЗЕД 2936210000 (ставка мита 10%).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з наявністю порушень, виявлених митним органом під час проведення перевірки, та, відповідно, з нарахуванням податкових зобов'язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товару, виявленим перевіркою.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції. При цьому колегія виходить з наступного.

За змістом п.35 ст.1 Митного кодексу України пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Згідно п.19 ст.1 названого Кодексу митні процедури - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Пунктом 10.3 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

У відповідності з п.54.5 ст.54 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте, несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст.313 Митного кодексу України митні органи класифікують товари, тобто, відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Між тим, відповідно до ст.78 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів, митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (ст.69 Митного кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю контролюючим органом після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Однак, судами попередніх інстанцій таких обставин у цій справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що у даному випадку, після прийняття вантажних митних декларацій (згідно яких товар було віднесено до певного коду товарної номенклатури, з чим погодився митний орган) та пропуску товару на митну територію України після сплати позивачем передбачених законом податків і зборів, у митного органу не було правових підстав в подальшому приймати оскаржувані податкові повідомлення про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку із виявленням помилки класифікації товару внаслідок проведеної перевірки.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний