Ухвала суду № 38106389, 02.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/28357/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Дєдушкіна С.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТСЦ Поділля» (далі - Товариство)

на постанову Хмельницкого окружного адміністративного суду від 11.07.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012

у справі № 2а/2270/1302/11

за позовом Товариства

до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Хмельницька ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року Товариство звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2009 № 0000722310/0/1367, від 28.08.2009 № 0000722310/1/1777, від 09.11.2009 № 0000722310/2/2353, від 19.01.2010 № 0000722310/3/34, а також від 25.06.2009 № 0000732310/0/1368, від 28.08.2009 № 0000732310/1/1776, від 09.11.2009 № 0001172310/2/2352 і від 19.01.2010 № 0001172310/3/35.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.07.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що зафіксовані в акті перевірки факти порушення позивачем податкової дисципліни підтверджуються документально та Товариством не спростовані.

Посилаючись на допущені судами порушення процесуальних норм та неповноту дослідження ними обставин справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти обох попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, яким позов задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу Товариства виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Хмельницькою ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.02.2005 по 31.12.2008, оформлену актом від 12.05.2009 № 941/230/33363890. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2009 № 0000722310/0/1367, за яким позивачеві донараховано грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 247 944 грн. (у тому числі 165 296 грн. за основним платежем та 82648 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення 25.06.2009 № 0000732310/0/1368, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 494 081 грн. (у тому числі 1 314 119 грн. за основним платежем та 1 179 962 грн. за штрафними санкціями). Решту оспорюваних актів індивідуальної дії було прийнято ДПІ за результатами адміністративного оскарження позивачем зазначених донарахувань.

Під час цієї перевірки було встановлено, що Товариство є відповідальною особою за ведення бухгалтерського та податкового обліку іншого суб'єкта господарських правовідносин - Договору від 04.10.2006 № 01 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації торговельно-сервісного центру «Поділля» (далі - Договір № 01). При веденні відокремленого обліку результатів спільної діяльності Договору № 01 від власної господарської діяльності Товариством у перевіреному періоді було порушено вимоги чинного законодавства, що, за висновком ДПІ, призвело до викривлення стану розрахунків позивача з бюджетом.

Також, як зазначено в акті перевірки, за договором купівлі-продажу цінних паперів від 10.10.2006 Товариством як уповноваженою особою було відчужено належні Договору № 01 облігації загальною вартістю 4 169 000 грн. без наявності ліцензії. Розцінивши зазначений правочин як такий, що вчинений з порушенням вимог статті 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, ДПІ кваліфікувала кошти, отримані за цим правочином, як доход з інших джерел, що підлягає відображенню у складі валового доходу платника в порядку підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За посиланням ДПІ, позивачем було занижено валовий доход: у 2 кварталі 2007 року на 833 333 грн. внаслідок не включення до його складу отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблбуд» коштів за відчужені металеві торговельні павільйони, у 2008 році - на 202 187 грн. з причин невідображення у складі оподатковуваного доходу Товариства операції з продажу послуг з утримання торгових місць. ДПІ зазначає і про необхідність відображення у складі валового доходу позивача суми відсотків, нарахованих банком за користування тимчасового вільними коштами на рахунках Товариства, у загальній сумі 29767 грн.

В акті перевірки також вказано, що у перевіреному періоді позивач здійснював операції з відчуження торговельних павільйонів, які перебували у спільній частковій власності учасників Договору № 01, та відобразив зазначені операції у відокремленому обліку за результатами спільної діяльності.

Позивачем було завищено валові витрати за період з 24.02.2005 по 31.12.2008 у загальній сумі 21 084 517 грн. за рахунок віднесення до їх складу витрат по взаємовідносинам, що оформлені лише видатковими накладними за фіктивними правочинами.

Наведені обставини стали підставою для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

В основу донарахування Товариству вказаної суми податкового зобов'язання з ПДВ податковим органом було покладено висновок про завищення позивачем податкового кредиту внаслідок відображення у його складі сум ПДВ за правочинами, які не спрямовані на відповідні ним правові наслідки, а оформлені лише видатковими накладними. Також ДПІ наголошує на тому, що Товариством безпідставно віднесено до податкового кредиту ПДВ у сумі 166 666,67 грн. за податковою накладною, складеною у квітні 2007 року товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблбуд», шляхом коригування податкового кредиту у бік збільшення без наявності належних підтверджувальних первинних документів.

У справі, що переглядається, підтримуючи правову позицію податкового органу по справі, попередні судові інстанції фактично відтворили висновки акта перевірки щодо порушення Товариством відповідних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому суди безпосередньо не витребували та не дослідили первинні документи, що слугували підставою для формування Товариством даних податкового обліку у перевіреному періоді, не з'ясували фактичного змісту господарських операцій, які були відображені позивачем з порушенням вимог чинного законодавства.

У той же час відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах четвертій та пятій статті 11 названого Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Отже, керуючись наведеним принципом адміністративного судочинства, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Дотримання ж цього принципу судом в судовому процесі забезпечує прийняття законного і обґрунтованого судового рішення за результатами розгляду адміністративної справи, вимоги щодо якого встановлені статтею 159 КАС України.

Обставини, які підлягають доказуванню в судовому процесі, становлять предмет доказування, який в свою чергу відповідно до частини першої статті 138 КАС України визначається колом обставин, на які посилаються сторони в обґрунтування позовних вимог чи заперечень або які мають інше значення для вирішення справи.

А відтак для правильного вирішення цього спору судам слід було вичерпно перевірити усе коло обставин, що були покладені податковим органом в основу оспорюваних донарахувань, з'ясувавши зміст та сутність господарських операцій, які, за висновком податкового органу, були невірно враховані у податковому обліку Товариства, перевіривши порядок їх документального оформлення позивачем за наслідками безпосереднього дослідження первинних документів (складенням яких опосередковувалося виконання цих операцій). Також з огляду на доводи ДПІ судам необхідно було дослідити дотримання позивачем порядку ведення відокремленого податкового обліку Договору № 01, перевіривши відображення позивачем у власному обліку операцій, здійснених саме у процесі провадження господарської діяльності Товариства. При цьому судам слід було взяти до уваги, що всі доходи та витрати, пов'язані з веденням спільної діяльності, враховуються виключно в межах окремого обліку результатів спільної діяльності та не впливають на податковий облік окремих учасників спільної діяльності.

Допущені судами порушення норм процесуального права (які виявилися у порушенні принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи) відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, ретельно перевірити обставини, покладені в основу оспорюваних донарахувань, для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Хмельницьку ОДПІ її правонаступником - Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити Хмельницьку міжрайонну державну податкову інспекцію її правонаступником - Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТСЦ Поділля» задовольнити частково.

3. Постанову Хмельницкого окружного адміністративного суду від 11.07.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 у справі № 2а/2270/1302/11 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько