Ухвала суду № 38106183, 19.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" березня 2014 р. м. Київ К/800/62320/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Весельської Т.Ф.,

Малиніна В.В.,

Ситникова О.Ф.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Комісії державних нагород та геральдики про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року ОСОБА_4 пред'явила у суді позов до Комісії державних нагород та геральдики (далі - Комісії) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є матір'ю п'ятьох дітей, яких виховала до восьмирічного віку, а тому, відповідно до пункту 9 Положення про почесні звання України, затвердженого Указом Президента України від 29 червня 2001 року № 476/2001, має право на отримання почесного звання "Мати - героїня". Однак, у липні 2013 року Комісія відхилила клопотання про присвоєння їй такого почесного звання.

Посилаючись, що при прийнятті оскарженого рішення Комісія не врахувала усіх обставин справи та перевищила надані їй законодавством повноваження, просила суд визнати протиправними дії Комісії щодо неподання клопотання про присвоєння їй почесного звання "Мати - героїня", скасувати рішення Комісії про відхилення клопотання про присвоєння їй такого почесного звання та зобов'язати задовольнити клопотання про нагородження її почесним званням "Мати - героїня" і передати документи відносно неї на розгляд Президентові України.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано протокольне рішення Комісії № 3/2013 від 4 липня 2013 року в частині відхилення клопотання про присвоєння почесного звання "Мати - героїня" ОСОБА_4 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову саме в цій частині. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятого ним рішення та ухвалення нової постанови про задоволення позову.

Комісія своїм правом, як сторони в справі, не скористалася та заперечень на касаційну скаргу не подала.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 9 Положення про почесні звання України, затвердженого Указом Президента України від 29 червня 2001 року № 476/2001, почесне звання "Мати-героїня" присвоюється жінкам, які народили та виховали до восьмирічного віку п'ятьох і більше дітей, у тому числі дітей, усиновлених у встановленому законодавством порядку, враховуючи вагомий особистий внесок у виховання дітей у сім'ї, створення сприятливих умов для здобуття дітьми освіти, розвитку їх творчих здібностей, формування високих духовних і моральних якостей.

Статтею 13 Закону України від 16 березня 2000 року № 1549-III "Про державні нагороди" передбачено, що для попереднього розгляду питань, пов'язаних з нагородженням державними нагородами, при Президентові України утворюється Комісія державних нагород та геральдики, яка є дорадчим органом і працює на громадських засадах. Персональний склад зазначеної Комісії та порядок її роботи визначаються Президентом України.

Положення про Комісію державних нагород та геральдики та її персональний склад затверджені Указом Президента України від 31 грудня 2011 року № 1211/2011.

Згідно з пунктами 3, 6 Положення про Комісію, основним її завданням є, зокрема, підготовка висновків щодо порушених перед Президентом України клопотань про нагородження державними нагородами України, позбавлення державних нагород України, поновлення у правах на державні нагороди України, видачу дублікатів нагород або документів про нагородження. Рішення Комісії приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів Комісії та оформлюється протоколом, який підписується головуючим на засіданні Комісії.

Цим же Положенням передбачено право комісії відхиляти клопотання про нагородження державною нагородою, а пунктом 8 Положення визначено, що, у разі відхилення Комісією клопотання про нагородження державною нагородою України відповідні матеріали повертаються органу, організації, які вносили подання.

Судами встановлено, що 1 березня 2013 року Вінницька обласна державна адміністрація звернулася до Президента України із поданням про присвоєння ОСОБА_4, як матері п'ятьох дітей, яких виховала до восьмирічного віку, почесного звання "Мати - героїня".

Рішенням № 3/2013 від 4 липня 2013 року, оформленим у виді протоколу, Комісія відхилила клопотання про присвоєння почесного звання "Мати - героїня" багатодітним жінкам, характеристики яких не відповідають критеріям номінації зазначеного почесного звання та повернула матеріали органам, що вносили клопотання (додатки № 7-13 до оскарженого рішення). Зокрема, згідно з витягом з додатку № 9, серед списку багатодітних матерів, представлених до присвоєння почесного звання "Мати - героїня", у яких є засуджені діти або діти, які знаходяться під слідством, зазначена ОСОБА_4

Суд першої інстанції у своїй постанові про часткове задоволення позову зазначив, що Комісія, обґрунтовуючи оскаржене рішення, обмежилася лише загальним визначенням підстав для присвоєння почесного звання та не конкретизувала, яким саме критеріям не відповідають кандидатури номінантів, а справжні підстави відхилення клопотань сформулював її представник уже під час розгляду справи, указавши, що у присвоєнні почесного звання "Мати - героїня" було відмовлено матерям багатодітних сімей, у яких є засуджені діти, або діти, які перебували під слідством, оскільки цей факт свідчить про недостатній особистий внесок матері у належне виховання дітей, зокрема формування їх високих духовних і моральних якостей. Окрім того, на думку суду першої інстанції, оскаржене рішення не носило індивідуальний характер, а стосувалося цілої групи осіб - багатодітних матерів, представлених до державної нагороди. За таких обставин, суд першої інстанцій дійшов висновку, що рішення, яке оскаржує позивач, є необґрунтованим та таким, що прийнято не з підстав, визначених законодавством, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що підстави прийняття Комісією оскарженого рішення стали відомі суду лише під час розгляду справи і зазначив, що факт наявності у багатодітній сім'ї засуджених дітей або дітей, які перебували під слідством, свідчить про неналежний рівень виховання дітей, формування їх високих духовних і моральних якостей, а тому і без пояснень представника відповідача, зі змісту самого рішення, зрозуміло, з чого виходила Комісія при його прийнятті.

За таких обставин та, враховуючи спеціальне законодавство щодо порядку розгляду питання нагородження особи державною нагородою, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення прийнято Комісією на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, визначений законодавством.

Що ж стосується оформлення самого рішення, то, як зазначив апеляційний суд, відповідно до чинного законодавства, воно оформлюється протоколом, який підписує головуючий на засіданні Комісії, і жоден нормативний акт не визначає обов'язку Комісії приймати окремі рішення (оформлювати їх окремим документом) по кожній конкретній особі, представленій до нагородження, а також не встановлює вимоги до структури таких рішень, зокрема, щодо заборони складання їх із додатками. При цьому, на думку апеляційного суду, така форма рішення як протокол не може свідчити про його "неіндивідуальність", оскільки кожне з представлених на вирішення Комісії клопотань вирішувалося окремо, а додаток до її рішення конкретизує осіб, відносно яких прийнято ідентичні рішення - про відхилення клопотання про присвоєння почесного звання "Мати-героїня".

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що спеціальне законодавство з питань державних нагород, зокрема, положення Закону України "Про державні нагороди", Положення про Комісію державних нагород та геральдики, наділяє Комісію, яка приймає рішення колегіально, правом розглядати клопотання про нагородження особи державною нагородою та визначати наявність або відсутність підстав для внесення відповідних пропозицій Главі держави.

У той же час, за змістом частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України, суд під час розгляду справи повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати наявність доказів, які б підтверджували зазначені факти. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів щодо витребування належних доказів із власної ініціативи.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом та під час розгляду справи ОСОБА_4 зазначила, що підставою для відхилення клопотання про присвоєння їй почесного звання "Мати - героїня" була та обставина, що відносно її наймолодшого сина ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року у 20-річному віці, порушувалися кримінальні справи. Однак, з таким обґрунтуванням відмови вона не погодилася і стверджувала, що законодавчою основою для присвоєння жінці почесного звання "Мати-героїня" є народження нею п'ятьох і більше дітей та виховання їх до восьмирічного віку. Однак, Комісія факту належного виховання нею дітей до зазначеного віку не спростувала, а також не з'ясувала, у зв'язку з чим її син притягувався до кримінальної відповідальності, та результати розгляду справ відносно нього у судах.

Суди під час розгляду справи цим доводам позивача оцінки не надали, зазначені нею обставини не перевірили та не з'ясували, чи приймалися судами вироки про визнання ОСОБА_5 винним у скоєнні злочинів. Не вимагали вони і від сторін надати такі докази та не створили їм умов, необхідних для встановлення фактичних обставин справи, а отже, не дотрималися вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Окрім того, як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 1 своєї постанови від 6 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", суди під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Так, згідно з пунктом 3 частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на викладене, судам слід було надати оцінку й доводам ОСОБА_4 про те, що Комісія під час прийняття оскарженого рішення не врахувала і ряд інших обставин, які мають значення для правильного вирішення клопотання відносно неї. Зокрема, що дітей вона виховувала та матеріально забезпечувала самостійно, без підтримки чоловіка, який залишив їхню сім'ю; інші її четверо дітей отримали вищу освіту та створили сім'ї; раніше, у 1985 році, за народження п'ятьох дітей, вона вже нагороджувалася медаллю "Медаль Материнства" 2-го ступеня.

Однак, судами цього зроблено не було.

За змістом статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, а отже, вимоги даної норми включають в себе обов'язок касаційного суду перевіряти повноту встановлення фактичних обставин.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, з направленням спарви на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною першою статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись статтями 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Ф. Весельська

В.В. Малинін

О.Ф. Ситников