Ухвала суду № 38106137, 31.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2014 року м. Київ К/800/35551/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Блажівської Н.Є.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013

та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.04.2013

у справі № 2а/1770/4864/2012

за позовом Приватного підприємства «Арт-Майстер»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Арт-Майстер» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівному 14.12.2012 № 0005822342, № 0005832342, №0005842342.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Арт-Майстер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, складено акт № 655/22-200/32300300 від 04.12.2012, в якому зафіксовані порушення: п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток всього в сумі 118 542 грн. за І квартал 2012 року; п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 103 920 грн. за березень 2012 року та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за вересень 2012 року на суму 3 598 грн.

Такий висновок податковим органом зроблено на підставі того, що правочини вчинені між ПП «Арт-Майстер» та ТОВ «Артпласт Трейд», ТОВ «Аякс» є нікчемними та не спричиняють настання реальних наслідків, в'язку з тим, що для перевірки не було надано товарно-транспортних накладних та сертифікатів походження товарів.

На підставі результатів вказаної перевірки, 14.12.2012 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0005822342 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 148 177,50 грн., у т.ч.: 118 542 грн. основного платежу та 29 635,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0005832342 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 129 900 грн., в т.ч.: 103 920 грн. основного платежу та 25 980 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0005842342 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 598 грн.

Також судами встановлено, що 01.12.2011 між ПП «Арт-Майстер» (покупець) і ТОВ «Аякс» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № ОС-0112, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (спеції, сушені овочі) в асортименті на суму, зазначену в рахунку на умовах визначених даним договором.

Між ПП «Арт-Майстер» (замовник) та ТОВ «Артпласт Трейд» (виконавець) укладений договір № АТ-8-12 від 11.01.2012 на поставку пакувального матеріалу (плівки, готових пакетів), за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання поставити замовнику, а замовник бере на себе зобов'язання своєчасно оплатити та прийняти пакувальний матеріал на умовах даного договору.

Факт виконання вказаних господарських операцій підтверджується: видатковими та податковими накладними; платіжними дорученнями.

В наступному, придбанні в ТОВ «Аякс» та ТОВ «Артпласт Трейд», товари передавалися позивачем на переробку ТОВ «Вест Фуд Інвест» на підставі договору про надання послуг від 28.06.2011.

Готова продукція була реалізована позивачем суб'єктам господарювання: ТОВ «Еко», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Дастор-Ужгород», ТОВ «Котика Р», АТ «Нова лінія», ТОВ «Край 2», ТОВ «Адвентіс», ПП «Тімбор», ТОВ «Ибрис», що підтверджується дослідженими судами матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату товарів були у позивача в наявності та надані для перевірки; договори, укладені між позивачем та вищевказаними контрагентами не були визнані недійсними в установленому законодавством порядку.

Установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється (п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Таким чином, за встановлення в судовому порядку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Артпласт Трейд», ТОВ «Аякс», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій з вказаними контрагентами.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді Н.Є. Блажівська О.А. Моторний