Ухвала суду № 38106129, 12.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2014 р. м. Київ К/9991/2612/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря: Гончарук І.Ю.

представника позивача Кришневої В.М.

представника відповідача не з'явився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 у справі №2а-5417/09/1470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.11.2009 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», позивач) задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.09.2009 №00010336/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 50 497,00грн. за червень 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР) не обмежує право платника податку на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, які були виписані у минулих податкових періодах.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 судове рішення першої інстанції скасовано та у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Судове рішення вмотивовано висновком про те, що Законом №168/97-ВР не передбачено можливості для платника податку приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР та ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач, у поданих запереченнях на касаційну скаргу, просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок за червень 2009 року податковим органом було складено акт від 02.09.2009 №898/36/33133003, в якому зазначено про допущене позивачем порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, яке з позиції контролюючого органу полягає у тому, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит травня 2009 року у розмірі 50 497,00грн. за податковою накладною виписаною та отриманою Товариством у грудні 2007 року.

На підставі вищезазначеного акту перевірки податковою інспекцією 08.09.2009 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00010336/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2009 року у розмірі 50 497,00грн.

На виконання умов договору від 17.07.2007 №152-И, укладеного між ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» та ТОВ «С-інжиніринг», позивач у грудні 2007 року отримав товар та податкову накладну від 20.12.2007 №63 з визначеною сумою ПДВ 63121,20грн. Проте, оскільки, за поставлений товар розрахунок відбувся не в повному обсязі, позивачем до складу податкового кредиту грудня 2007 року було включено лише частину ПДВ у сумі 12 624,25грн., в межах здійсненої оплати (75 745,56грн.). Решту суми ПДВ 50497,00грн. по податковій накладній від 20.12.2007 №63 заявлена до бюджетного відшкодування Товариством у податковій декларації за червень 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суд першої інстанції у цій справі керувався положеннями ст. 7 Закону України №168/97-ВР (втратив чинність 01.01.2011).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Дата виникнення права на податковий кредит регулюється пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Дана норма закону містить імперативну норму, тобто у тому разі якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи факт наявності належно оформленої податкової накладної, на підставі якої було сформовано податковий кредит травня 2009 року, не оспорюється.

Таким чином, аналіз наведених правових норм свідчить, що Законом № 168/97-ВР не обмежено право платника податку на включення, в межах термінів позовної давності, до складу податкового кредиту податкових накладних минулих податкових періодів.

Отже, враховуючи пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР, згідно якого підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку включеного до податкового кредиту на момент перевірки платника податку податковими накладними чи митними деклараціями та враховуючи факт включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, що підтверджено податковою накладною, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2009 року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права та спір у справі вирішив правильно, тому відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 у справі №2а-5417/09/1470 скасувати та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.11.2009.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв