Ухвала суду № 38106097, 31.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" березня 2014 р. м. Київ К/800/34625/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Блажівської Н.Є.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Пласт»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 15.04.2013

у справі № 826/3091/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Пласт»

до Держаної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ Пласт» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АВ Пласт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» за період з 01.09.2009 по 31.12.2011, яка оформлена актом від 26.10.2012 № 840/22-2/36871788; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2012 № 0001582202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва 15.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом на підставі наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 15.10.2012 № 1564 та направлення від 15.10.2012 № 1770/22-2, згідно зі ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АВ Пласт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Укртехномас-Сервіс» за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатом якої складено акт від 26.10.2012 № 840/22-2/36871788.

Актом перевірки встановлено, що позивач порушив вимоги пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2010 року на суму 37 500 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 12.11.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001582202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46 875 грн., в т.ч.: 37 500 грн. основного платежу та 9 375 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «АВ Пласт» та ТОВ «Укртехномас-Сервіс» укладено договори № 01-15/09/10 від 15.09.2010 та № 01-24/09/10 від 24.09.2010, за умовами яких ТОВ «Укртехномас-Сервіс» зобов'язувалось поставити та передати у власність ТОВ «АВ Пласт» комплект прес-форм на виріб «відро пластмасове» та технічні креслення прес-форм на виріб «відро пластмасове».

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2012 у кримінальній справі №1-167/12 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України встановлено, що ТОВ «Укртехномас-Сервіс» зареєстровано для прикриття незаконної діяльності без наміру здійснювати господарську діяльність завдяки чому не встановлені досудовим слідством особи отримали можливість складати фіктивні господарській угоди та інші фіктивні первинні документи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2012 у кримінальній справі №1-167/12 встановлено, що ТОВ «Укртехномас-Сервіс» (контрагент позивача) зареєстровано для прикриття незаконної діяльності без наміру здійснювати господарську діяльність; відсутність доказів на підтвердження оплати транспортування та фактичної передачі товару; податкові накладні не містять посади і прізвища особи, відповідальної за проведення операції, тобто не є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; перевірка позивача проведена відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд касаційної інстанції зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 цього Кодексу посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Судами обох інстанцій не було досліджено підстав та порядку проведення документальної позапланової перевірки позивача для визнання її правомірно проведеною, з відповідним документальним підтвердженням.

Визнаючи правомірним спірне податкове повідомлення-рішення, суди обох інстанцій мотивували свої рішення обставинами, встановленими постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2012 у кримінальній справі №1-167/12, та не врахували, що підставою для звільнення від доказування для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи згідно ч. 4 ст. 72 КАС України є вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укртехномас-Сервіс», а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні отриманого товару; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій, з відповідним документальним підтвердженням.

Також, для вирішення спору важливе значення має встановлення факту реєстрації та перебування контрагента платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судами також не досліджено питання щодо виявлених податковим органом недоліків в оформленні податкових накладних, виданих ТОВ «Укртехномас-Сервіс», у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з врахуванням того, що наявність окремих недоліків при заповнені податкових накладних, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкові накладні, містять, зокрема, відомості про придбані товари, їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму ПДВ, не робить такі податкові накладні неналежним доказом підтвердження права позивача на податковий кредит у відповідний період.

Однак, встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даної справи.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Пласт» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 15.04.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді Н.Є. Блажівська О.А. Моторний