Рішення № 38105406, 02.04.2014, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/9591/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді Іванюк І.Д.

при секретарі с/з Журавльовій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, третя особа: Орган опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про виселення та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про виселення відповідачів із квартири АДРЕСА_2 у м. Львові без надання іншого жилого приміщення та стягнення 11442,42 грн. коштів у відшкодування заподіяної підприємству шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що вказаний будинок знаходиться на балансі ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод». На підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету підприємства від 07.11.1990 р. ОСОБА_2 було видано ордер № 9 від 19.11.1990 р. на вселення із сім'єю до кімнати (тепер квартири) № 710 спірного будинку (колишнього гуртожитку) загальною площею 51,1 кв.м. Окрім того, ВАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» передало у власність ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, яка складається із 6-ти кімнат загальною площею 227,3 кв.м. Незважаючи на це, відповідачі самовільно, без законних на те підстав вселились також у квартиру АДРЕСА_2 у м. Львові. Рішенням конференції трудового колективу ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» від 03.04.2013 р. вирішено зобов'язати ОСОБА_2 та членів його сім'ї звільнити самовільно зайняту квартиру, однак добровільно зробити це вони відмовляються, продовжують користуватись спірною квартирою. Також відповідачі відмовляються сплатити кошти за користування вказаним житлом та комунальними послугами, чим у період з 2008 р. по 2011 рр. заподіяли підприємству майнову шкоду у сумі 11442,42 грн. Із врахуванням наведеного, просив позов задоволити.

У судовому засіданні представник позивача - Брич Л.Б. відповідно до довіреності від 27.12.2013 р. (а.с. 60) позовні вимоги підтримала у повному обсязі, додатково пояснила, що сім'я ОСОБА_2 є багатодітною - у них 9 дітей, ОСОБА_2 працює на підприємстві понад 30 років, а тому адміністрація підприємства тривалий час йшла його сім'ї на поступки. Зокрема, дізнавшись про самовільне вселення відповідачів у спірне приміщення, вони тимчасово, на період проведення ремонту квартири АДРЕСА_1 надали їм змогу користуватись ним. Однак, на даний час на квартирному обліку перебуває значна кількість осіб, які потребують покращення житлових умов, а тому просила позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи від власного імені та як законні представники неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, а також представники ОСОБА_3 відповідно до довіреності від 03.03.2014 р. (а.с. 61) у судовому засіданні проти позову заперечили, пояснили, що підстав для виселення їх із квартири без надання іншого житлового приміщення немає, оскільки хоча вони і вселились у спірне житлове приміщення без відповідного ордеру на вселення, однак таке відбулось із відома та дозволу відповідних органів. Так, у 2005 р. вони уклали договір із Львівським ПТУ №1 на тимчасове користування приміщенням АДРЕСА_2 у м. Львові терміном до 31.03.2006 р. Також, вказаний договір вони переуклали 02.01.2007 р. на строк до 30.06.2007 р. У 2008 р. спірний будинок перейшов на баланс позивача і адміністрація підприємства тимчасово надала їм дозвіл користуватись вказаним житлом, а також у 2010 р. надала дозвіл на встановлення у вказаному приміщенні лічильника. З приводу вимог про стягнення заподіяної шкоди просили відмовити у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у судове засідання не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

Представник третьої особи - Органу опіки і піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 31.10.2013 р. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що неповнолітні діти зареєстровані у АДРЕСА_1 яка була придбана позивачем для покращення житлових умов відповідачів і передана їм у власність. У спірному житловому приміщенні вони не зареєстровані, а тому підстав для їх проживання у такій квартирі немає. Вирішення питання про стягнення із відповідачів майнової шкоди відніс на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір на підставі наданих доказів та в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ЖК України: ст.9 - ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

- ст.58 ЖК України вказує, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Ч. 3 ст. 116 ЖК України вказує, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З листа Міністерства інфраструктури України від 29.07.2013 р. (а.с. 4) вбачається, що згідно із Єдиним реєстром об'єктів державної власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 є державною власністю і перебуває на балансі ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод».

З довідки з місця проживання від 19.09.2013 р. (а.с. 16) вбачається, що у кварирі АДРЕСА_3 у м. Львові, наймачем якої є ОСОБА_2, зареєстровані ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Квартира складається із 2 кімнат загальною площею 32,3 кв.м., загальна площа квартири становить 51,1 кв.м.

Також, із довідки з місця проживання від 03.06.2013 р. (а.с. 17) вбачається, що у кварирі АДРЕСА_1 у м. Львові, яка на праві власності належить ОСОБА_3, зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_8 Квартира складається із 6 кімнат житловою площею 126,9 кв.м. та загальною площею 227,3 кв.м.

Також, відповідачі без відповідної на те правової підстави вселились у квратиру АДРЕСА_2 у м. Львові і звільняти її відмовляються, що ствердили обидві сторони у судовому засіданні. 03.04.2013 р. конференцією трудового колективу ПАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» вирішено зобов'язати ОСОБА_2 та членів його сім'ї звільнити самовільно зайняту квартиру, що стверджується протоколом від 03.04.2013 р. (а.с. 12-13). З попередження від 11.06.2013 р. (а.с. 14) вбачається, що відповідачів повідомлено про необхідність звільнити спірне приміщенні у місячний строк, однак цього вони не зробили.

Окрім того, у період з 2008 р. по 2011 р. відповідачі не сплачували позивачу кошітв за отримані жилово-комунальні послуги у вказаному житловому приміщенні, чим спричинили йому майнову шкоду на суму 11442,42 грн. (а.с. 18).

Таким чином судом вставлено, що відповідачі самоправно, без відповідних на те правових підстав вселились у спірне житлове приміщення, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України вони підлягають виселенню із нього без надання іншого жилого приміщення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10 заподіяли позивачу майнову шкоду у сумі 11442,42 грн. Суд критично оцінює пояснення відповідачів та їх представників з приводу пропуску позивачем строку позовної даності щодо вимог про стягнення вказаних коштів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що у жовтні-листопаді 2011 р. відповідачі сплатили кошти у сумі 400 грн. на погашення заборгованості, чим перервали строк позовної давності, а тому позові у цій частині також слід задоволити.

Також, із відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10 слід порівну стягнути на користь позивача 458,80 грн. судових витрат.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 9, 58, 61, 116 ЖК України, ст. 1166 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 із квартири АДРЕСА_2.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10 на користь приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» 11442,42 грн. майнової шкоди та порівну 458,80 грн. судових витрат.

Рішення у повному обсязі виготовлене у 5-денний строк.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області через суд, що його ухвалив, шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У разі, якщо рішення було постановлене без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Іванюк І.Д.