Вирок № 38105393, 04.04.2014, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/2077/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2014 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді: Бориславського Ю.Л.,

при секретарі: Каралюс Т.Р.,

за участю прокурора: Дениса Т.М.,

перекладача: ОСОБА_1,

захисників: ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

потерпілого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, грузина, громадянина Грузії, уродженця м. Мцхета Республіка Грузія, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_9, являється суб'єктом підприємницької діяльністю - фізична особа, що зареєстрований та проживає АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 185 КК України, -

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, грузина, громадянина Грузії, уродженця с. Путі м.Зестафоні Республіка Грузія, з середньою освітою, одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого 04.11.2011року Бориспільським міськрайонним судом Київської області за ст.ст. 187 ч.4, 358 ч.3 КК України на 7 років позбавлення волі, 12.02.2013року звільнений після відбуття терміну покарання,

за ч. 2 ст. 185 КК України, суд, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5, 14 лютого 2014 року, за попередньою змовою у групі осіб із ОСОБА_7, знаходячись по вул. Широкій у м. Львові та маючи умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, підшуковували автомобілі, в салоні яких було цінне майно. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, користуючись автомобілем марки «Деу Ланос», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, направилися на вул. Повітряну у м. Львові, де біля будинку

№ 30, ОСОБА_5 невстановленим гострим предметом проколов переднє ліве колесо автомобіля марки «Шкода Октавія», номерний знак НОМЕР_1, та відійшов на відстань декількох метрів, став спостерігати за автомобілем. Після того, як власник автомобіля ОСОБА_4 виявив пошкодження колеса та поїхав вказаним автомобілем на СТО, що знаходиться поблизу АЗС «ОККО» по вул. Рудненській у м. Львові, де залишив автомобіль та зайшов в приміщення сервісу. В цей же час, ОСОБА_7 та ОСОБА_5, користуючись автомобілем марки «Деу Ланос», номерний знак НОМЕР_2, під керуванням останнього, направилися слідом за ОСОБА_4, та зупинилися на проїжджій частині вул. Рудненської у м. Львові. В час відсутності потерпілого, ОСОБА_7 підійшов до автомобіля ОСОБА_4, невстановленим слідством способом відчинив двері, та таємно викрав із салону автомобіля майно загальною вартістю 3600 гривень, а саме: барсетку вартістю 700 гривень, в котрій знаходилися грошові кошти в сумі 2200 гривень; ручка вартістю 100 гривень; гаманець вартістю 300 гривень; футляр, окуляри та ганчірка для протирання окулярів загальною вартістю 300 гривень, а також візитні та бонусні картки, три в'язки ключів, упаковка таблеток, паспорт громадянина України, виданий на ім'я ОСОБА_4, котрі для потерпілого матеріальної вартості не становлять. В подальшому ОСОБА_7 із викраденим майном направився до автомобіля марки «Деу Ланос», номерний знак НОМЕР_2, в якому його чекав ОСОБА_5 В цей час працівниками міліції було заблоковано автомобілем рух автомобіля «Деу Ланос», номерний знак НОМЕР_2 і ОСОБА_7, усвідомивши, що його злочинні дії стали явними, викинув на землю викрадене у потерпілого майно, та почав втікати, однак, був затриманий працівниками міліції. Одночасно у салоні автомобіля марки «Деу Ланос», номерний знак НОМЕР_2, також був затриманий ОСОБА_5

Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК України.

Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.185 КК України.

21 березня 2014 року між потерпілим ОСОБА_4 з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_5 з іншого боку, за участі захисника ОСОБА_2 та перекладача з української на грузинську мови ОСОБА_1 на підставі ст. 468, 469, 471 КПК України укладено угоду про примирення, за умовами якої підозрюваний ОСОБА_5 беззастережно визнає свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, при цьому сторони досягли порозуміння щодо призначення підозрюваному покарання у виді одного року обмеження волі, оскільки на думку сторін можливе виправлення підозрюваного без відбування покарання, сторони узгодили звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку на 1 рік. Згідно ст. 76 КК України погоджено покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Крім цього, 21 березня 2014 року між потерпілим ОСОБА_4 з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_7 з іншого боку, за участі захисника ОСОБА_3 та перекладача з української на грузинську мови ОСОБА_1 на підставі ст. 468, 469, 471 КПК України уклали угоду про примирення, за умовами якої підозрюваний ОСОБА_7 беззастережно визнає свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, при цьому сторони досягли порозуміння щодо призначення підозрюваному покарання у виді двох років обмеження волі, оскільки на думку сторін можливе виправлення підозрюваного без відбування покарання, сторони узгодили звільнення

ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку на 1 рік 6 місяців. Згідно ст. 76 КК України погоджено покласти на підозрюваного ОСОБА_7 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтримавши угоду про примирення, повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та пояснив, що він повністю розуміє свої права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, вид покарання, а також наслідки затвердження даної угоди.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримавши угоду про примирення, повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України пояснивши при цьому, що він повністю розуміє свої права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, вид покарання, а також наслідки затвердження даної угоди.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні зазначив, що вважає за доцільне затвердити угоди про примирення, які укладені між потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та ОСОБА_4 із другим обвинуваченим ОСОБА_7, оскільки такі угоди відповідають вимогам КПК України.

Заслухавши думку сторін судового провадження, суд приходить до переконання, що дії обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано вірно за ч.2 ст.185 КК України.

Судом встановлено, що при укладенні угоди обвинувачені цілком розуміють права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо яких вони визнають себе винуватими, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом, а також наслідки невиконання угоди передбачені ст. 476 КПК України.

Крім цього, суд переконався, що укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а взяті на себе зобов'язання обвинуваченими можуть бути реально виконані.

Відповідно до ч.2 ст.75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається із роз'яснень, даних в п.3 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання здійснення кримінального провадження на підставі угод» № 223-1679/0/4-12 від 15.11.2012 року зі змісту статей 471, 472 КПК вбачається, що сторони угоди (незалежно від її виду) зобов'язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання та звільнення від його відбування з випробуванням (якщо домовленості щодо такого звільнення мали місце та сторони дійшли згоди). Аналіз статей 65 і 75 КК у редакції Закону України від 13 квітня 2012 року № 4652-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» свідчить, що домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.

Якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного (обвинуваченого) від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК у редакції Закону України від 13 квітня 2012 року № 4652-VI суд зобов'язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому використане законодавцем у доповненнях до статей 65 та 75 КК України формулювання «у випадку затвердження угоди» при вказівці на прийняття рішення судом свідчить, що суд зобов'язаний призначити узгоджене сторонами покарання або звільнити від його відбування з випробуванням із визначенням тривалості іспитового строку лише після перевірки угоди на відповідність діючому законодавству та за відсутності визначених КПК (пункти 1 - 6 ч. 7 ст. 474 КПК) підстав для відмови, переконавшись, що угода може бути затверджена.

Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що угода про примирення, укладена між потерпілим ОСОБА_4 з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_7 з іншого боку, та угода про примирення, укладена між потерпілим ОСОБА_4 з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_5 відповідає вимогам ст.ст. 472, 473 КПК України, міра покарання, узгоджена сторонами угод про визнання винуватості відповідає санкції ч.2 ст.185 КК України, укладення угод сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угодах, підстави для відмови у затвердженні угоди відсутні, а тому суд вважає за можливе затвердити зазначені угоди про примирення із призначенням обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, визначеного в угоді про примирення, а саме одного року обмеження волі та звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку на 1 рік, а обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді двох років обмеження волі, звільнивши останнього від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України із встановленням іспитового строку на 1 рік 6 місяців.

Згідно ст.76 КК України у разі звільнення від відбуття покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого обов'язки, передбачені цією статтею. Так, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Суд, з урахуванням положень ст.76 КК України вважає за необхідне покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Керуючись ст.ст. 65-68, 75, 76 КК України, ст. ст. 374, 376, 394, 472, 474, 475 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

Затвердити угоду про примирення від 21 березня 2014 року укладену між потерпілим ОСОБА_4 з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_5 з іншого боку, за участі захисника ОСОБА_2 та перекладача з української на грузинську мови ОСОБА_1 на підставі ст. 468, 469, 471 КПК України.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 1 /одного/ року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши 1 /один/ рік іспитового строку.

Згідно ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді домашнього арешту скасувати після закінчення дії ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова /462/1284/14-к/, тобто 15 квітня 2014року.

Затвердити угоду про примирення від 21 березня 2014 року укладену між потерпілим ОСОБА_4 з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_7 з іншого боку, за участі захисника ОСОБА_3 та перекладача з української на грузинську мови ОСОБА_1 на підставі ст. 468, 469, 471 КПК України.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 2 /двох/ років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши 1 /один/ рік 6 /шість/ місяців іспитового строку.

Згідно ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_7 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді застави в розмірі 30000 /тридцять тисяч/ гривень скасувати після набранням вироку законної сили. Грошові кошти в сумі 30 000 /тридцять тисяч/ гривень внесені в якості застави 17.02.2014року, що зараховані на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області № 37313005000789 (ЄДРПОУ 26306742), відкритий в ГУДКСУ у Львівській області (МФО 825014) - повернути ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10 народження, після набранням вироком законної сили.

Відповідно до вимог ст.100 КПК України речові докази /а.с.56,57/- повернути потерпілому ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова, з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.