Постанова № 38104295, 27.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року

справа № 808/789/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Метизи-94» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі № 808/789/13-а за позовом приватного підприємства «Метизи-94» до Запорізької митниці Державної митної служби, Головного управління Державної казначейської служби України про скасування рішення та картки відмови, повернення наданих фінансових гарантій, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Метизи-94» 23 січня 2013 року звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці Держаної митної служби України (далі - митниця, відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - відповідач-2), згідно якого просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2012/000889/2 від 26.12.2012 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2012/01409 від 26.12.2012 року;

- стягнути з державного бюджету на користь позивача (код ЄДРПОУ 24911663) надмірно сплачену суму 11826,89 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2012/000889/2 від 26.12.2012 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2012/01409 від 26.12.2012 року, відповідач скористався методом №6 визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, не дослідивши у повній мірі усі обставини, що впливають на рівень ціни, заявленої декларантом. Зазначене призвело до надмірного перераховання до Державного бюджету 11 826,89 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що оскільки документи, надані до митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, тому митний орган правомірно вимагав від декларанта додаткові документи, які надано не було, у зв'язку з чим митну вартість товарів визначено на підставі наявної у митного органу інформації про вартість товару з тієї ж країни (час експорту збігається з часом експорту оцінюваних товарів і становить - товар №1 - 1,44$/кг) - МД №112050000/2012/023861 від 25.10.2012 року. Крім того митницею проводилась консультація з декларантом та рішення про коригування митної вартості товарів містить висновки митного органу щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості товару.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Посилається на порушення відповідачем-1 ч.3 ст.57 Митного кодексу України в частині безпідставного застосування шостого методу визначення митної вартості товару при відсутності підстав для незастосування першого методу визначення митної вартості товару.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 26.12.2012 року позивачем до митниці було подало вантажну митну декларацію №112050000/2012/029737 з метою розмитнення дротяної сітки, оцинкованого високо вуглецевого дріту, металевих виробів, скловолоконної сітки, оцинкованої армованої (обжатої) колючої стрічки, ввезених на митну територію України відповідно до контракту № 0830 та специфікації № 2 від 30.08.2012 року до нього, за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112050000/2012/01409 від 26.12.2012 року митницею було відмовлено у митному оформленні товарів за ВМД №112050000/2012/029737 від 26.12.2012 року (а.с. 7).

Рішенням митниці про коригування митної вартості товарів №112050000/2012/000889/2 від 26.12.2012 року про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) була визначена митна вартість вказаних товарів на підставі інформації щодо раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей за методом 1- 6, що складає 1,4400 дол. США за одиницю. Таким чином, митниця визначила митну вартість товарів за резервним методом згідно вимог ст.64 МКУ: Джерело № 112050000/2012/023861 від 25.10.2012 року (графа 43 ВМД).

27.12.2012 року позивач подав митному органу нову митну декларацію №112050000/ 2012/029885, яку прийнято до митного оформлення, платежі з ввізного мита за якою становлять 59 131,06 грн.

Позивачем були сплачені ввізне мито та податок на додану вартість виходячи з митної вартості, визначеної митним органом в рішенні №112050000/2012/000889/2 від 26.12.2012 року, в результаті чого митна вартість була визнана митницею та здійснено митне оформлення товарів за митною декларацією, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що документи, які надані до митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, і митний орган, у зв'язку з цим правомірно вимагав від декларанта додаткові документи, які надано не було, у зв'язку з чим митну вартість товарів визначено на підставі наявної у митного органу інформації про вартість товару з тієї ж країни. Крім того митницею проводилась консультація з декларантом та рішення про коригування митної вартості товарів містить висновки митного органу щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості товару.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Приведені вище спірні відносини врегульовано Митним кодексом України 2002 року (далі – МК України), Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766.

Відповідно до частини 1 статті 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Стаття 266 МК України містить вичерпний перелік видів та випадків застосування методів визначення митної вартості товарів. При цьому, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Між тим, такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що позивач подаючи відповідачу-1 ВМД №112050000/2012/029737 від 26.12.2012 року визначив в ній митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору.

Згідно із записом здійсненим в ДМВ від 26.12.2012 року (а.с. 10) відповідач-1 відповідно до ст. 53 МК України дійшов висновку, що документи які надані до митного оформлення товару не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, та вимагав додаткові документи.

Статтею 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Додаткові документи також надаються у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Між тим відповідачем-1 в ДМВ від 26.12.2012 року не зазначено передбачених ст. 53 МК України підстав для надання додаткових документів, не зважаючи на те, що декларантом двічі було зроблено запис про відсутність роз’яснення з боку митниці стосовно наявності, неповних відомостей.

Отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України та обґрунтованості вимог митниці про надання декларантом додаткових документів.

Суд першої інстанції не врахував, що ч. 3 ст. 53 МК України передбачено підтвердження документами тих складових митної вартості, за якими документів не надано.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновками позивача, викладеними в апеляційній скарзі, відносно того, що відповідач-1 необґрунтовано застосував ч.6 ст. 54 Митного кодексу України щодо відмови у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування, адже не довів наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а суд першої інстанції помилково погодився з цим.

Щодо позовних вимог про стягнення з державного бюджету на користь позивача (код ЄДРПОУ 24911663) надмірно сплаченої суми в розмірі 11826,89 грн.

Суд апеляційної інстанції зауважує на наступному. Відповідно до частини другої статті 50 Бюджетного кодексу України затверджено Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Згідно п.2 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. за № 611/147, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за № 1095/14362, повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформлюється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації (далі - митний орган).

Таким чином, необхідною умовою для повернення надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів є висновок митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог про стягнення надмірно сплаченої суми в розмірі 11826,89 грн. необхідно відмовити, оскільки позивачу з цього приводу необхідно звернутись до Запорізької митниці Державної митної служби України для отримання висновку, тобто звернення до суду з даною вимогою є передчасним.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Метизи-94» задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року у справі №808/789/13-а скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Державної митної служби про коригування митної вартості товарів №112050000/2012/000889/2 від 26.12.2012 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2012/01409 від 26.12.2012 року.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Метизи-94» судовий збір у розмірі 177 (сто сімдесят сім) грн. 40 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 31 березня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко