Ухвала суду № 38104265, 20.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 березня 2014 рокусправа № 811/1176/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року по справі № 811/1176/13-а за позовом публічного акціонерного товариства «Кіровоградгідроспецбуд» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2013 року № 0000270227 та № 0000280227, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Кіровоградгідроспецбуд» звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2013 року № 0000270227 та № 0000280227.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 28.03.2013 року №0000270227 та №0000280227.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідачем проведено планову невиїзну перевірку ПАТ «Кіровоградгідроспецбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Агропромбудресурс» за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, з 01.12.2011 по 31.12.2011, з 01.04.2012 по 30.04.2012, за результатами якої складений акт № 26/22-7/01416197 від 18.03.2013.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 71 818,12., у тому числі:

· за жовтень 2011 року на 33000,64 грн.;

· за грудень 2011 року на 8321,33 грн.;

· за квітень 2012 року на 30496,15 грн.;

- п.138.2, п.138.4, п.138.8, ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності підприємства за ІІ-ІV квартали 2011 року та за І півріччя на загальну суму 359091,00 грн., в т.ч.:

· за ІІ-ІV квартали 2011 року на суму 206610,00 грн.;

· за І півріччя 2012 року на суму 152481,00 грн.;

- п.138.2, п.138.4, п.138.8, ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за півріччя на загальну суму 14739,00 грн., в т.ч. за І півріччя 2012 року на суму 14739,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.03.2013:

- №0000270227, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 107728,00 грн., в тому числі 71818,00 грн. за основним платежем та 35910 грн. штрафних (фінансових) санкцій; (а.с.28)

- №0000280227, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 22109,00 грн., в тому числі 14 739,00 грн. за основним платежем та 7370 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини,колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу та безпідставність прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень.

Спірним в межах даної справи є правомірність відображення позивачем в податковому обліку операцій по взаємовідносинах позивача з ПП «Агропромбудресурс».

Як встановлено судом, у періоді, що перевірявся між позивачем та ПП "Агропромбудресурс" укладено договори поставки товару №3/04-11 від 04.01.2011 року (а.с.74-76) та №02/30-12 від 30.01.2012 року.

Згідно умов вище вказаних договорів позивач придбав у ПП "Агропромбудресурс" товар відповідно до видаткових накладних №7 від 31.10.2011 року, №14 від 31.10.2011 року, №15 від 31.10.2011 року та №14/12 від 20.12.2011 року, який було використано у виробництві продукції, що підтверджується накладною на передачу матеріалів у виробництво №КА-0000182 від 31.10.2011 року та звітом про витрати основних матеріалів у виробництві. Оплата отриманого товару від постачальника підтверджується банківською випискою з особистого рахунку, після чого було виписано належним чином податкові накладні, які стали підставою формування податкового кредиту. Тому реальність господарських взаємовідносин позивача з ПП "Агропромбудресурс" за договором №3/04-11 від 04.01.2011 року доведена у повній мірі та не викликає сумніву, оскільки наявні всі необхідні первинні документи бухгалтерського обліку.

По договору №02/30-12 від 30.01.2012 року, товар отримано на підставі видаткових накладних: №12/04 від 10.04.2012 року, №14/04 від 20.04.2012 року, №24/04 від 27.04.2012 року, №13/04 від 16.04.2012 року та розміщено на складі згідно акту прийому-передачі основних засобів, після чого товар передано у виробництво згідно накладної №КА-0000039 від 30.04.2012 року. Оплату отриманого товару підтверджено банківською випискою з особистого рахунку, після чого було виписано належним чином оформлені податкові накладні, на підставі яких формувався податковий кредит. Отже, реальність взаємовідносин є повністю доведеною необхідними документами.

Ні підставі означених первинних документів вартість проданого ПП "Агропромбудресурс" товару віднесена позивачем до складу валових витрат, сума податку на додану вартість у складі ціни цих робіт га підставі податкових накладних ПП "Агропромбудресурс" - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що реальність укладених позивачем угод підтверджується відповідною первинною документацією, відповідачем не доведено наявність умислу позивача щодо порушення публічного порядку при укладенні та реалізації угод з ПП "Агропромбудресурс".

Висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства податковим органом зроблений з огляду на те, що правочини, укладені між позивачем та ПП "Агропромбудресурс", спрямовані виключно на зменшення бази оподаткування податком на прибуток на податком на додану вартість.

Податковий орган посилається з цього приводу на те, що використовуючи податкову звітність контрагента позивача ПП "Агропромбудресурс" та наявну у податкового органу інформацію, відповідачем зазначено, що у суб'єкта господарювання ПП "Агропромбудресурс" відсутні основні фонди та необхідна кількість технічного персоналу, матеріальні ресурси, що унеможливлює виконання взятих ПП "Агропромбудресурс" зобов'язань і свідчить про нереальність здійснення господарських операцій за договорами, укладеними позивачем з ПП "Агропромбудресурс", про відсутність наміру створення правових наслідків. Таким чином, ПП "Агропромбудресурс" здійснював діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Укладенні правочини між позивачем з ПП "Агропромбудресурс" порушують публічний порядок відповідно до ст.228 ЦК України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п.14.1. ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення та реалізації вказаних вище договорів підряду контрагент позивача ПП "Агропромбудресурс" мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Факт виконання обумовлених цим договором умов підтверджений наведеними вище документами, виходячи із змісту яких вбачається, що вони в повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаною вище особою у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Докази позбавлення контрагента позивача цивільної дієздатності, а також статусу платника податку на додану вартість на момент здійснення ними у відповідних податкових періодах господарських операцій в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані.

Вказані вище договори між позивачем та ПП "Агропромбудресурс" не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між ПП "Агропромбудресурс" та відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. За загальними правилами (ст.639 Цивільного кодексу України) договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Дії позивача та ПП "Агропромбудресурс", вчинені на виконання умов договорів поставки, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення вартості товару до складу валових витрат, сум податку на додану вартість в ціні цього товару - до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Зазначення податковим органом про відсутність у контрагента позивача необхідних ресурсів в даному випадку не впливають на реальність здійснених господарських операцій з виконання договорів поставки.

Крім того, наведені податковим органом обставини щодо відсутності у ПП "Агропромбудресурс" реальної можливості виконати обумовлені договорами роботи в установленому порядку, як того вимагає ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведені.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, таким чином, підстави для скасування законного рішення суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 31 березня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов