Постанова № 38101995, 03.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2014 року м.Львів № 813/8414/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Гуменюк В.М., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Пастернак У.І., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання підстав для звільнення незаконними, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області. Просить суд:

визнати підстави звільнення ОСОБА_3 з посади за п.1ст.40 КЗпП України незаконними та скасувати наказ начальника Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 7 жовтня 2013року №58-О «Про звільнення»;

поновити ОСОБА_3 на посаді старшого державного ревізора-інспектора відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю Дрогобицької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області;

стягнути з Дрогобицької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

стягнути з Дрогобицької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 3000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що не зважаючи на те, що у позивача наявне переважне право на залишення на роботі, не запропоновано будь-якої посади від якої ОСОБА_3 відмовився, 07.10.2013 року він був звільнений з посади старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю Дрогобицької ОДПІ Львівської області ДПС наказом на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Позивач вважає своє звільнення з роботи незаконним. Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, поясненнях на заперечення проти позову.

Представник відповідача позов заперечила повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 17.01.2014 року № 285/9/10-009 та додаткових поясненнях. Спростовуючи твердження позивача зазначила, що приписом п.2.6 Інструкції № 58 власнику або уповноваженому органу надано право виконати виправлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, у разі його виявлення, наказом Дрогобицької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Львівській області від 26.11.2013 року № 79-О внесено зміни до наказу № 58-О від 07.10.2013 року в частині зміни підстави звільнення ОСОБА_3, а саме « п.1 ст.40 КЗпП України (реорганізація, організації, скорочення чисельності) виключити. Вважати підставою звільнення п.2 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору).

Представник відповідача просила суд відмовити в задоволені позову повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи.

У зв'язку з проведенням реорганізації ДПІ у Дрогобицькому районі, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді старшого державного ревізора - інспектора сектору податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Дрогобицькому районі, відповідно до наказу ДПІ у Дрогобицькому районі № 7-0 від 22.03.2012 р. та на підставі власноручної заяви від 22.03.2012 р., був звільнений із займаної посади в порядку переведення для подальшого працевлаштування у Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Львівської області Державної податкової служби згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до наказу Дрогобицької ОДПІ № 3-В від 22.03.2012 р. та на підставі власноручної заяви, старшому державному податковому ревізору - інспектору відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_3 було надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення віку 3-х років з 23 березня 2012 року до 04 жовтня 2013 р. включно, відповідно по ст. 18 Закону України «Про відпустки» (а.с. 74-75).

23.03.2012 року ОСОБА_3 звернувся до начальника Дрогобицької ОДПІ із заявою про зарахування його в порядку переведення на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Дрогобицької ОДПІ.

Відповідно до наказу Дрогобицької ОДПІ № 8-0 від 23.03.2012 р. ОСОБА_3 було призначено на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Дрогобицької ОДПІ Львівської області ДПС, на час відсутності на вказаній посаді Штереба В.І., який перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення віку 3-ох років до 01.04.2012 року (а.с.70-73).

Таким чином відповідач стверджує, що 23 березня 2012 р. з позивачем було укладено строковий трудовий договір терміном - на час відсутності старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб ОДПІ Штереба В.І. 02 квітня 2012 р. закінчився термін дії строкового трудового договору укладеного Дрогобицькою ОДПІ з позивачем ОСОБА_3

18.06.2013 року позивача було повідомлено про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією скороченням штатної чисельності і змінами істотних умов праці, яке мало відбутися 19.08.2013 року.

07.10.2013 року наказом Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області № 58-О ОСОБА_3 звільнено з роботи згідно п.1 ст.40 КзпП України (реорганізація організації, скорочення чисельності).

26.11.2013 року Дрогобицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області винесла наказ № 79-О про зміну формулювання підстав звільнення, а саме: внести зміни до наказу № 58-О від 07.10.2013 року «Про звільнення з роботи» в частині підставі звільнення ОСОБА_3, а саме : п.1 ст.40 КЗпП України (реорганізація, організації, скорочення чисельності) виключити. Вважати підставою звільнення п.2 ст. 36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору).

06.12.2013 року за участі завідувача сектору персоналу Дрогобицької ОДПІ, головного спеціаліста сектору персоналу складено акт про відмову від підпису ОСОБА_3 про ознайомлення з наказом від 26.11.2013 року № 79-0.

При прийняті постанови суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України, який регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини ( ст.1 Кодексу законів про працю України )

Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю. Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1статті 5-1 Кодексу законів про працю України ).

Як з'ясовано, на підставі Постанови КМУ № 229 від 20.03.2013р. «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» наказу ДПС України від 26.04.13р. №11 «Про реорганізацію Державної податкової служби в окремих областях, мм. Києві та Севастополі, Центрального офісу», наказів Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 року № 80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів», від 26.04.2013 року № 81 «Про затвердження тимчасових структур територіальних органів Міндоходів» від 03.06.2013 року № 31 «Про реорганізацію територіальних органів Державної податкової служби у Львівській області», наказу Дрогобицької ОДПІ Львівської області ДПС від 04.06.2013 року № 322 «Про питання реорганізації Дрогобицької ОДПІ та порядок підписання документів під час реорганізації» було здійснено реорганізацію та скорочення штатної чисельності посад.

Відповідно до частини першої п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами і доповненнями), розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП , суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Суд також звертає увагу на те, що імперативно визначений порядок вивільнення працівників, закріплений статтею 49-2 Кодексу законів про працю України, включає наступні вимоги, які повинні бути дотримано роботодавцем:

строк попередження про наступне вивільнення (не пізніше ніж за два місяці до вивільнення) (частина 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України );

врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством (частина 2 статті 49-2 Кодексу законів про працю України) ;

пропонування працівникові іншої роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (частина 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України ).

доведення до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці (частина 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України ).

Суд, проаналізувавши статтю 49-2 Кодексу законів про працю України, прийшов до переконання, що відповідачем не в повному обсязі виконано передбачені вимоги статті 49-2 Кодексу законів про працю України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як на одну із підстав для поновлення його на роботі вказує на те, що йому не запропоновано будь-якої іншої посади. В матеріалах справи наявна інформація про те, що деякі працівники були переведені в інші відділи. Отже, в реорганізованій Дрогобицькій ОДПІ були наявні вакантні посади (а.с. 163). Відповідачем не надано доказів того, що ним було запропоновано позивачу будь-яку вакансію, яку може виконувати працівник в юридичній особі.

Щодо переважного права залишення на роботі, суд зазначає наступне. Оглянувши матеріали особової справи, вбачаються ряд переваг позивача на залишення на роботі, а саме:

- наявність вищої освіти, стаж роботи в органах ДПС України складає 20 років. Відповідно до п.3 ч.2 ст. 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

- є учасником бойових дій в Афганістані, нагороджений медаллю за бойові заслуги, є інвалідом війни 3-ї групи, що підтверджується довідкою від акта огляду МСЕК від 30.05.2012 рок. (а.с. 25). Відповідно до п.14 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інвалідам війни та прирівняним до них особам надається переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємств, установ, організацій.

- позивачу присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби першого рангу у 2007 році пройшовши підвищення кваліфікації. Згідно зі ст.42 КЗпП України у разі скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Згідно з ч.2 ст. 42 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва i праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівнику іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. У разі відсутності роботи за відповідною професією чи фахом, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, фаху, кваліфікації та розміру оплати праці. Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше ніж через місяць з дня одержання згоди профспілкового органу. Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

Однак, відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів звернення до державної служби зайнятості про наступне вивільнення ОСОБА_3 із зазначенням його професії, фаху, кваліфікації та розміру оплати праці. Окрім цього, не надано суду порівняльного аналізу продуктивності праці та кваліфікації тих працівників, які залишились на роботі та позивача, який був звільнений з посади.

Так, судом встановлено, що штатним розписом Дрогобицької ОДПІ у Львівській області ДПС від 25.01.2013 року, що діяв до проведення реорганізації, в управлінні податкового контролю, передбачено штатну чисельність рівнозначних посад головного державного ревізора-інспектора та старшого державного ревізора-інспектора у кількості 15 одиниць. Після проведення реорганізації діяв штатний розпис Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 16.10.2013 року, де передбачено штатну чисельність рівнозначних посад головного державного ревізора-інспектора у кількості 11 одиниць, а посада старшого державного ревізора-інспектора була скорочена. Тобто фактично скорочення чисельності посад головного державного ревізора-інспектора відбулось на 4 одиниці. Як вбачається з наданих відповідачем посадових інструкцій зазначених вище посад, обсяг трудових обов'язків та функцій є тотожними. Що свідчить про заміну лише назви посад, без фактичної зміни трудових обов'язків та повноважень.

При порівнянні цих двох штатних розписів вбачається, що відбулись зміни щодо штату, тобто одні посади були виведені із штату, а інші структурні підрозділи та посади були введені. Відтак, до реорганізації штат відповідача складав 165 одиниць, а після -187, що означає збільшення робочих місць в організації.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що наказ начальника Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 07 жовтня 2013року № 58-О «Про звільнення» винесено без врахування переважного права ОСОБА_3 на залишенні на роботі, що призвело до порушення прав ОСОБА_3 Як з'ясовано у засіданнях суду та підтверджується матеріалами справи позивача звільнено 07.10.2013 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, без пропозиції переведення на іншу посаду, отже, суд приходить до висновку, що наказ № 58-О від 07.10.2013 р. в частині підстав звільнення підлягає скасуванню як протиправний.

Що стосується вимог поновлення ОСОБА_3 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд приходить до переконання, що в частині цих вимог слід відмовити та зазначає наступне.

Як уже зазначалось вище 23.03.2012 року ОСОБА_3 звернувся до начальника Дрогобицької ОДПІ у Львівській області ДПС із заявою про зарахування його в порядку переведення на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Дрогобицької ОДПІ (а.с.73). Відповідно до наказу Дрогобицької ОДПІ № 8-0 від 23.03.2012 р. ОСОБА_3 було призначено на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб Дрогобицької ОДПІ Львівської області ДПС, на час відсутності на вказаній посаді Штереба В.І., який перебував у відпустці по догляду за дитиною до досягнення віку 3-ох років до 01.04.2012 року. З даним наказом ОСОБА_3 ознайомився 23.03.2012 року, про що свідчить підпис останнього на наказі № 8-0 від 23.03.2012 р (а.с.71-72).

Отже, враховуючи наведене 23 березня 2012 року з позивачем ОСОБА_3 було укладено строковий трудовий договір терміном на час відсутності старшого державного податкового ревізора - інспектора відділ планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб об'єднаної державної податкової інспекції Штереба В.І.

А як вбачається з наказу від 26.11.2013 року № 79-О про зміну формулювання підстав звільнення, підставою звільнення ОСОБА_3 вважається звільнення за п.2 ст.36 КЗпП України (закінчення строку трудового договору).

Щодо розгляду вимоги про відшкодування розміру моральних збитків на суму 3000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема, збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Враховуючи зазначене, позивачем не надано суду достатніх доказів того, що підстави звільнення з посади ОСОБА_3 спричинили для позивача наслідки, передбачені зазначеною вище нормою.

Таким чином, в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивачу слід відмовити.

Беручи до уваги зазначені вище норми законів, враховуючи фактичні обставини справи та докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Щодо судових витрат, то відповідно до ст. 94 КАС України підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 7 жовтня 2013 року № 58-О «Про звільнення» в частині підстави звільнення, а саме: п.1ст.40 КЗпП України (реорганізація організації, скорочення чисельності).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 квітня 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.