Рішення № 38101823, 04.04.2014, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/548/14-ц

провадження 2/619/600/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

04 квітня 2014 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибок Є.А.за участюсекретаря судового засіданняМолотко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди, -

установив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просив стягнути з відповідача 8750 гривень майнової шкоди та 1000 гривень моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що ним відповідачу було передано 8750 гривень для надання послуг посередника при виготовленні кухонних меблів, але відповідач умови договору не виконав та грошові кошти не повернув. Зазначеними діями відповідача ОСОБА_3 була спричинена моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 1000 гривень.

У судове засідання відповідач ОСОБА_4 повторно не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

На адресу останнього відомого місця проживання відповідача судом рекомендованим поштовим відправленням було направлено судову повістку про виклик, яка УДППЗ «Укрпошта» була повернута до суду за закінченням терміну зберігання.

Згідно п.99 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених Постановою КМ України від 5 березня 2009 р. №270, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про надходження електронних поштових переказів, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень (крім зазначених в абзаці четвертому пункту 93 цих Правил), поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Пунктом 110 цих Правил передбачено, що у разі коли адресат не з'явився за одержанням реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу протягом трьох робочих днів після доставки першого повідомлення про надходження зазначеного поштового відправлення, поштового переказу, йому під розписку вручається повторне повідомлення (крім повторних повідомлень про надходження рекомендованих поштових відправлень). Повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів, адресованих до запитання та на абонементну скриньку, вкладаються відповідно до картотеки "До запитання" та до абонементної скриньки адресата.

Відповідно до п.117 зазначених Правил, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Згідно ч.3 ст.27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Згідно ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився. Враховуючи положення ч.4 ст.169 ЦПК України, відповідно до якої суд не враховує поважність/неповажність явки відповідача до суду, тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці відповідача, а також враховуючи принцип диспозитивності, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами, суд не з'ясовує причини неявки відповідача та відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України постановляє заочне рішення. До того ж, позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів та такого вирішення справи.

У судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутність, у разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно висновку за фактом звернення ОСОБА_3 від 14 грудня 2013 року, затвердженого начальником Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, встановлено, що ОСОБА_4 отримав грошові кошти у сумі 8750 гривень для придбання кухонних меблів, але не може виконати договір з ОСОБА_3, але від договору про постачання меблів не відмовляється і буде виконувати замовлення.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалася сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних мотивів.

Щодо стягнення майнової шкоди.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, тобто правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У разі укладення договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на суму 8750 гривень, відповідно до п.3 ч.1 ст.208 ЦК України сторони повинні були укласти письмовий договір.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не доведено та не надано суду належних та допустимих доказів того, що між сторонами був укладений відповідний договір.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Суд не бере до уваги висновок за фактом звернення ОСОБА_3 від 14 грудня 2013 року, затверджений начальником Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, оскільки він в розумінні ч.2 ст.59 ЦПК України не є належним доказом, який підтверджує факт укладення договору між сторонами.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди.

Згідно до ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Постанови Пленум Верховного Суду України у п.5 своєї постанови №4 від 31.03.95 року роз'яснив судам, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також в п. 7 зазначеної Постанови роз'яснено, що заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно до ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивачем не доведено та не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження глибини та тривалості понесених моральних страждань та погіршення стану здоров'я та не зазначено джерел їх здобуття.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 169 ч.4, 208, 209, 212-215, 223-226, 233 ЦПК України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя Є.А. Болибок