Постанова № 38099410, 01.04.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року справа № 823/647/14

15 год. 35 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Литвинчук В.М.,

за участю:

представника позивача - Коновала В.І.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом інспекції з питань захисту прав споживачів в Черкаській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу,

встановив:

Інспекція з питань захисту прав споживачів в Черкаській області подала позов, в якому просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 суму штрафу за постановами № 48, 49 та перерахувати в повному обсязі до державного бюджету р/р 31114106700002, МФО 854018, ГУДКСУ у Черкаській області, УК у м. Черкасах / Черкаси, код ЄДРПОУ 38031150, код платежу 21081100.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні визнала факт порушень, проте зазначила, що вона не згідна із сумою застосованих штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

06 лютого 2014 року на підставі наказу від 26 грудня 2013 року № 118, направлення № 34 від 06 лютого 2014 року, відповідно до норм Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", посадовою особою позивача проведена планова виїзна перевірка магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, що проводить господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2

За результатами вказаного заходу складено акт перевірки характеристики продукції від 06 лютого 2014 року № 000032, в якому встановлено відсутність Національного знаку відповідності на продукції, наслідком котрого стало порушення п. п. 7, 10 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання № 1149 від 29 жовтня 2009 року, п. 17 Технічного регламенту електромагнітної сумісності обладнання № 758, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, а також неналежне застосування Національного знаку відповідності на продукцію.

17 лютого 2014 року на підставі зазначеного акту позивачем винесені постанови: № 48 про накладення штрафу в розмірі 4250 грн. за розповсюдження продукції без Національного знаку відповідності; № 49 про накладення штрафу в розмірі 2550 грн. за розповсюдження продукції, щодо якої неналежно застосовано Національний знак відповідності.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" № 1023-XII від 12.05.1991р. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Згідно п. 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України № 465/2011 від 13.04.2011 (далі - Положення), державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Пункт 4 Положення визначає, що Держспоживінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів; здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності; здійснює у межах своєї компетенції державний нагляд за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 24 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" № 2735-VI від 02.12.2010р. (далі - Закон № 2735) органи ринкового нагляду проводять перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів: 1) планові - згідно із секторальними планами ринкового нагляду; 2) позапланові: а) за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію; б) у разі якщо під час перевірки характеристик продукції у виробника відповідної продукції виробник доведе що: він не вводив в обіг продукцію, що є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам; продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам внаслідок дій чи бездіяльності розповсюджувача (розповсюджувачів) такої продукції.

Відповідно до пп. "а" п. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 2735 під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених п. 1 і пп. "а" п. 2 ч. 1 цієї статті на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є: наявність на продукції національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення національного знака відповідності.

Відповідно до абз. 4, 5 ч. 1 статті 1 Закону № 2735 національний знак відповідності - знак, що засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які на неї поширюються; неналежне застосування національного знака відповідності - це порушення правил застосування і нанесення національного знака відповідності, встановлених законами України, та виданих відповідно до них інших нормативно-правових актів, у тому числі технічних регламентів.

Відповідно до п. 7 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 29.10.2009р. (далі - Технічний регламент № 1149) перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Пункт 10 Технічного регламенту № 1149 визначає, що національний знак відповідності має відповідати вимогам, наведеним у додатку 4 до цього Технічного регламенту. Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.

Відповідно до п. 1 Правил застосування національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1599 від 29.11.2001р. (далі - Правила), національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї.

Пункт 2 Правил визначає, що національний знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення національного знака відповідності є обов'язковим.

Національний знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом (п. 4 Правил).

Відповідно до п. 5 Правил національний знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Згідно п. 17 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 785 від 29.07.2009 (далі - Технічний регламент № 785), на апаратуру, відповідність якої цьому Технічному регламенту було доведено із застосуванням процедури, установленої у пп. 13 або 14 цього Технічного регламенту, наноситься національний знак відповідності. За нанесення національного знака відповідності відповідає виробник або уповноважений представник.

При цьому згідно з ч. 1 статті 1 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" № 2736-VI від 02.12.2010р. виробник - це: фізична чи юридична особа - резидент України, яка є виготовлювачем продукції, або будь-яка інша особа - резидент України, яка заявляє про себе як про виготовлювача, розміщуючи на продукції відповідно до законодавства своє найменування, торговельну марку чи інше позначення, або особа - резидент України, яка відновлює продукцію, уповноважений представник виготовлювача продукції в Україні (у разі якщо виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа - нерезидент України), імпортер продукції (у разі якщо виготовлювачем продукції є фізична чи юридична особа - нерезидент України, яка не має свого уповноваженого представника в Україні); а розповсюджувач - це будь-яка інша, ніж виробник або імпортер, фізична чи юридична особа в ланцюгу постачання продукції, яка пропонує продукцію на ринку України; ланцюг постачання продукції, в свою чергу, це послідовність суб'єктів господарювання, які забезпечують постачання продукції від виробника до споживача (користувача).

Відповідно до статті 44 Закону № 2735 суб'єкти господарювання за порушення цього Закону несуть згідно з законами України цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Так, згідно з п. 1 ч. 3 статті 44 Закону № 2735 до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі: розповсюдження продукції, на якій відсутній національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а п. 2 цієї частини передбачає, що до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, щодо якої неналежне застосовано Національний знак відповідності (крім нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів), - у розмірі від сімдесяти п'яти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивач обґрунтовано застосував до відповідача штрафні санкції за постановами від 17 лютого 2014 року № 48 та № 49, відповідач частково сплатив штраф в розмірі 2550 грн.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (18005, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в дохід бюджету через інспекцію з питань захисту прав споживачів в Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Крупської, 56, ідентифікаційний код 38031077) штраф в розмірі 4250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена в повному обсязі 07.04.2014.