Ухвала суду № 38098748, 02.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/2196/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року по справі за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство"Еліта" Державної установи Миколаївська державна сільськогосподарська дослідна станція інституту зрошуваного землеробства національної академії аграрних наук до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2013 року Державне підприємство "Дослідне господарство"Еліта" Державної установи Миколаївська державна сільськогосподарська дослідна станція інституту зрошуваного землеробства національної академії аграрних наук звернулось до суду з позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням податкового та іншого законодавства із застосуванням нечинного законодавства, що призвело до донарахування позивачу фінансових та штрафних санкцій.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 07.05.2013 № 0000162200. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області стягнути на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Еліта" Державної установи "Миколаївська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту зрошуваного землеробства Національної академії аграрних наук" судові витрати в сумі 2294, 00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 26.03.2013 по 08.04.2013 фахівцями Жовтневої ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1, п. 187.6 ст. 187, п. 189.1 ст. 189, пп п.п. "а" 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198, 5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 218753, 00 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 15.04.2013 № 167/16-00/30766346, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 № 0000162200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 218753 грн. за основним платежем та 297385 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказані порушення, на думку відповідача, були здійснені у зв'язку тим, що в ході проведення перевірки не надано допустимих (у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704) доказів поставки ДП "ДГ «ЕЛІТА» МДСДС 133 НААН" власної сільськогосподарської продукції:

- по отриманій від Аграрного фонду попередній оплаті на суму 540312,50 грн., в т.ч. ПДВ 90052,08 грн. по платіжному документу № 1162598 від 07.05.2012;

- по отриманій від ТОВ "Едельвейс-2007" попередній оплаті у розмірі 350000 грн., в т.ч. ПДВ 58333,33 грн. з призначенням платежу: передплата за ячмінь ярий згідно рахунка 101, 102 від 25.12.2012.

На думку Жовтневої ОДПІ позивач не мав права зараховувати дані операції, оскільки на момент складання податкової звітності вказані операції не були фактично виконані, а лише отримано попередню оплату. Проте, з даною позицією погодитись не можна, виходячи з наступного.

Згідно пункту 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послу: платником податку.

Таким чином, у відповідності до вимог Податкового кодексу України позивач мав право відображати у податковій звітності у складі податкових зобов'язань зазначені операції, адже на цей час відбулась "перша подія" у розумінні ст. 187 ПКУ - зарахування коштів від замовника у рахунок передоплати.

Що стосується донарахування суми заниженого зобов'язання за квітень 2011, листопад 2012 року, слід зазначити наступне.

Як зазначено в акті перевірки, на виконання умов додаткового договору №502/124 від 12.11.2012 до договору №14- 11-7 стз-пл/29 від 08.02.2011, ДП "ДГ "ЕЛІТА" МДСДС ІЗЗ НААН" виписано видаткову накладну від 30.11.2012 № 645 на передачу СФГ "Віра" (код ЄДРПОУ 20881416) зернозбирального комбайну КЗС-9-1 "Славутич" в кількості 1 шт. по відпускній ціні 803914,26 грн., в т.ч. ПДВ 133985,71 грн., яка визначена ДП "ДГ «ЕЛІТА» МДСДС 133 НААН" на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення (996000 грн. - 192 085,74 грн.).

Для відображення вищенаведеної операції із повернення об'єкта фінансового лізингу, позивачем виписано податкову накладну від 30.11.2012 № 34 на адресу СФГ "Віра" (код ЄДРПОУ 20881416), де номенклатурою товарів (послуг) продавця визначено фінансовий лізинговий платіж за зернозбиральний комбайн КЗС-з-1 "Славутич" на суму 803914,26 грн., в т.ч. ПДВ 133985,71 грн., при цьому податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 133985.71 грн. по контрагенту СФГ "Віра" (ідентифікаційний код 208814114109) відображено позивачем у складі податкових зобов'язань у рядку 1 Декларації з ПДВ (скороченої) за листопад 2012 року (від 18.12.2012 № 9079535498) та відображено в розділі І "Податкові зобов'язання" Додатку № 2 до неї "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (щодо діяльності відповідно до статті 209 розділу V Кодексу) (від 18.12.2012 №9079539286). Зазначена операція підлягає відображенню в Декларації з ПДВ (загальній).

Проте, відповідачем було невірно застосовано положення про податок на прибуток підприємств, оскільки відповідно до норм п.209.6 та п.209.7 ст. 209 Податкового кодексу України позивач не є платником даного податку.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно п. 209.7. ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Оскільки позивач здійснює вирощування та постачання товарів зазначених у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, він є сільськогосподарським товаровиробником та на нього поширюється дія спеціального режиму оподаткування.

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія дійшла висновку, що до позивача не може бути застосовано положення Податкового кодексу України про оподаткування прибутку підприємств.

Крім того, наведені в акті норми Податкового кодексу України (абз.4 п.153.7 ст.153) також не можуть бути застосовані до позивача у вказаній операції з передачі об'єкта лізингу, оскільки в даній ситуації повернення об'єкта фінансового лізингу орендодавцю (Украгролізинг) не відбувалось.

Щодо заниження сум ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 218753,00 грн. судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач робить висновок, про те, що нібито списання витрат на загиблі посіви свідчить про відсутність господарської діяльності у сфері сільськогосподарського виробництва.

Статтею 196 Податкового кодексу України передбачено перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, серед яких відсутні такі, що відповідали б проведеним позивачем операціям.

Зокрема, відповідач в своєму акті посилається на порушення позивачем норм, передбачених Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, який втратив чинність 10.01.2012 року.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Зуєва Л.Є.

суддя Шевчук О.А.

суддя Лук'янчук О.В.