Рішення № 38097168, 08.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.2014 Справа № 905/857/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Ляшенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовною заявою: Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер», м. Донецьк

про: стягнення 91309,64 грн.

представники сторін:

від позивача: Міхеева Н.І. - за дов. № 01-18-987 від 04.06.2014 року

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер» про стягнення за договором б/н від 16.01.1998р. оренди нежитлового приміщення, загальною площею 149,1 кв.м, що знаходиться за адресою: 83003, м. Донецьк, пр. Ілліча, 36 заборгованості з орендної плати за період з листопада 2009р. по вересень 2010р. у розмірі 11509,42 грн. та нарахованої пені за період з листопада 2009р. по грудень 2013р. у розмірі 79800,22 грн.

Одночасно позивач просить поновити йому строк звернення до суду з відповідним позовом, посилаючись на відсутність у штатному розкладі Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради посади юриста.

Нормативно вимоги обґрунтовані статтями 2, 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», статтями 216-218, 188, 193, п.2 ст.291 Господарського кодексу України та 256-258, 267, 526, 527, 551 Цивільного кодексу України.

На підтвердження позовних вимог надано суду договір оренди нежитлового приміщення від 16.01.1998р. з додатковими угодами, акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 16.01.1998р., акт приймання-передачі нежитлового приміщення від 28.09.2010р., рішення Донецької міської ради від 27.09.2004р. № 13/20, розрахунок позовних вимог, договір купівлі-продажу вбудованого приміщення від 17.09.2008р., рішення господарського суду Донецької області від 28.04.2009р. по справі № 16/49, статутні документи, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач в жодне судове засідання не з'явився, відзиву по суті спору не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що процесуальні документи у цій справі направлені відповідачу за адресою, вказаною у позові і ця адреса відповідає місцезнаходженню, визначеному у витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців та свідоцтві про реєстрацію юридичної особи, тому вважається, що відповідач повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином, але не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

На переконання суду, наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення спору, тому справа розглядається за наявними матеріалами без участі відповідача згідно статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.1998р. між представництвом Фонду державного майна України в м. Донецьку, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди нежитлового приміщення, предметом якого є тимчасове, платне користування вбудованим приміщенням загальною площею 149,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Донецьк, пр. Ілліча, 36. Строк дії договору оренди встановлено з моменту підписання сторонами по 16.01.2008р. (а.с.12)

За актом приймання-передачі від 16.01.1998р. орендодавець передав, а орендар прийняв без зауважень приміщення площею 149,1 кв.м. балансовою вартістю 32580 грн. (а.с.17)

Рішенням Донецької міської ради від 27.09.2004р. № 13/20 функції орендодавця передані від представництва Фонду державного майна України в м. Донецьку до Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради (а.с.29).

Додатковою угодою від 07.03.2008р. договір оренди від 16.01.1998р. викладено у новій редакції та визначено, що орендодавцем за цим договором є Управління комунальних ресурсів міської ради (позивач). Об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 149,1 кв.м., що знаходиться у м. Донецьку, пр. Ілліча, 36, на 1 поверсі згідно викопіювання поверхового плану, що є додатком до цього договору. Також цією додатковою угодою визначено, що об'єкт оренди віднесено до комунальної власності територіальної громади м. Донецька і знаходиться на балансі комунального підприємства «Керівна компанія Калінінського району м. Донецька» (а.с.19).

За цим договором, за користування об'єктом оренди орендар вносить орендодавцю орендну плату та плату за користування земельною ділянкою, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Донецька, затвердженої рішенням виконкому міської ради, і на дату підписання договору складає 1383,73 грн., у тому числі орендна плата за об'єкт оренди - 993,74 грн., орендна плата за обладнання - 0 грн., плата за земельну ділянку - 389,99 грн. (п. 3.1 додаткової угоди). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.3.2 додаткової угоди).

Орендна плата вноситься орендарем щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Орендодавець самостійно ділить чергову суму вартості орендної плати за користуванням майном на частини, передбачені Методикою, і контролює їх перерахування в міський бюджет не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним (п.3.5 додаткової угоди).

У пункті 6.2 додаткової угоди від 07.03.2008р. сторони визначили, що за несвоєчасну оплату орендних платежів орендар виплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5 % від розміру не виплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більш розміру, встановленого законодавством України. За несвоєчасне внесення плати за земельну ділянку орендар сплачує пеню на розрахунковий рахунок міського (районного) бюджету, яка розраховується від суми заборгованості в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діє на день виникнення заборгованості або на день її погашення в залежності від того, яка з величин таких ставок більша, за кожен день прострочки платежу.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 07.03.2010р. (п.9.1 додаткової угоди).

Згідно п.4.1 цієї додаткової угоди, орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. У випадку не підписання акта приймання-передачі договір вважається неукладеним.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не надано доказів підписання акта приймання-передачі на виконання додаткової угоди від 07.03.2008р. до договору оренди від 16.01.1998р.

За поясненнями позивача від 18.03.2014р. (а.с.57), на момент підписання додаткової угоди від 07.03.2008р. об'єкт оренди знаходився у користуванні відповідача згідно з актом приймання-передачі від 16.01.1998р., складеного сторонами на виконання договору оренди від 16.01.1998р., тому, на думку позивача, складення нового акту приймання-передачі майна на виконання саме додаткової угоди від 07.03.2008р. до цього договору не було потрібно і відповідний акт не складався.

Додатковою угодою від 09.06.2008р. до договору оренди нежитлового приміщення від 16.01.1998р. (а.с.25) сторони змінили площу орендованого приміщення на 146,5 кв.м. замість 149,1 кв.м.

Пункт 3.1 викладено у наступній редакції: «За користування об'єктом оренди орендар вносить орендодавцю орендну плату та плату за користування земельною ділянкою (її частиною), розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Донецька, затвердженої рішенням виконкому міської ради від 16.08.2006р. № 430, місячний розмір якої, згідно розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додатки № 3, 5), на дату підписання договору 1366,19 грн., у тому числі: орендна плата за об'єкт оренди - 976,20 грн., орендна плата за обладнання - 0,00 грн., плата за користування земельною ділянкою (її частину) - 389,99грн.».

Згідно пункту 3, зазначена додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди від 16.01.1998р. і набирає сили з 29.05.2008р.

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2008р. Управлінням комунальних ресурсів Донецької міської ради видано Наказ № 215-п «Про приватизацію вбудованого приміщення, що розташовано за адресою: 83003, м. Донецьк, пр-т Ілліча, 36» (а.с.58).

Згідно п.1 цього Наказу, позивачем наказано приватизувати вбудоване приміщення загальною площею 146,5 кв.м. на 1-му поверсі житлового будинку (літ.А-9), що знаходиться за адресою: 83003, м. Донецьк, пр-т Ілліча, 36, шляхом викупу.

Матеріали справи свідчать, що 17.09.2008р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу вбудованого приміщення, яке знаходиться за адресою: 83003, м. Донецьк, пр-т Ілліча, 36. Зазначений договір 17.09.2008р посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 5317. (а.с.37)

За умовами цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю вбудоване приміщення загальною площею 146,5 кв.м. на 1-му поверсі житлового будинку (літ.А-9), який знаходиться за адресою: 83003, м. Донецьк, пр-т Ілліча, 36, згідно з наказом управління комунальних ресурсів Донецької міської ради від 28.07.2008р. № 215-п, а покупець зобов'язався прийняти вказане приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі (п.1.1 договору). Право власності на об'єкт переходить до покупця з моменту сплати повної вартості вказаного об'єкта приватизації (п.1.2 договору).

Згідно пунктів 1.3, 2.1 договору, вартість об'єкта приватизації складає 319636,00 грн. та податок на додану вартість - 63927,20 грн.

Передача об'єкта продавцем і прийняття об'єкта покупцем засвідчується актом прийняття-передачі, який підписується сторонами у триденний термін після сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації (п.3 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору купівлі-продажу від 17.09.2008р. позивач передав, а відповідач прийняв за актом приймання-передачі від 28.09.2010р. викуплене вбудоване приміщення загальною площею 146,5 кв.м. на І поверсі житлового будинку (літ.А-9), що розташовано за адресою: 83003, м. Донецьк, пр-т Ілліча, 36, вартістю 319636,00 грн., податок на додану вартість - 63927,20 грн., всього - 383563,20 грн. (а.с.27).

З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про те, що договір оренди від 16.01.1998р. припинив свою дію з 28.09.2010р. у зв'язку з приватизацією (викупом) об'єкта оренди відповідачем та отриманням права власності на цей об'єкт.

За поясненнями позивача, на порушення умов договору оренди від 16.01.1998р. протягом періоду з листопада 2009р. по вересень 2010р. відповідач не вносив орендну плату за користування приміщенням, через що утворилась заборгованість у розмірі 11509,42 грн. На зазначену заборгованість позивачем нараховано пеню у розмірі 79800,22 грн. за період з листопада 2009р. по грудень 2013р., які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договір є домовленість сторін.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України та ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Плата за користування майном встановлюється договором найму.

Згідно з ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно частини другої статті 640 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримав у тимчасове, платне користування об'єкт оренди - вбудоване приміщення загальною площею 149,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Донецьк, пр. Ілліча, 36.

Таким чином, договір оренди від 16.01.1998р. є належною підставою для виникнення у відповідача певних прав та обов'язків за таким договором, зокрема зі сплати орендних платежів та інших платежів, передбачених його умовами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 ст.193 ГК України. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано доказів внесення орендної плати за користування приміщенням за період з листопада 2009р. по вересень 2010р. у розмірі 11509,42 грн., отже право позивача на отримання орендної плати у названому розмірі є порушеним.

За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 ГК України.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов'язання).

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з листопада 2009р. по вересень 2010р. у розмірі 11509,42 грн. та пені у розмірі 79800,22 грн.

З цим позовом позивач звернувся до суду 10.02.2014р. Отже, позивачем пред'явлено позовну заяву у цій справі з пропуском строку позовної давності.

Позивач просить поновити йому строк звернення до суду з відповідним позовом, посилаючись на відсутність у штатному розкладі Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради посади юриста.

Суд враховує, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "ЮКОС" проти Росії").

Суд не вважає поважними причини пропуску строку позовної давності позивачем, відсутність у штатному розкладі Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради посади юриста не є такою причиною, а інших поважних причин пропуску строку позовної давності позивачем не наведено.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд відмовляє в позові про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з листопада 2009р. по вересень 2010р. у розмірі 11509,42 грн. у зв'язку зі спливом позовної давності та за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованої пені за період з листопада 2009р. по грудень 2013р. у розмірі 79800,22 грн., суд також відмовляє в їх задоволенні з наступних підстав.

По-перше, з огляду на положення частини шостої статті 231, частини другої статті 343 ГК України та статей 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" яким би способом не визначався в договорі оренди (найму) розмір пені за прострочення платежу за відповідним зобов'язанням, стягнуто може бути лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За приписами ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін (ч.2 ст.260 ЦК України). Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Аналогічна позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського кодексу України від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Позивачем при розрахунку пені не враховано вказані вимоги чинного законодавства, тому наданий позивачем розрахунок пені на суму 79800,22 грн. є необґрунтованим.

По-друге, оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги позовна давність спливає і до додаткової вимоги - стягнення неустойки (пені).

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку зі спливом позовної давності та за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 75, 82 - 84 ГПК України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 08.04.2014р.

Суддя Н.В. Величко

надруковано 3 прим.:

1 - у справу

1 - позивачу

1 - відповідачу

(062) 387-59-08