Ухвала суду № 38096587, 27.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11471/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин № 427» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин № 427» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просили скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.07.2013 р. № 0010021550 яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з земельного податку на загальну суму 2 780,73 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2013 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.07.2013 р. № 0010021550.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2013 року та постановити нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги відповідач аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) № 9001341933 від 21.01.2013 р.

Перевіркою встановлено заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (розрахунках).

За результатами проведення перевірки складено акт від 17.06.2013 р. № 54/15-50/19479732 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2013 р. № 0010021550, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з земельного податку на загальну суму 2 780,73 грн., в тому числі за основним платежем 2 224,58 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 556,15 грн.

За наслідками розгляду заперечення на акт перевірки від 17.06.2013 р. № 54/15-50/19479732, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Киві прийнято рішення від 05.07.2013 р. № 1021/10/15-511, яким заперечення до акту перевірки залишено без змін..

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування орендної плати за землю є договір оренди, а не прийняте Київською міською радою рішення № 89/9146, яким остання в односторонньому порядку внесла зміни до договорів оренди земельних ділянок комунальної власності в частині розміру орендної плати та зобов'язала орендарів оформити відповідні зміни в договорах оренди.

З вказаними висновками Окружного адміністративного суду м. Києва погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, відповідно до п. 288.1. ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п.288.5. цієї ж норми Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (п.п.288.5.1.).

Отже, положеннями ПКУ передбачено, що питання встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди землі із визначенням розміру орендної плати в такому договорі оренди. При цьому органи державної і комунальної власності не мають в договорах оренди встановлювати розмір орендної плати меншій ніж передбачено п. 288 ПК.

При цьому, вимоги п.288.5. ПКУ щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладанні договору оренди або внесені змін до нього, але ніяк не можуть вважатись зобов'язанням орендаря, у односторонньому порядку змінити істотні умови договору, оскільки у 288.1. ст.288 ПКУ зазначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Те що ст.288.5 ПКУ закріплює мінімальне та максимальне значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає лише те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» від б жовтня 1998 року І6І-ХІУ, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за несплату є однією із істотних умов договору.

Згідно до частини 2 статті 21 цього ж Закону, розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 в порядку статті 14 Закону України «Про оренду землі», розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею ж 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У даному випадку, розмір орендної плати за орендовані позивачем земельні ділянки було встановлено у договорах оренди землі. При цьому, за умовами вказаного договору розмір орендної плати може переглядатись у разі зміни розмірів земельного податку за згодою сторін.

З аналізу наведених правових норм та умов договору оренди слідує, що зміна розміру орендної плати у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі сторонами цього договору, а у випадку недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди в цій частині спір вирішується в судовому порядку.

Проте відповідач, зробив протилежний висновок.

Виходячи з висновку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, земельний податок, тобто 1 (один) дорівнює трикратному розміру земельного податку (тобто 3%), оскільки даний висновок ним зроблено з п. 2.3. договору оренди землі, яким передбачено, що орендодавець має право збільшити розмір орендної плати в односторонньому порядку в разі якщо орендна плата стане меншою за земельний податок ( 1% від НГО земельної ділянки ст. 274 ПК).

Отже, відносини, пов'язані з орендою землі регулюються не тільки Податковим кодексом України, а й Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими законами України іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди (ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно з п/п. 14.1.147. ПК України, плата за землю, це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Приписами статті 21 Закону № 161-ХІУ, законодавець передбачив внесення змін до розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності. Таким чином дана норма є підставою для державних органів ініціювати внесення змін до договорів оренди А приймаючи до уваги, що , Розмір форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно статті 30 Закону встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому, статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Разом з тим слід зауважити, що державна податкова служба відповідно до статті 2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі згідно з приписами статей 12, 80, 83 ЗК, статті 21, 30 Закону № 161-ХІУ наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є Київська міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідно територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Приймаючи до уваги, що збільшення розміру орендної плати неминучі призведе до додаткових витрат суб'єктів господарювання, такий суб'єкт господарювання взагалі може втратити економічну вигоду від використання такої земельної ділянці

Таким чином, зміна розміру земельного податку згідно із Податковим кодексом України є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі між його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак і відповідне зобов'язання органу державної податкової служби при адмініструванні орендної плати застосовувати розмір орендної плати інший ніж передбачений договором оренди є дією незаконною та такою, що порушує законні права позивача.

Оскаржуваними пунктами рішення відповідач в односторонньому порядку без внесення відповідних зміни в істотні умови договору оренди, зобов'язує орган державної влади здійснювати адміністрування земельного податку в розмірі 3%, що є порушенням чинного законодавства України, порушує права позивача на користування земельною ділянкою на підставі договору оренди, оскільки підставою для нарахування орендної плати (податку) є первинні документи.

Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі відповідач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.