Рішення № 38096343, 02.04.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 р. Справа № 909/128/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., при секретарі судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька аграрна компанія", вул. Хіміків, 20, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Дубовецької сільської ради, вул. Незалежності,2, с. Дубівці, Галицький район, Івано-Франківська область, 77172

до відповідача: Приватного підприємства "Галицькі аграрні інвестиції", вул. Осмомисла,15, м. Галич, Івано-Франківська область, 77100

про визнання недійсним договору оренди землі № 1, укладеного Дубовецькою сільською радою Галицького району Івано-Франківської області та Приватним підприємством "Галицькі аграрні інвестиції" від 02.01.2013 року, зареєстрованого у Дубовецькій сільській раді за № 1

за участю представників сторін:

від позивача: Шемрай Сергій Богданович - представник (довіреність б/н від 29.01.2014 року)

від відповідача (Приватного підприємства "Галицькі аграрні інвестиції"): Мичка Сергій Володимирович - представник (довіреність на право представництва б/н від 13.01.2014 року)

від відповідача (Дубовецької сільської ради): не з'явився

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька аграрна компанія" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідачів Дубовецької сільської ради та Приватного підприємства "Галицькі аграрні інвестиції" про визнання недійсним договору оренди землі № 1, укладеного Дубовецькою сільською радою Галицького району Івано-Франківської області та Приватним підприємством "Галицькі аграрні інвестиції" від 02.01.2013 року, зареєстрованого у Дубовецькій сільській раді за № 1.

В обгрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що за оспорюваним договором оренди Дубовецька сільська рада передала в оренду невитребуванні земельні частки (паї) за відсутності на те відповідних повноважень, а також за відсутності рішення про надання в оренду, чим порушено вимоги Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України. Також позивачем зазначено про невідповідність оспорюваного договору вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі", що полягає у відсутності плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що є невід"ємними частинами спірного договору. Разом з тим, вказує на неправомірність здійснення державної реєстрації договору Дубовецькою сільською радою та відсутність державної реєстрації права оренди землі на підставі цього договору.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві (вх. №1758/13 від 03.02.14) та письмових поясненнях (вх. №2914/14 від 24.02.14 та вх. №5067/14 від 02.04.14).

Представник відповідача ПП "Галицькі аграрні інвестиції" в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №2974/14 від 25.02.14 та вх. №4260/14 від 20.03.14), та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення мотивує тим, що спірний договір містить усі необхідні істотні умови, обов"язкова наявність яких встановлена чинним законодавством, а державна реєстрація права оренди земельного паю законом не передбачена.

Відповідач - Дубовецька сільська рада своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, відзив на позов не подав, причини неявки в судове засідання суду не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення господарського суду Івано-Франківської області на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі та ухвали суду від 20.03.2014 року про відкладення розгляд справи на 02.04.14. Разом з тим, повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. №4424/14 від 31.03.14) підтверджується факт отримання відповідачем по справі - Дубовецькою сільською радою вищезазначеного процесуального документа про відкладення розгляду справи на 02.04.2014.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин та з урахуванням ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача - Дубовецької сільської ради за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача та представника Приватного підприємства "Галицькі аграрні інвестиції", дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд виходить з наступного.

02 січня 2013 року між Дубовецькою сільською радою Галицького району Івано-Франківської області (по договору орендодавець) та Приватним підприємством "Галицькі аграрні інвестиції" (по договору орендар) укладено договір оренди землі №1, відповідно до умов якого (п.2 Договору) орендодавець передав орендарю, а останній прийняв у користування земельну ділянку (невитребуваний пай) сільськогосподарського призначення загальною площею 141, 5 гектарів ріллі, яка знаходиться за межами населених пунктів в адміністративних межах Дубовецької сільської ради Галицького району Івано-Франківської області.

Вказаний договір укладено в письмовій формі та зареєстровано у Дубовецькій сільській раді за №1.

Строк дії спірного договору - до моменту державної реєстрації спадкоємцями права власності на земельну ділянку у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пред'явлення відповідного документу, але не більше одного року з дня реєстрації договору (п.8 та п. 9 Договору).

Відповідно до п. 15 Договору оренди землі № від 02.01.13 земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

В силу ст. 5 зазначеного кодексу земельне законодавство базується на принципах забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч.1 ст. 124 вказаного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Фактично ці функції виконують головні управління Держземагенства України. Ці повноваження повною мірою стосуються і земель запасу, які віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Проте, за своєю правовою природою земельна частка - це ще не земельна ділянка, а тільки право вимагати виділення в натурі певної земельної ділянки. Чинне земельне законодавство не встановлює повноважень щодо розпорядження невитребуваними паями, як і не містить чіткого визначення поняття земельної частки (паю).

Указ Президента України від 08.08.95 N 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановив, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

З викладеного можна зробити висновок, що земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до п. 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності визначено Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

У частині 1 статті 3 вказаного Закону зазначено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Частина 2 статті 5 Закону передбачає, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Згідно із ст. 9 названого вище Закону розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів. Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів (ст. 8 Закону).

Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Таким чином, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду. Повноваження щодо передачі в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок розподіляються між названими органами залежно від місця розташування таких ділянок. Виходячи з положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", зокрема норм ст. 5 Закону, договір оренди нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок в межах населених пунктів укладають відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до Конституції України (ст. 19), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи, зокрема Довідки Дубовецької сільської ради №160 від 01.04.2014 року слідує, що передана в оренду за оспорюваним договором невитребувана земельна ділянка, частка (пай) знаходиться на території Галицького району Івано-Франківської області за межами населеного пункту. Отже, повноваження з передачі в оренду вказаної у договорі ділянки (частки (паю)) належать саме Галицькій районній державній адміністрації, з прийняттям відповідного рішення про це, а не Дубовецькій сільській раді, що є порушенням ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

При цьому, господарський суд відхиляє твердження про невідповідність оспорюваного договору вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі" з причин відсутності плану або схеми земельної ділянки , її кадастрового плану, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та твердження про неправомірність здійснення державної реєстрації договору Дубовецькою сільською радою та відсутність державної реєстрації права оренди землі на підставі цього договору, виходячи з наступного.

Стаття 15 Закону України "Про оренду землі" встановлює перелік невід"ємних додатків до договору оренди земельної ділянки, серед яких є документи, зокрема плани або схеми земельної ділянки , її кадастрового плану, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), однак їх відсутність не визнана законом як підстава для визнання договору недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

Відповідно до ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як вбачається із договору, в користування передавались не земельні ділянки, а невитребування земельні частки (паї), які є умовними частками землі, визначені у результаті поділу земель, переданих у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства.

Отже, об"єкти оренди за спірним договором (земельні паї) не є виділеними на місцевості земельними ділянками, а тому не підлягають реєстрації, чим і пояснюється відсутність плану або схеми земельної ділянки, її кадастрового плану, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Що ж стосується реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), їх реєструють виконавчі комітети відповідних сільських, селищних та міських рад за місцем розташування земельної частки (паю). Це передбачено пунктом 2 Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою КМУ від 24.01.2000 р. №119.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За правилами ст. 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Згідно частини 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, крім учасників правочину (сторін за договором) позивачем у справі може бути будь-яка особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

В рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 надано визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес" - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Розпорядженням Галицької районної державної адміністрації №502 від 02.12.2013 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи, прийнято рішення про передачу в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Галицька аграрна компанія" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не витребувані земельні частки (паї) орієнтовною площею 178 га (рілля) на території Дубовецької сільської ради, за межами с. Дубівці до моменту отримання їх власниками документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Даним розпорядженням прийнято також рішення щодо здійснення відповідних дій по укладанню договорів оренди не витребуваних земельних часток (паїв) з позивачем по справі та їх реєстрацію.

На виконання вказаного розпорядження між позивачем та Галицькою районною державною адміністрацією 02 грудня 2013 року укладено договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв).

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі №1 від 02.01.2013 р., як такого, що укладено Дубовецькою сільською радою за відсутності на те повноважень, чим порушено вимоги Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 124 Земельного кодексу України (відсутність рішення відповідного органу).

За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька аграрна компанія" до відповідачів Дубовецької сільської ради та Приватного підприємства "Галицькі аграрні інвестиції" про визнання недійсним договору оренди землі № 1, укладеного Дубовецькою сільською радою Галицького району Івано-Франківської області та Приватним підприємством "Галицькі аграрні інвестиції" від 02.01.2013 року, зареєстрованого у Дубовецькій сільській раді за № 1 обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за наведених вище підстав.

З врахуванням ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідачів.

Керуючись ст. ст. 13, 19, 124 Конституції України, ст. 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ст. ст. 5, 6, 15 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 3, 5, 79, 116, 122, 124, п.17 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 33, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька аграрна компанія", до відповідачів Дубовецької сільської ради, Приватного підприємства "Галицькі аграрні інвестиції" про визнання недійсним договору оренди землі № 1, укладеного Дубовецькою сільською радою Галицького району Івано-Франківської області та Приватним підприємством "Галицькі аграрні інвестиції" від 02.01.2013 року, зареєстрованого у Дубовецькій сільській раді за № 1.

Визнати недійсним договір оренди землі № 1, укладеного Дубовецькою сільською радою Галицького району Івано-Франківської області та Приватним підприємством "Галицькі аграрні інвестиції" від 02.01.2013 року, зареєстрованого у Дубовецькій сільській раді за № 1.

Стягнути з Дубовецької сільської ради (вул. Незалежності, 2, с. Дубівці, Галицький район, Івано-Франківська область, 77172, код 04357561) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька аграрна компанія" (вул. Хіміків, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код 38712660) - 609 грн. 00 коп. (шістсот дев"ять гривень) судового збору.

Стягнути з Приватного підприємства "Галицькі аграрні інвестиції" (вул. Осмомисла,15, м. Галич, Івано-Франківська область, 77100, код 35306415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька аграрна компанія" (вул. Хіміків, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код 38712660) - 609 грн. 00 коп. (шістсот дев"ять гривень) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.04.14

Суддя Фанда О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кудлейчук О. В. 08.04.14