Ухвала суду № 38096140, 03.04.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого-судді Кулянди М. І.

суддів: Одинака О.О., Заводян К.І.

секретар: Тодоряк Г.Д.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Бацей Т.М.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів.

У позові посилається на те, що 24 січня 2007 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №CVVWGA00000001, згідно якого банк надав йому кошти у сумі 60 000 грн. 00 коп. на споживчі цілі, під заставу житла, з умовою сплати за користування кредитом у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом; винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від суми виданого кредиту.

Зазначає, що ним сплачувалися кошти у відповідності до графіку погашення кредиту. В жовтні 2010 року в нього почались фінансові труднощі і виникла заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Вказує, що 24 квітня 2012 року отримав повістку про виклик до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська для участі у справі як відповідача, за цивільним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості до нього та фірми «Верус», про існування якої йому взагалі невідомо.

Згодом, відділом державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження ВП № 33270575 по виконавчому листу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 жовтня 2011 на суму 42 956 грн. 00 коп.

№ 22ц-7 головуючий по 1 інстанції Кибич І.А.

Категорія: 19/27 доповідач Кулянда М.І.

19 січня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до нього з позовом до Вижницького районного суду Чернівецької області про звернення стягнення на житловий будинок.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 березня 2012 року позовні вимоги відповідача задоволено частково..

Вказує, що неодноразово звертався до банку з проханням надати йому консультативну допомогу, як це передбачено умовами кредитного договору та чинним законодавством, однак отримував лише відмову, що є порушенням його права як споживача фінансових послуг.

Більше того, банком в односторонньому порядку, після 27 січня 2009 року, прийнято рішення про збільшення відсоткової ставки, що є незаконним.

Вважає, що зазначені вище дії банку спрямовані на його дискредитацію як добросовісного позичальника та намір заволодіти його майном в незаконний спосіб, у зв'язку з чим просив суд:

відновити його порушені права як споживача фінансових послуг, шляхом прийняття рішення про зобов'язання відповідача провести перерахунок заборгованості по кредиту №CVVWGA00000001 від 24 січня 2007 року;

розірвати кредитний договір №CVVWGA00000001 від 24 січня 2007 року у відповідності до вимог ст. 651 ЦК України;

заборонити банку вчиняти або ініціювати заходи щодо виселення його та членів його сім'ї із житлового будинку по АДРЕСА_1;

притягнути відповідальних працівників банку до відповідальності за розголошення банківської таємниці.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про зобов'язання ПАТ КБ «ПриватБанк» провести перерахунок заборгованості по кредиту №CVVWGA00000001 від 24 січня 2007 року, розірвання кредитного договору №CVVWGA00000001 від 24 січня 2007 року, заборони вчиняти або ініціювати заходи щодо виселення його та членів його сім'ї із житлового будинку по АДРЕСА_1; притягнення відповідальних працівників ПАТ КБ «ПриватБанк» до відповідальності відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування з ухваленням нового рішення, яким просить зобов'язати відповідача провести перерахунок заборгованості по кредиту №CVVWGA00000001; розірвати кредитний договір та заборонити виселення його та членів його сім'ї із житлового будинку по АДРЕСА_1

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 03 липня 2013 року прийнято відмову ОСОБА_3 від позовних вимог в частині розірвання кредитного договору №CVVWGA00000001 від 24 січня 2007 року;

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 лютого 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання кредитного договору №CVVWGA00000001 від 24 січня 2007 року скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до п.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах , встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 24 січня 2007 року між позивачем ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено споживчий кредитний договір № CVVWGA00000001, згідно якого банк надав позивачу кошти у сумі 60000 00 грн. на споживчі цілі, під заставу житла, а також 3375 грн. на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,5 % від суми виданого кредиту.

Із заяви на видачу готівки № 001 від 24 січня 2007 вбачається, що ОСОБА_3 отримав кошти в сумі 60000,00 грн.

Відповідач належним чином не виконував зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість станом на 10 листопада 2011 року в сумі 30047,87 грн.

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на житловий будинок, який належить ОСОБА_3

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 березня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення та виселення задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVVWGA00000001 від 24 січня 2007 року в сумі 30047,87 грн. звернуто стягнення на житловий будинок, який належить ОСОБА_3, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною 97446,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 16 травня 2012 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 березня 2012 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок змінено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVVWGA00000001 від 24 січня 2007 року в розмірі 30047,87 грн. звернуто стягнення на житловий будинок, який належить ОСОБА_3, з правом укладення банком від імені відповідача договору купівлі-продажу будинку з початковою ціною 97446,00 грн. та отримання витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх необхідних повноважень щодо продажу будинку. В іншій частині рішення залишено без змін.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, відмовивши позивачу у задоволенні позову про зобов'язання відповідача провести перерахунок заборгованості по кредитному договору, оскільки вищезазначеним рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 16 травня 2012 року встановлено заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 30047,87 грн..

Разом з тим, ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 03 липня 2013 року за клопотанням позивача призначено судово-економічну експертизу.

Надаючи відповідь на питання щодо визначення правильності розрахунків заборгованості по кредиту ОСОБА_3 експерт зазначила про збільшення відсоткової ставки банком в односторонньому порядку.

Надалі експерт робить висновок, що збільшення відсоткової ставки застосовується в період дії Закону України № 661 від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банком змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто з 01 лютого 2009 року і здійснює розрахунок заборгованості без врахування піднятої банком відсоткової ставки.

Згідно п.2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз - експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межу спеціальних знань експерта та з'ясування питань права.

Експертний висновок №163 від 27 лютого 2014 здійснено з порушеннями вимог встановлених Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз (далі по тексту - Інструкція) та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних заключень, що затверджені наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998року.

Таким чином, висновок експерта щодо збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку виходить за межі його компетенції, оскільки стосується знань у галузі права і тому суд не приймає його при ухваленні рішення в даній справі.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, шляхом заборони виселення його та членів його сім'ї з житлового будинку по АДРЕСА_1, однак зазначений спосіб захисту обраний позивачем не передбачений ст. 16 ЦК України та іншими нормами чинного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, відмовивши позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Доводи апелянта про те,що підвищення процентної ставки за кредитним договором проведено без врахування вимог закону щодо заборони банкам підвищувати в односторонньому порядку розмір відсотків є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Законом України №661 від 12.12.2008 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» Цивільний кодекс України доповнено ст. 1056-1 ЦК України, яка передбачає, що встановлений кредитним договором розмір відсотків не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору банківського вкладу щодо права банку змінювати розмір відсотків на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Цей Закон набуває чинності з 10 січня 2009р.

Зважаючи на закріплений в Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч.1 ст. 58), всі рішення банку у будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення відсоткової ставки в односторонньому порядку після 10 січня 2009р. є неправомірними.

Як роз'яснено в п. 28 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спорів щодо правомірності підвищення процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення); дії позичальника щодо прийняття пропозиції банку.

Зміни умов договору в частині відсоткової ставки були закладені в договір ще спочатку, тобто рішення банку про підвищення розміру відсотків прийнято до набрання чинності вищевказаного закону - 10 січня 2009 року і позивач, до підписання кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами.

ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" направлено на адресу позивача повідомлення про зміну процентної ставки за кредитним договором (копія листа № 20.1.3.2/6-30333 від 31 грудня 2008 року та копія реєстру міститься в матеріалах цивільної справи).

Крім того, ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" повідомив ОСОБА_3 про те, що у разі незгоди зі зміною відсоткової ставки за кредитним договором останній має право надати банку повідомлення про свою незгоду з підвищенням відсоткової ставки, та погасити у повному обсязі заборгованість за кредитним договором (достроково за старою відсотковою ставкою). Повідомлення від ОСОБА_3 про незгоду із змінами відсоткової ставки на адресу банку не надходило.

Крім того, слід звернути увагу на те, що розмір щомісячного платежу по первісній відсотковій ставці складає 1532,42 грн., однак, позивач здійснював сплату за кредитним договором за новою відсотковою ставкою і частково виходив з прострочки в наступні дати: в березні 2009 року в сумі 3161,83 грн.; в липні 2009 року в сумі 2000,00 грн.; в серпні 2009 року в сумі 5799,10 грн.; в жовтні 2009 року в сумі 3200,00 грн.; в грудні 2009 року в сумі 3500, 00 грн. ; в лютому 2010 року в сумі 5300,00 грн.; в травні 2010 року в сумі 1800,00 грн.; в листопаді 2010 року в сумі 2000,00 грн.; в лютому 2011 року в сумі 2000,00 грн.; в червні 2011 року в сумі 2000,00 грн.

Дана обставина підтверджується розрахунком заборгованості, що міститься в матеріалах справи.

Таким чином, ОСОБА_3,фактично погодився з таким підвищенням, шляхом своєчасної сплати тіла кредиту та відсотків за новою відсотковою ставкою.

Крім того, із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 24 лютого 2010 року ОСОБА_3 повністю закрив прострочений кредит в розмірі 3220,95 грн., прострочені відсотки в сумі 1654,27 грн. та комісію в сумі 270,00 грн., і сума боргу утворилася за період з 21 квітня 2009 року по 23 лютого 2010 року, тобто коли діяла вже нова процентна ставка.

Виходячи з норм частини 2,3 ст. 205, ч.2 ст. 642 ЦК України, якщо боржник сплачує проценти за новою ставкою, то пропозицію слід вважати прийнятою і правочин вчиненим,оскільки фактичні дії свідчать про прийняття пропозиції.

Інші доводи не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК Ураїни, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 27 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: