Постанова № 38094502, 03.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2014 р. Справа№ 910/18221/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Суслікова Н.М., Блажчук І.Т.

від відповідача - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року (суддя Морозов С.М.)

за позовом Приватного підприємства «Будмаш»

до Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих

про стягнення 2058300,81 грн.,-

Постанова прийнята 03.04.2014 року у зв`язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 25.03.2014 року відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПП «Будмаш» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до КУВП № 3 Українського товариства сліпих про стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2013 року позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг 1962876,27 грн., 77897,28 грн. пені, 17527,26 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято з порушення норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.12.2013 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 27.02.2014 року апелянту відновлено строк для подання апеляційної скарги прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 25.03.2014 року.

Представники позивача та представник відповідача в судове засідання на вказану дату з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Від представника відповідача в судовому засіданні надійшло клопотання про зупинення провадження справи, у зв`язку з подання відповідачем до Господарського суду міста Києва позовної заяви до ПП «Будмаш» про визнання недійсним договору про дольову участь.

Колегія суддів, розглянувши доводи клопотання, вислухавши думку представників позивача, в задоволенні даного клопотання відмовила, оскільки представником відповідача суду не надано доказів прийняття даного позову Господарським судом міста Києва та порушення провадження по даному спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

23 червня 2003 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про дольову участь в будівництві житлового будинку по вул. Вознесенський узвіз, 28-30.

Відповідно до 1.1 договору сторони здійснюють в порядку дольової участі проектування та будівництво житлового комплексу по вул. Вознесенський узвіз, 28-30 в Подільському районі м. Києва і після закінчення будівництва об'єкту, отримують обумовлені цим договором площі. Житлові площі передаються фізичним особам для особистого проживання.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що загальна вартість будівництва об'єкту буде визначена після затвердження проектно-кошторисної документації. Вартість будівництва може змінюватися у зв'язку з інфляційними процесами та іншими факторами, що впливають на ціноутворення.

Позивач вносить у будівництво об'єкту грошові кошти та необхідні матеріали, конструкції, обладнання в межах, обумовлених проектно-кошторисною документацією. Відповідач надає позивачу земельну ділянку під будівництво об'єкту і документацію на земельну ділянку після введення іі Київрадою. Кошти на спорудження об'єкту акумулюються на балансі позивача, який своїми чи залученими силами та коштами здійснює будівництво. (п.п. 2.2. - 2.4. Договору).

Згідно з п. 8.2. договору, він може бути розірваний тільки за згодою сторін, після повної компенсації витрат, пов'язаних з виконанням зобов'язань по договору кожної із сторін та збитків, які може принести розірвання договору.

12.03.2005 року між сторонами була укладена додаткова угода про внесення змін та доповнень до договору, відповідно до якої сторонами додано до договору п. 4.2.12, викладений в наступній редакції: «Компенсувати витрати відповідачу, пов'язані з орендою земельної ділянки під будівництво об'єкту».

18.07.2008 року сторонами укладено ще одну додаткову угоду до договору про наступне:

«Згідно рішення Київської міської ради № 1439/4272 від 13 грудня 2007 року про внесення змін до рішення Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення користування землею» від 15 липня 2004 року № 419-20/1829» внести зміни в назву договору та зміни в п. 1.1. договору від 23 червня 2003 року, та виразити їх в слідуючій редакції: «Назва договору: Договір про дольову участь в будівництві житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Вознесенський узвіз, 28-30. П. 1.1. Сторони здійснюють в порядку дольової участі проектування та будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Вознесенський узвіз, 28-30 в Подільському районі м. Києва і після закінчення будівництва об'єкту, отримують обумовлені цим Договором площі. Житлові площі передаються фізичним особам для особистого проживання.»

Додатковою угодою від 10 червня 2011 року сторони погодили кількість квартир які отримує відповідач, до закінчення будівництва, та загальну площу квартир, які отримує позивач після розрахунків в органами влади м. Києва.

01.12.2011 року сторонами підписано протокол погодження понесених позивачем витрат, пов'язаних з проектуванням та будівництвом житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Вознесенський узвіз, 28-30 між Київським УВП №3 УТОС (замовник) та ПП «Будмаш» (підприємство), відповідно до якого до сплати відповідачем підлягає сума в розмірі 4000000 грн.

01.12.2011 року сторони підписали додаткову угоду до основного договору, відповідно до умов якої визначили, що прийшли до взаємної згоди про припинення співробітництва за договором щодо проектування та будівництва житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по вул. Вознесенський узвіз, 28-30 в Подільському районі міста Києва. У зв'язку із цим відповідач має право для реалізації проекту будівництва об'єкту укласти договори з третіми особами з 01 грудня 2011 року.

Крім того, п.3 даної угоди сторони встановили, що на виконання п. 8.2. договору прийшли до взаємної згоди про те, що відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу витрати, понесені позивачем згідно умов договору, пов'язаних з проектуванням та будівництвом об'єкту у сумі 4000000 грн., у тому числі ПДВ, на підставі актів виконаних робіт, підписаних сторонами. Вказані витрати підлягають відшкодуванню позивачу у порядку та строки визначені у пунктах 4.1.-4.5. цієї додаткової угоди.

Відповідно до п. 4.1-4.5 угоди сторони погодили, що відповідач здійснює відшкодування витрат позивачу, зазначених у п. 3. цієї додаткової угоди, у порядку, вказаному в п. 4.2., 4.4. цієї додаткової угоди.

Відповідач здійснює відшкодування витрат позивача, пов'язаних з проектуванням та будівництвом об'єкту (виплаті на оплату робіт сторонніх організацій, оформлення дозволів, технічних умов та погоджень) згідно підписаного сторонами протоколу погодження цих витрат, шляхом перерахування грошових коштів у сумі 2064876,27 грн. у т. ч. ПДВ, на банківський рахунок позивача у такому порядку:

- до 04 лютого 2013 року - 350 000,00 грн., у т.ч. ПДВ;

- до 27 лютого 2013 року - 300 000,00 грн., у т.ч. ПДВ;

- до 27 березня 2013 року - 300 000,00 грн., у т.ч. ПДВ;

- до 27 квітня 2013 року - 300 000,00 грн., у т.ч. ПДВ;

- до 27 травня 2013 року - 300 000,00 грн., у т.ч. ПДВ;

- до 27 червня 2013 року - 300 000,00 грн., у т.ч. ПДВ;

- до 27 липня 2013 року - 214 876,27 грн., у т.ч. ПДВ.

Акти виконаних робіт, щодо робіт, зазначених у п. 4.2. цієї додаткової угоди, після їх підписання підприємством надаються відповідачу для узгодження і підписання на кожну суму оплати, здійснену відповідачем до п. 4.2. цієї додаткової угоди не пізніше 5-ти днів після перерахування відповідачем на банківський рахунок позивачу відповідної частини грошових коштів, визначеної п. 4.2. цієї додаткової угоди. Акт виконаних робіт підписується відповідачем протягом 5-ти днів після його отримання. Сума відповідного акту виконаних робіт не повинна бути меншою за суму оплати, здійснену відповідачем відповідно до п. 4.2. цієї додаткової угоди. У випадку не надання у строки, визначені цим пунктом, позивачем відповідачу для узгодження і підписання вказаних актів виконаних робіт або у разі, якщо відповідач не узгодив акт виконаних робіт як такий, що не відповідає підписаному сторонами протоколу погодження витрат, строк наступного платежу, визначеного п. 4.2. цієї додаткової угоди, переноситься на час затримки у випадку несвоєчасного надання позивачем відповідачу актів виконаних робіт або на час узгодження відповідачем акту виконаних робіт, в разі такої затримки. Передача документації понесених витрат здійснюється позивачем відповідачу одночасно із підписанням сторонами відповідного акту виконаних робіт.

Відповідач на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт, пов'язаних з проектуванням та підготовкою будівництва об'єкту, які виконав позивач на суму 1935123,73 грн. у т.ч. ПДВ, відшкодовує вказану вартість цих робіт позивачу у такому порядку:

- протягом 90 календарних днів після виконання п. 4.2. цієї додаткової угоди відповідач підписує із позивачем договір купівлі-продажу у об'єкті майнових прав на квартири загальною площею 193,5 кв.м. та загальною вартістю 1935123,73 грн. у т.ч. ПДВ з обов'язковою умовою щодо можливості розрахунку позивача шляхом заліку зустрічних однорідних вимог до відповідача щодо оплати акту виконаних робіт на суму 1935123,73 грн., вказаного в цьому пункті додаткової угоди;

- перелік квартир у об'єкті, майнові права на які підлягають передачі відповідачем на користь позивача, визначаються у договорі купівлі-продажу майнових прав;

- протягом 30 календарних днів після отримання відповідачем документів, що відповідно до вимог законодавства засвідчують відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, завершення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію відповідач передає позивачу за актом приймання-передачі майнові права на квартири у цьому об'єкті згідно договору купівлі-продажу майнових прав, а також надає позивачу документи, які знаходяться в його компетенції, необхідні для оформлення квартир у власність.

В підтвердження виконання позивачем умов додаткової угоди від 01.12.2011 року до матеріалів справи надано копії актів виконаних робіт на суму 2 064 876,27 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем було сплачено частину вартості витрат понесених позивачем на загальну суму 102000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача, відповідно до яких 07.02.2013 року відповідачем було проведено платіж на суму 51000 грн., та 25.02.2013 року - платіж на суму 51000 грн.

З огляду на викладене, неоплачена частина вартості понесених позивачем та невідшкодованих відповідачем витрат складає 1962287,27 грн. (2064876,27 грн. - 102000 грн.).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Посилання відповідача на відсутність будь-яких підписаних між сторонами актів виконаних робіт, спростовується матеріалами справи в повному обсязі, а тому вказані твердження відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги.

Апелянт, заперечуючи проти задоволення вимог, обґрунтовує свої вимоги положенням статті 538 ЦК України та тим, що оскільки позивач порушив п. 4.3 додаткової угоди від 01.12.2011 року та не надав акти на перераховані відповідачем суми, останній відповідно і не сплачував надалі кошти.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з наведеними доказами відповідача, вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Пунктом 4.3 додаткової угоди від 01.12.2011 року передбачено, що акти виконаних робіт, щодо робіт, зазначених у п. 4.2. цієї додаткової угоди, після їх підписання підприємством надаються відповідачу для узгодження і підписання на кожну суму оплати, здійснену відповідачем до п. 4.2. цієї додаткової угоди не пізніше 5-ти днів після перерахування відповідачем на банківський рахунок позивачу відповідної частини грошових коштів, визначеної п. 4.2. цієї додаткової угоди. Акт виконаних робіт підписується відповідачем протягом 5-ти днів після його отримання.

Сторонами було визначено, що в строк до 04.02.2013 року відповідач сплачує позивачу 350000 грн., а в подальшому по 300000 грн., щомісяця до 27 числа.

Проте, як вбачається з документів, наданих сторонами та пояснень, відповідачем було сплачено на користь позивача 07.02.2013 року платіж на суму 51000 грн., та 25.02.2013 року - платіж на суму 51000 грн., в той час як в перший етап повинна бути сплачена сума в розмірі 350000 грн., а в другий 300000 грн.

Тобто, враховуючи положення ст. 538 ЦК України та умови додаткової угоди, у позивача не виникло обов`язку на складання та підписання відповідних актів, а відповідач, відповідно, не мав законних підстав для зупинення виконання свого обов`язку за додатковою угодою від 01.12.2011 року.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що сума, що підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача становить 1466833,10 грн., а не 2064876,27 грн., оскільки п.4.2 додаткової угоди від 01.12.2011 року до основного договору сторони чітко визначити суму, що підлягає відшкодування позивачу відповідачем. Дана додаткова угода підписана уповноваженими представниками обох сторін та скріплена відповідними печатками.

Угода на даний час є чинною, у встановленому законом порядку не оскаржувалась та не визнавалась не дійсною повністю чи частково.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 1962876,27 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 77897,28 грн.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7 додаткової угоди від 01.12.2011 року сторони встановили, що за порушення відповідачем визначених у п. 4.2. цієї додаткової угоди строків відшкодування витрат позивачу, пов'язаних з проектуванням та будівництвом об'єкту, більше ніж на 30 календарних днів, з відповідача стягується пеня на корить позивача в розмірі 0,25% від суми несвоєчасно перерахованих коштів за кожний календарний день прострочення. Вказана пеня починає нараховуватись з 31-го календарного дня прострочення.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 року з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Окрім того, відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, здійснений за вказані в позові періоди, колегія суддів визнає його обґрунтованим, а тому відповідна позовна вимога про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 77897,28 грн. підлягає повному задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 17527,26 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем в позовних матеріалах розрахунок 3% річних, судом першої інстанції правомірно визнаного його обґрунтованим, а тому, до стягнення з відповідача, за розрахунками позивача наведеними в позовних матеріалах, підлягає сума 3% річних в розмірі 17527,26 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги ПП «Будмаш», а тому апеляційна скарга Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського учбово-виробничого підприємства № 3 Українського товариства сліпих залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 17.12.2013 року у справі № 910/18221/13- без змін.

Матеріали справи № 910/18221/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов