Постанова № 38093123, 03.04.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 квітня 2014 р. Справа № 802/873/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представника позивача: Рибаченко І.В.,

представника відповідача: Панченка І.В.,

представника третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго"

до: Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5

про: визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2014 року комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (далі - КП "Вінницяміськтеплоенерго") звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати неправомірними дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Панченка І.В. щодо початку примусового виконання за постановою ВП № 41811029 та щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 41811029 від 12.02.2014 року, а також визнати протиправною та скасувати постанову відповідача ВП № 41811029 від 12.02.2014 року про стягнення виконавчого збору.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на виконанні у Ленінському відділі державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС) перебуває виконавче провадження ВП № 41811029 з примусового виконання виконавчого листа № 212/6524/2012, виданого 24.01.2014 року Вінницьким міським судом про стягнення з КП "Вінницяміськтеплоенерго" на користь ОСОБА_5 69 469,40 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу та 3000 грн. моральної шкоди. На виконання постанови державного виконавця Панченка І.В. від 04.02.2014 року про відкриття вищевказаного виконавчого провадження, позивачем на депозитний рахунок Ленінського ВДВС було перераховано кошти на користь стягувача в сумі 47 985,85 грн. Крім того, з присудженої ОСОБА_5 заробітної плати КП "Вінницяміськтеплоенерго", як податковий агент, сплатило до відповідних бюджетів єдиний соціальний внесок та податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 17 855,06 грн. Також до Вінницького міського суду було подано заяву визнання виконавчого листа № 212/6524/2012 від 24.01.2014 року таким, що не підлягає виконанню на суму 14 275,49 грн., про що повідомлено державного виконавця. Таким чином, у наданий для добровільного виконання строк підприємство в повному обсязі виконало судове рішення. Незважаючи на це, 12.02.2014 року відповідачем протиправно винесено постанову ВП № 41811029 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 2448,35 грн. Позивач вважає зазначену постанову Ленінського ВДВС протиправною і просить її скасувати, посилаючись на те, що ним було повністю виконано виконавчий документ, зокрема перераховано належну ОСОБА_5 заробітну плату з утриманням податків та зборів, а також в установленому законом порядку до суду подано заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню на суму 14 275,49 грн. у зв'язку з його фактичним виконанням до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.03.2014 року, постановленою із занесенням до журналу судового засідання, на підставі ч. 2 ст. 53 КАС України третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача залучено стягувача ОСОБА_5

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлений адміністративний позов та надала пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Крім того уточнила позовні вимоги та зазначила, що КП "Вінницяміськтеплоенерго" просить суд, зокрема, визнати протиправними дії головного державного виконавця Ленінського ВДВС Панченка І.В. щодо початку примусового виконання за постановою ВП № 41811029 від 04.02.2014 року про відкриття виконавчого провадження.

Водночас судом встановлено, що вказане виконавче провадження стосується виконання виконавчого листа Вінницького міського суду № 212/6524/12 від 24.01.2014 року про стягнення з КП "Вінницяміськтеплоенерго" на користь ОСОБА_5 69 469,40 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу та 3000 грн. моральної шкоди.

Згідно із ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що заявлені КП "Вінницяміськтеплоенерго" позовні вимоги в частині визнання протиправними дій головного державного виконавця Ленінського ВДВС Панченка І.В. щодо початку примусового виконання за постановою ВП № 41811029 від 04.02.2014 року про відкриття виконавчого провадження не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки стосуються оскарження дій державного виконавця у зв'язку з виконанням рішення суду у цивільній справі і для такого оскарження законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Тому ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2014 року провадження у даній адміністративній справі в цій частині позовних вимог закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги КП "Вінницяміськтеплоенерго" заперечив та пояснив, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору винесена державним виконавцем Ленінського ВДВС відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження". Крім того зазначив, що 11.02.2014 року на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби від позивача надійшли кошти в сумі 47 985,85 грн. із загальної суми заборгованості за виконавчим листом у 72 469,40 грн. Таким чином, оскільки рішення суду у строк для добровільного виконання підприємство виконало не в повному обсязі, із залишкової суми боргу у 24 483,55 грн. державний виконавець правомірно стягнув виконавчий збір в розмірі 10 %, тобто в сумі 2448,35 грн. При цьому вважає, що згідно з виконавчим листом у розмір присудженої ОСОБА_5 заробітної плати в сумі 69 469,40 грн. не входять податки і збори, які мають сплачуватися КП "Вінницяміськтеплоенерго" окремо.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав позицію відповідача, посилаючись на те, що виконавчий лист Вінницького міського суду № 212/6524/12 від 24.01.2014 року позивачем виконано частково, а відтак державний виконавець, приймаючи рішення про стягнення виконавчого збору, діяв правомірно. Також зазначив, що на користь ОСОБА_5 суд стягнув 69 469,40 грн. заробітної плати без врахування податків і зборів, тобто саме таку суму їй має виплатити КП "Вінницяміськтеплоенерго".

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши інші докази, які були зібрані і досліджені під час судового розгляду справи, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково з наступних мотивів.

Встановлено, що 30.01.2014 року на адресу Ленінського ВДВС надійшла заява стягувача ОСОБА_5 про прийняття на примусове виконання виконавчого листа № 212/6524/2012, виданого 24.01.2014 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з КП "Вінницяміськтеплоенерго" на користь ОСОБА_5 69 469,40 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу без врахування податків та інших обов'язкових платежів та 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с. 43-44).

Постановою головного державного виконавця Панченка І.В. від 04.02.2014 року на підставі вищевказаного виконавчого документа відкрито виконавче провадження ВП № 41811029 та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 11.02.2014 року (а.с. 12).

Оскільки у зазначений строк позивач судове рішення самостійно не виконав, 12.02.2014 року державним виконавцем на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення з боржника КП "Вінницяміськтеплоенерго" виконавчого збору у розмірі 2448,35 грн. (а.с. 13), яка є предметом публічно-правового спору у даній адміністративній справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та правомірності оскаржуваних рішень (дій) органу державної виконавчої служби, суд керується наступними мотивами.

Право на судовий захист закріплене Конституцією України, частиною другою статті 55 якої кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Водночас як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 6 постанови № 3 від 13.12.2010 року "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" (з наступними змінами і доповненнями), судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до певних видів відповідальності за невиконання рішення у добровільному порядку та порушення обов'язків, що покладаються на осіб, які беруть участь у виконавчому процесі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її добровільного невиконання, виконується примусово в установленому Законом порядку шляхом накладення стягнення на заробітну плату, інші види доходів боржника чи на його майно.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на учасників виконавчого провадження, громадян і посадових осіб за невиконання покладених на них обов'язків щодо вчинення необхідних процесуальних дій у виконавчому провадженні, не виконана добровільно, є підставою для її примусового виконання шляхом звернення стягнення на заробіток чи інші доходи оштрафованої особи, а за їх відсутності - на її майно.

За змістом пункту 8 частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тому судам слід ураховувати, що спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору або накладення штрафу, прийнятої під час виконання будь-яких виконавчих документів, у тому числі рішень судів загальної юрисдикції та господарських судів, також належать до адміністративної юрисдикції.

Як встановлено судом, позивач КП "Вінницяміськтеплоенерго" оскаржує постанову державного виконавця ВП № 41811029 від 12.02.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2448,35 грн. та дії щодо її прийняття в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Вінницького міського суду № 212/6524/12 від 24.01.2014 року про стягнення з КП "Вінницяміськтеплоенерго" на користь ОСОБА_5 69 469,40 грн. заробітної плати та 3000 грн. моральної шкоди.

З огляду на викладене та виходячи з положень ч. 2 ст. 19 КАС України розгляд і вирішення цієї адміністративної справи належить до компетенції Вінницького окружного адміністративного суду.

Крім того, в силу вимог ч. 3 ст. 181 КАС України даний адміністративний позов заявлено до належного відповідача - Ленінського ВДВС.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-XIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Частиною 1 статті 11 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вживати заходів щодо примусового виконання рішень, встановлених Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону № 606-XIV у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 27 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

В силу вимог ч. 3 ст. 27 Закону № 606-XIV у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Змістовний аналіз вищезазначених норм закону дає підстави для висновку, що строк, визначений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, є тим строком, протягом якого боржник добровільно може виконати рішення і в такому разі виконавчий збір та інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій з боржника не стягуються. Разом із тим, після спливу цього строку розпочинається процедура примусового виконання рішення з передбаченими у ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV негативними для боржника правовими наслідками.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця Ленінського ВДВС Панченка І.В. ВП № 41811029 від 04.02.2014 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 212/6524/2012, виданого 24.01.2014 року Вінницьким міським судом про стягнення з КП "Вінницяміськтеплоенерго" на користь ОСОБА_5 69 469,40 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу без врахування податків та інших обов'язкових платежів та 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Цією ж постановою боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду до 11.02.2014 року.

На виконання вказаної постанови державного виконавця та виконавчого листа № 212/6524/2012 від 24.01.2014 року платіжним дорученням № 228 від 11.02.2014 року боржник КП "Вінницяміськтеплоенерго" перерахував на депозитний рахунок Ленінського ВДВС кошти в сумі 47 985,85 грн. для виплати стягувачу ОСОБА_5 (а.с. 24).

Крім того судом встановлено, що позивачем було проведено утримання податків та зборів з виплаченої ОСОБА_5 заробітної плати, зокрема згідно з платіжним дорученням № 229 від 11.02.2014 року проведено сплату єдиного внеску 3,6 % нарахованого роботодавцями на заробітну плату за січень 2014 року в сумі 745,42 грн., згідно з платіжним дорученням № 230 від 11.02.2014 року проведено сплату податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати за січень 2014 року в сумі 9462,64 грн. та згідно з платіжним дорученням № 231 від 11.02.2014 року проведено сплату єдиного внеску 37,06 % нарахованого роботодавцями на суму заробітної плати за січень 2014 року в сумі 7674,00 грн. (а.с. 21-23).

Таким чином, боржником КП "Вінницяміськтеплоенерго", як податковим агентом, при виплаті стягувачу ОСОБА_5 присудженої заробітної плати утримано податків і зборів на загальну суму 17 855,06 грн.

Отже, у наданий для добровільного виконання строк, а саме до 11.02.2014 року, виконавчий лист № 212/6524/2012 від 24.01.2014 року позивачем було самостійно виконано на суму 63 840,91 грн. (47 985,85+17 855,06), а не 47 985,85 грн. як помилково вважав державний виконавець, обчислюючи розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача і третьої особи на те, що за змістом виконавчого документа в розмір присудженої ОСОБА_5 заробітної плати в сумі 69 469,40 грн. податки та збори не входять і мають сплачуватися КП "Вінницяміськтеплоенерго" окремо.

Так, у відповідності до абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про працю" № 13 від 24.12.1999 року задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з ч. 8 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу.

Вказана норма закону повністю узгоджується з вимогами пп. 168.1.1, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що згідно з рішенням апеляційного суду Вінницької області від 11.10.2013 року у справі № 212/6524/2012 (провадження № 22-ц/772/3313/2013) при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходив із заробітної плати ОСОБА_5 за січень-лютий 2012 року у розмірі 7397,94 грн. (а.с. 78, 83).

Водночас, як вбачається з довідок КП "Вінницяміськтеплоенерго" № 509 від 04.12.2012 року (а.с. 41) та № 02/266 від 03.04.2014 року (а.с. 87), ОСОБА_5 за січень-лютий 2012 року нараховано дохід в сумі 7397,94 грн., в тому числі утримання складають 1336,08 грн. (єдиний соціальний внесок - 266,33 грн., податок з доходів фізичних осіб - 1069,75 грн.).

Таким чином, загальна сума присудженої ОСОБА_5 заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 69 469,73 грн. складається в тому числі із урахуванням сум утримань на сплату єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб, однак без визначення в судовому рішенні, а відповідно і у виконавчому листі, конкретного розміру таких утримань і порядку їх сплати.

Разом із тим, приймаючи рішення про стягнення з боржника виконавчого збору, відповідач не взяв до уваги здійснення КП "Вінницяміськтеплоенерго" утримання податків та зборів із суми виплаченої ОСОБА_5 заробітної плати.

Відтак, на переконання суду, за наявності правових підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору (оскільки судове рішення не було виконано підприємством в повному обсязі у наданий строк), державним виконавцем невірно визначено суму залишку заборгованості боржника (24 483,55 грн. (72 469,40?47 985,85) замість 8628,49 грн. (72 469,40?47 985,85?17 855,06)) та відповідно розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржувана постанова відповідача ВП № 41811029 від 12.02.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2448,35 грн. є неправомірною та з вищенаведених мотивів підлягає скасуванню.

Однак, суд не погоджується з доводами позивача про те, що рішення суду ним було повністю виконано до винесення зазначеної постанови, оскільки сам факт звернення КП "Вінницяміськтеплоенерго" 12.02.2014 року до Вінницького міського суду із заявою про визнання виконавчого листа № 212/6524/2012 від 24.01.2014 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення на користь ОСОБА_5 14 275,49 грн. заробітної плати, ще не свідчить про виконання судового рішення на цю суму заборгованості, а може бути підставою для відкладення виконавчих дій відповідно до ст. 35 Закону № 606-XIV.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), а згідно з ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін та третьої особи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, а також докази, надані позивачем, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову КП "Вінницяміськтеплоенерго" в частині визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця Ленінського ВДВС Панченка І.В. ВП № 41811029 від 12.02.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2448,35 грн.

Разом із тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в іншій частині, а саме в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо прийняття оскаржуваної постанови, адже у даному випадку предметом спору є рішення суб'єкта владних повноважень, тобто постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, а не певні дії щодо її складання як помилково вважає позивач.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України та ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 181, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Панченка Ігора Васильовича ВП № 41811029 від 12.02.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2448,35 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (ідентифікаційний код 33126849) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (ідентифікаційний код 34983201).

Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) решту суми судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до адміністративного суду, а саме судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (ідентифікаційний код 34983201).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена: 08.04.2014 року.

Суддя Сало Павло Ігорович