Постанова № 38092773, 01.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 р. Справа № 804/905/14 м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - ОСОБА_1

представник відповідача - Лещенко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області з вимогою - скасувати Постанову про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», № 1812 від 13.11.2013р., винесену начальником Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області Бесєдою М.В.

В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставність винесеної відповідачем постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», № 1812 від 13.11.2013р., оскільки вона прийнята на підставі хибних висновків Інспекції, що викладені в акті перевірки де не відображено дійсних обставин справи та за відсутністю порушень з боку позивача договору № 2034 від 09.07.2013р. укладеного між ФОП ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_5 про доставку та передачу у власність товару на загальну суму 7500 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні, в обґрунтування своєї позиції зазначив, що при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв у межах чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд зазначає наступне.

Нормативно-правовими актами, які регулюють відносини сторін є Закон України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991р., Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил побутового обслуговування населення» № 313 від 16.05.1994р. та «Про затвердження Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів» № 1177 від 17.08.2002р.

Згідно з п.2 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Згідно п 1.1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 року № 206 відповідач є територіальним органом Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно із статтею 1 вищенаведеного Закону встановлено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані їм чинним законодавством, відносно суб'єктів господарювання у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Згідно п 1.3 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.11.2006 року № 311, перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Так, судом встановлено, що 07.10.2013р. до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_5 за № Ш-1488 щодо невиконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 умов договору № 2034 від 09.07.2013р. на виготовлення і монтажу меблів для кухні ОСОБА_5 на суму 7 500 грн.

З метою встановлення обставин викладених у заяві споживача ОСОБА_5, Держспоживінспекцією у Дніпропетровській області на підставі отриманої згоди Держспоживінспекції України від 11.10.2013р. року № 02/7-9290-2013 надано наказ від 30.10.2013 №105-од.

Відповідно до зазначених згоди та наказу, спеціалістам Держспоживінспекції у Дніпропетровській області надано направлення №1916/17/1677 від 05.11.2013р. на проведення перевірки.

05.11.2013року Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Дніпропетровській області проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3 за місцем здійснення діяльності, а саме за адресою АДРЕСА_1. Перевірка проводилась в присутності ФОП ОСОБА_3

За результатами перевірки, в присутності ОСОБА_3, складено акт перевірки №002803 у якому зазначено встановлені порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме порушення з боку ФОП ОСОБА_3 умов виконання договору № 2034 від 09.07.2013р. укладеного із ОСОБА_5 чим порушено вимоги ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.25 Правил побутового обслуговування населення.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що ФОП ОСОБА_3 на виконання умов договору № 2034 від 09.07.2013р. було поставлено ОСОБА_5 кухонні меблі, проте у зв'язку з тим, що на момент поставки меблів ОСОБА_5 перед ФОП ОСОБА_3 мала заборгованість за меблі в сумі 500 грн. то їй кухонні меблі не було змонтовано, але на виконання зазначеного договору, 22.08.2013р. ОСОБА_5 було підписано акт прийняття-передачі виробу.

Також, судом встановлено, що 13.09.2013р. ОСОБА_5 надала ФОП ОСОБА_3 претензію в якій зазначено, що привезені шафи не відповідали замовленню ні за розміром, ні за зовнішнім виглядом відображеним у каталозі.

ФОП ОСОБА_3 недоліки щодо поставлених ним меблів визнав, що підтверджується його поясненнями зафіксованими у акті перевірки №002803 та у поясненнях до акту від 05.11.2013р.

За встановлені порушення ФОП ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до ч. 1 ст. 155 КУпАПУ, а також до ФОП ОСОБА_3 винесено постанову № 1812 від 13.11.2013р. про накладення стягнень, передбачених ч. 11 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» (порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги)).

Так, частино 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Згідно ч. 4 вказаного Закону - за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до п. 25 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил побутового обслуговування населення» № 313 від 16.05.1994р. - виконавець зобов'язаний забезпечити: надання послуг відповідно до вимог цих Правил, інших нормативно-правових актів та умов угоди; виконання гарантійних зобов'язань щодо виготовлених виробів і відремонтованих ним речей; дотримання термінів виконання замовлення; належний рівень культури обслуговування; надання замовникові повної, доступної та достовірної інформації про послуги; збереження прийнятих від замовника для надання послуги речей та матеріалів, а також використання їх за призначенням; відшкодування збитків, заподіяних замовнику невиконанням або неналежним виконанням умов угоди, а також у разі втрати, псування чи пошкодження із своєї вини речей та матеріалів, прийнятих від замовника для надання послуг, у розмірах, передбачених угодою; дотримання встановленого режиму роботи; виплату замовникові у разі порушення умов угоди неустойки (пені), якщо це передбачено умовами угоди. Виплата неустойки (пені) не звільняє виконавця від виконання замовлення; повернення замовникові невикористаних матеріалів, наданих замовником, а також, за його бажанням, усіх замінених за плату деталей та комплектуючих виробів; попередження замовника про недоброякісність або непридатність матеріалів, наданих замовником, а також про інші незалежні від виконавця обставини, що можуть погіршувати споживчі властивості замовлення.

Відповідно до умов договору № 2034 від 09.07.2013р. на виготовлення і монтажу меблів для кухні ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_3 повинен був поставити та змонтувати замовлені меблі, проте, як уже зазначалось монтування меблів позивачем не відбулось, а поставлені меблі, які були змонтовані ОСОБА_5 не відповідали замовленню ні за розміром, ні за зовнішнім виглядом відображеним у каталозі.

Пунктом 11 .ч. 1 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також, ч.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів» № 1177 від 17.08.2002р. передбачено, що відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» на суб'єктів господарської діяльності накладається стягнення у вигляді штрафу за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі 100 відсотків вартості роботи, послуги.

Перевіряючи правомірність винесення оскаржуваної постанови на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_3, Держспоживінспекцією у Дніпропетровській області було законно винесено оскаржувану постанову, а тому підстави для її скасування відсутні.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено правомірність встановлених під час перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок обґрунтованості винесення спірної постанови про накладення штрафу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 7500 грн. та у даному випадку, розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем, обмежується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Нормами частини другої статті 41 Бюджетного кодексу України визначено, що до набрання чинності законом про Державний бюджет на поточний період діють норми Закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний рік.

Пунктом 4 частини другої статті 41 названого Кодексу встановлено, що соціальні стандарти та соціальні гарантії, у тому числі прожитковий мінімум, рівень його забезпечення, мінімальна заробітна плата, надання пільг, компенсацій і гарантій населенню, у поточному бюджетному періоді застосовуються у розмірах та на умовах, що діяли у грудні попереднього бюджетного періоду.

До прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» мінімальна заробітна плата визначена у розмірі 1218 грн., що був встановлений станом на 01.12.2013 Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік».

Відтак, попередньо ставки судового збору обраховуються виходячи від мінімальної заробітної плати у розмірі 1218 грн., який встановлений станом на 01.12.2013 та буде діяти станом на 01.01.2014 до утвердження нового розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» станом на 01.12.2013 мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 1218 грн.

Таким чином, станом на 1 січня 2014 року, 1,5 розміру мінімальної заробітної плати становлять суму 1827 грн.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до квитанції від 06.02.2014 року позивачем сплачено частину судового збору у розмірі 182,70 грн., суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 1644 грн. 30 коп. підлягає стягненню з позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про скасування постанови - відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Державного бюджету України суму судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в розмірі 1644 грн. 30 коп.

Зазначену суму судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог перерахувати за наступними реквізитами: отримувач: УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ (отримувача) 37989253, рахунок: 31210206784008, Банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації доходів: 22030001, призначення платежу: судовий збір у розмірі 1644 грн. 30 коп.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 06 квітня 2014 року

Суддя Е.О. Юрков