Ухвала суду № 38091925, 03.04.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/1256/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Алфьоров Номер провадження 22-ц/788/686/14 Суддя-доповідач - Собина Ольга. Іванівна. Категорія - 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А., Хвостика С. Г.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 березня 2014 року

в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»,

про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 березня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 9000 грн. Стягнуто з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь держави судовий збір у сумі 243 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

При цьому зазначає, що судом неналежно оцінені та не враховані характер та обсяг моральних та фізичних страждань позивача, недостатньо обґрунтований розмір відшкодування моральної шкоди. Відповідач також вказує, що суд безпідставно не застосував строки позовної давності, оскільки спір щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва випливає саме з трудових правовідносин. Зазначає, що під час існування трудових відносин, відповідач неодноразово інформував позивача про умови праці та про наявність на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я позивача та право на пільги та компенсації за роботу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника апелянта, заперечення представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, з 23 грудня 1983 року по 08 вересня 1993 року та з 18 січня 2002 року по 27 березня 2012 року ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з ПАТ «СМНВО ім. М.В.Фрунзе» та був звільнений за власним бажанням (а.с.3-5).

В 2011 році позивач перебував на обстеженні та лікуванні в Науково-дослідному інституті гігієни праці та профзахворювань (а.с.7).

Відповідно до Виписки з історії хвороби №08-06/235 встановлений діагноз: «Хроническое обструктивное заболевание лешких первой стадии пылевой эпиологии в фазе нестойкой ремиссии. Эмфмзема легких первой степени. Легочная недостаточность первой степени. Заболевание профессиональное (впервые установлено ППВЭК НИИ ГТ и ПЗ ХНМУ 14.12.2011 г.). Вегетативно-сенсорная полиневропатия верхних конечностей с вегетативно-трофическими нарушениями, миофибриозом мышц предплечий и плечевого пояса, двухсторонний деформирующий остеоартроз локтевых и лучезапястных суставов, с контрактурой плечевых и локтевых суставов, стойким болевым синдромом и нарушением функции верхних конечностей. Заболевание профессиональное от физического перенапряжения и воздействия вибрации (установлено ППВЭК НИИ ГТ и ПЗ ХНМУ 14.12.2011 г.). Нейросенсорная тугоухость с умеренной степенью снижения слуха (третья степень). Заболевание профессиональное от длительного воздействия шума на производстве (установлено ППВЭК НИИ ГТ и ПЗ ХНМУ 14.12.2011 г.). Супутній діагноз: Гипертоническая болезнь второй ст. Сахарный диабет второй тип среднетяжелое течение. ДЭП первой-второй ст. (гипертоническая + атеросклеротическая) с ХНКМ в вертебро-базиллярном бассейне. Остеохондроз и спондилоартроз пояснично-крестцового отдела с двухсторонним корешковым синдромом L5-S1. Анизометропия, сложный гиперметропический астигматизм правого глаза. Пресбиопия. Гипертоническая ангиопатия сетчатки. (а.с.9).

Як вбачається з Акту №71 розслідування хронічного професійного захворювання від 29 грудня 2011 року, професійне захворювання виникло з недосконалості технологій, неефективного використання засобів індивідуального захисту, тривалої роботи в шкідливих умовах праці, причиною професійного захворювання є проведення робіт в умовах підвищених рівнів виробничого шуму локальної вібрації, важкості праці (а.с.8).

Відповідно довідки МСЕК від 08 травня 2013 року позивачу встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності (а.с.10).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач на неналежному рівні виконував обов'язки з питань охорони праці стосовно позивача, порушував права позивача на безпечні умови праці, тому погіршився стан його здоров'я через професійні захворювання, у зв'язку з чим відбулась втрата нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Тобто позивачу була заподіяна моральна шкода, для компенсації якої судом визначена сума, з урахуванням принципу розумності і справедливості, враховуючи наявність у позивача третьої групи інвалідності, враховуючи стан його здоров'я, у розмірі 9000 грн., яка стягнута з ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.1 п.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 вказаної статті покладено на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок відшкодувати працівникові моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому завдано ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, то суд обґрунтовано стягнув на його користь відшкодування моральної шкоди з відповідача.

Посилання у апеляційній скарзі на недотримання позивачем строків звернення до суду за захистом порушеного права також не спростовують висновків суду з цих питань стосовно задоволення позову. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду (а.с.233 КЗпП України). Однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, з набранням чинності ЦК України 2004 року, позовна давність не поширюється, в тому числі і на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (п.3 ч.1 ст.268 цього Кодексу) про що йдеться в даній справі.

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 березня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -