Рішення № 38090398, 02.04.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/7460/13-ц 22-ц/774/845/К/14

Справа № 215/7460/13-ц Головуючий в І інстанції

Провадження № 22ц/774/536/14 Демиденко Ю.Ю.

Категорія 32 (ІV) Доповідач - Бондар Я.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді -Бондар Я.М.

суддів - Зубакової В.П., Соколан Н.О.

при секретарі - Бевзі М.О.

за участі - представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Майтак Ігоря Валерійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача на його користь в якості відшкодування моральної шкоди у розмірі 150000,00 грн. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він працював начальником дільниці № 13 шахти «Об'єднана» виробничого об'єднання «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком». Внаслідок ушкодження здоров'я в результаті нещасного випадку 16.02.1979 року вперше була встановлена втрата працездатності 100%. В подальшому висновком МСЕК від 01.07.1987 року йому повторно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 100% та І групу інвалідності.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_4 100000,00 грн. моральної шкоди, а також 243,60 грн. судового збору на користь держави.

В апеляційній скарзі представник відповідача поставив питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що рішення суду є незаконним та не обґрунтованим і таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, представник відповідача зазначив, що позивачем по справі не доведено того факту, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» є правонаступником ВО «Кривбасруда» у взаємовідносинах з працівниками шахти «Об'єднана» Першотравневого рудоуправління. Також представник відповідача вважає, що у зв'язку з тим, що нещасний випадок з позивачем трапився в 1979 році, а першу групу інвалідності йому встановлено в 1987 році, суд порушив застосування норм ЦК України від 16.01.2003 року. Зокрема в прикінцевих та перехідних положеннях якого зазначено, що його положення застосовуються до прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачу в період роботи на шахті «Об'єднана», ВО «Кривбасруда», в результаті нещасного випадку який стався 16.02.1979 р., вперше 01.07.1987 р. позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності з 25.06.1979 р. в розмірі 100%, безстроково, він визнаний інвалідом 1-ї групи. Дані факти підтверджуються трудовою книжкою позивача, актом про нещасний випадок на виробництві від 16.02.1979 р., висновком ВТЕК (а.с.3-8).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив того, що відповідач порушив право позивача на безпечні умови праці; у зв'язку з ушкодженням здоров'я в наслідок нещасного випадку за час роботи у відповідача позивач втратив професійну працездатність, погіршився його стан здоров'я, в результаті чого він зазнав моральних страждань.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

16 лютого 1979 року позивач, будучи начальником дільниці № 13 шахти «Об'єднана» виробничого об'єднання «Кривбасруда», нині Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», під час виконання трудових обов'язків отримав виробничу травму - трудове каліцтво, про що складено відповідний акт від 16.02.1979 року (а.с.4). Причиною нещасного випадку була незадовільна організація виробничих робіт. За висновком МСЕК від 12.06.1987 року (а.с.5) позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності в розмірі 100% з 01.07.1987 року безстроково.

При вирішенні спору судом першої інстанції не взято до уваги, що як на час отримання позивачем трудового каліцтва в 1979 році, так і на час встановлення позивачу стійкої втрати непрацездатності в розмірі 100% безстроково в 1987 році, законодавство не передбачало можливості відшкодувати заподіяну моральну шкоду, адже відповідною статтею 173-1 КЗпП України «Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди» кодекс законів про працю було доповнено згідно із Законом України від 15.12.93 р. N 3694-XII, а виключено згідно із Законом України від 24.12.99 р. N 1356-XIV. Цивільний кодекс УРСР в ред. 1960 року доповнено статтею 440-1 «Відшкодування моральної (немайнової) шкоди» лише 06 травня 1993 року.

Позивач як на правову підставу даного позову посилався на Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, хоча дані Правила затверджено і введено в дію з 1 липня 1993 року постановою КМУ від 23 червня 1993 р. № 472.

Отже позовні вимоги задоволенню не підлягають за відсутності матеріального закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення спору по суті, отже у відповідності до ч. 309 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На підставі п. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, дані витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314,315ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: