Ухвала суду № 38090387, 01.04.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/418/14 Справа № 179/2361/13-к Головуючий у 1 й інстанції - Новік Д. І. Доповідач - Кислий М.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кислого М.М.,

суддів Литвиненка О.О., Кузьменко В.М.,

секретаря Шевченко Т.В.,

за участю прокурора Заворотньої О.В.,

потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні, та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2014 року щодо ОСОБА_3, обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України,-

В с т а н о в и л а:

цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Марївка Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянство України, проживає по АДРЕСА_1, судимий:

- 15 жовтня 2002 року Самарським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ст. 70 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі;

- 18 січня 2013 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. ст. 70, 75 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2013 року та остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнано винним за те, що він, 14 липня 2013 року, у невстановлений досудовим слідством час, знаходячись в с. Мар'ївка Магдалинівського району Дніпропетровської області, керуючись корисливим мотивом, діючи умисно, повторно, шляхом вільного доступу пройшов на територію домоволодіння, належного ОСОБА_2, розташованого по АДРЕСА_2, де шляхом демонтажу металопластикового вікна проник до житлового будинку, розташованого на території вказаного домоволодіння, звідки таємно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав - хлібопіч, ікони, програвач, та інше майно, яке належить ОСОБА_2, всього на загальну суму 33421 грн., після чого з місця скоєння кримінального правопорушення з викраденим зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальні збитки на вказану суму.

Обвинувачений ОСОБА_3 в апеляційній скарзі не оскаржуючи фактичних обставин вчиненого і кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити внаслідок невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і даних про його особу, внаслідок суворості. В обґрунтування своїх доводів посилається на обставини, що суттєво пом'якшують покарання, з урахуванням яких просить призначити йому більш м'яке покарання (а.п. 43).

Прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, у зміненій апеляційній скарзі, не оскаржуючи фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення і кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду змінити і посилаючись на норми КПК України, просить вирок суду змінити і стягнути витрати по проведенню експертизи на користь Державного бюджету України, оскільки суд помилково стягнув ці витрати на користь експертної установи (а.п. 62-63).

Відповідно до ст. 402 КПК України заперечення на апеляційні скарги сторонами судового провадження подані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав змінену апеляційну скаргу прокурора і вважав, що вирок суду в частині стягнення витрат на експертизу підлягає зміні, а апеляція обвинуваченого задоволенню не підлягає, пояснення обвинуваченого на підтримку доводів своєї апеляційної скарги, який також не заперечував про задоволення зміненої апеляційної скарги прокурора, думку потерпілої, яка не заперечувала проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого і прокурора, їх виступи в судових дебатах та з останнім словом обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляцій, обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про скоєння ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація його дій в апеляційних скаргах не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

Порушень кримінально-процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість ОСОБА_3 та на кваліфікацію його дій, не виявлено.

Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого і особі обвинуваченого, колегії суддів виходить із наступного.

Зі змісту закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 50 КК України, випливає, що покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.

Також, слід зазначити, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд дотримався вимог ст. ст. 50, 65 КК України та призначив йому покарання з урахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, пом'якшуючих покарання обставин, даних про особу обвинуваченого, в том числі і тих, на яких наголошує обвинувачений в своїй апеляції, та призначив йому покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Крім того, при призначенні обвинуваченому остаточного покарання судом вірно застосовано положення ст. 71 КК України, оскільки ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення в період іспитового строку, у зв'язку з чим до покарання обґрунтовано приєднана не відбута частина покарання за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 18 січня 2013 року.

У зв'язку з вищевикладеним, доводи обвинуваченого про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого колегія суддів розцінює як необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Відтак, підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України не вбачається.

Разом з тим, доводи прокурора про зміну вироку в частині стягнення витрат на проведення експертизи заслуговують на увагу. Так з вироку вбачається (а.п. 39), що суд стягнув витрати на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області, а у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України, - у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Таким чином, документально підтверджені витрати на залучення експерта, повинні стягуватись з обвинуваченого на користь держави.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляції прокурора і зміні вироку в частині стягнення витрат на залучення експерта на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 про пом'якшення покарання залишити без задоволення.

Змінену апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні - задовольнити.

Вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2014 року щодо ОСОБА_3, обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України, в частині стягнення витрат на експертизу змінити, вказавши - стягнути судові витрати у розмірі 391 грн. 20 коп. з ОСОБА_3 за експертні послуги НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області за проведення експертизи від 24 серпня 2013 року на користь Державного бюджету України.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді апеляційного суду: