Постанова № 38089133, 03.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2014 року 810/1773/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції до Дочірнього підприємства «Бородянський міжгосподарський комбікормовий завод» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції з позовом до Дочірнього підприємства «Бородянський міжгосподарський комбікормовий завод» про стягнення заборгованості у сумі 1374,35 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наявністю у ДП «Бородянський міжгосподарський комбікормовий завод» заборгованості перед Київським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності за 2010 рік у розмірі 1374,35 грн., що підтверджується відповідним звітом про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Обов’язок відповідача вчасно сплачувати страхові внески, на дату виникнення спірних правовідносин, був передбачений приписами Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (надалі - Закон України № 2240-ІІІ). Оскільки сума страхових внесків відповідачем у розмірі 1374,35 грн. у строки, встановлені статтею 23 Закону України № 2240-ІІІ та Інструкцією про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 16 від 26.06.2001, що підлягала застосуванню на дату виникнення спірних правовідносин (надалі –Інструкція) не сплачена, позивач просив стягнути її у судовому порядку.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, заперечень проти позову не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності на дату виникнення спірних правовідносин визначались Законом України № 2240-ІІІ.

У зв’язку з набранням з 01.01.2011 чинності Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464 деякі положення Закону України № 2240-ІІІ втратили чинність.

Разом з цим, згідно з пунктом 7 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З огляду на ту обставину, що заборгованість у відповідача виникла у період до 01.01.2011, застосуванню підлягають положення Закону України № 2240-ІІІ та Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 22 Закону України № 2240-III, платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхувальники та застраховані особи. Юридичні особи, які використовують найману працю, набувають статусу страхувальника з дня взяття їх на облік у робочому органі відділення Фонду.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов’язкове страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, а отже, є страхувальником в розумінні положень Закону України № 2240-III.

Відповідно до статті 23 Закону України № 2240-III, страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Розміри страхових внесків для роботодавців відповідно до статті 21 Закону України № 2240-ІІІ, встановлено у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які підлягають обкладенню прибутковим податком.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має заборгованість зі сплати внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за 2010 рік у розмірі 1374,35 грн., що підтверджується копією звіту відповідача про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності за 2010 рік.

Згідно з пунктом 3 Інструкції, страхувальники щомісячно нараховують страхові внески в розмірах, встановлених чинним законодавством. При цьому, не мають значення джерела фінансування витрат на оплату праці.

Перерахування зазначених сум, відповідно до статті 23 Закону України № 2240-ІІІ здійснюється страхувальниками-роботодавцями шляхом безготівкових розрахунків один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Беручи до уваги те, що заборгованість у розмірі 1374,35 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 1, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Бородянський міжгосподарський комбікормовий завод» на користь Державного бюджету України заборгованість у сумі 1374 (одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 35 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.