Ухвала суду № 38088649, 03.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17663/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» - Короля Сергія Олексійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення. Свої вимоги мотивує тим, що вважає висновки податкового органу необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2014 року у задоволенні позовної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» - Король Сергій Олексійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про задоволення даного позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "УПІ-Магістраль" щодо правильності нарахування, сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року".

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 05 липня 2013 року № 221/22-222-36240675, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 46649,00 грн., а саме: у грудні 2012 року на суму 46649,00 грн.

Висновки Акта перевірки мотивовані тим, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Ариал", оскільки за даними ДПІ у Печерському районі м. Києва у ТОВ "Ариал" відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення господарських операцій, відсутній кваліфікований персонал, основні фонди, а також встановлено факт відсутності за місцезнаходженням; ТОВ "Ариал" здійснювало діяльність пов'язану з наданням податкової вигоди третім особам.

На підставі висновків вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 19 липня 2013 року № 0004102220, яким за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "УПІ-Магістраль" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 58311,00 грн., в тому числі за основним платежем - 46649,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11662,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення відповідача є правомірним, а тому підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, за змістом якого з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору встановленню підлягає факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "УПІ-Магістраль" та ТОВ "Ариал", обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Судом першої інстанції на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунків-фактур, датованих груднем 2012 року, ТОВ "Ариал" надало позивачу транспортні послуги.

ТОВ "Ариал" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 279892,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 46648,74 грн.

Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують копії виписок банку, долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому встановити відповідність податкової накладної порядку її заповнення неможливо з причини відсутності податкових накладних по спірним господарським операціям.

Разом з тим, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за спірний період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Ариал", у зв'язку з придбанням транспортних послуг.

Вирішуючи питання про реальність здійснених господарських операцій та факту використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Позивач зазначив, що надання послуг, пов'язаних з експедицією відноситься до основних видів господарської діяльності позивача, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; потреба у залученні іншого експедитора - ТОВ "Ариал" виникла у зв'язку з необхідністю належного виконання договірних зобов'язань з клієнтами, а залучення третьої особи для виконання частини договірних зобов'язань передбачено договорами, укладеними позивачем з клієнтами.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, доказів на підтвердження зазначеного та використання придбаних транспортних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач до суду не надав.

Зокрема, колегією суддів встановлено, що на час розгляду справи судом першої інстанції в матеріалах справи були відсутні договори, укладені між позивачем та клієнтами, на які посилається позивач, чи будь-які інші докази на підтвердження мети придбання транспортних послуг, а тому відсутня можливість встановити з якою метою та для виконання яких саме договірних зобов'язань позивач залучив ТОВ "Ариал", а також відсутні докази на підтвердження неможливості самостійного виконання позивачем договірних зобов'язань перед замовниками транспортних послуг.

До апеляційної скарги позивачем надано договори, укладені між позивачем та клієнтами, для виконання яких, за твердженням позивача, він потребував залучення інших перевізників, однак, суду не надано податкові накладні за вказаними господарськими операціями, що унеможливлює перевірку мети придбання транспортних послуг та реальність їх використання у власній господарській діяльності.

Крім цього, на підтвердження реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач надав суду: копію договору про надання послуг від 03 грудня 2012 року №03/12, укладеного між позивачем та ТОВ "Ариал"; копії залізничних накладних, які лише фіксують факт транспортування ТОВ "УПІ-Магістраль" вантажу та не дають можливості ідентифікувати участь ТОВ "Ариал" у здійсненні цих перевезень, а заявки на відвантаження та підтвердження отримання заявок на організацію залізничних перевезень та можливість виконання доручення, на думку суду не містять жодної доказової інформації щодо факту виконання перевезень зазначеного вантажу.

Заявки на відвантаження та підтвердження отримання заявок не містять інформації про те, з якою метою, на чиє замовлення позивач транспортував зазначений в них вантаж (зерно кукурудзи, насіння масляних культур) до ПрАТ "Укрелеваторпром", та кому взагалі належить цей товар; в замовленнях зазначено, що відвантаження вказаного вантажу здійснюється у відповідності до договору від 03 грудня 2012 року №03/12, однак зазначений договір також не містить такої інформації.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ "Ариал" транспортних послуг, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з вказаним контрагентом носять реальний характер, а придбані послуги використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ "УПІ-Магістраль" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2013 року №0004102220 є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УПІ-Магістраль» - Короля Сергія Олексійовича - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.