Ухвала суду № 38086124, 03.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 р.Справа № 1624/2а-1843/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 07.08.2012р. по справі № 1624/2а-1843/12

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області

про оскарження неправомірних дій,-

ВСТАНОВИЛА:

28.05.2012 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавській області (далі УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області, відповідач), в якому просила суд визнати протиправною та неправомірною дію відповідача щодо нарахування заборгованості по сплаті внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4010 грн. 30 коп.; зобов'язати УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області списати нараховану суму заборгованості зі страхових внесків у сумі 4010 грн. 30 коп.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 27.07.2012 року по справі № 1624/2а-1843/12 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення виконавчого провадження та залучення відділу державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції у Полтавській області в якості відповідача по справі.

Постановою Пирятинського районного суду Полтавської області від 07.08.2012 року по справі № 1624/2а-1843/12 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про оскарження неправомірних дій відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 07.08.2012 року; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснила, що 28.03.2012 р. УПФУ в Пирятинському районі було винесено вимогу № Ф 89 про сплату ОСОБА_1 як приватним підприємцем заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка станом на 20.01.2012 р. становить 4010 грн. 30 коп. Вказала, що про існування заборгованості дізналась лише з постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження за вищевказаною вимогою УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області, у зв'язку з чим була позбавлена можливості своєчасно оскаржити або узгодити вимогу. З посиланням на п.п.1, 2 ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стверджує, що до неї, як до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, яка обрала особливий спосіб оподаткування, не можуть бути застосовані фінансові санкції (штраф і пеня), а існуючі фінансові санкції та пеня підлягають списанню. У зв'язку з чим, вважає протиправними дії відповідача щодо нарахування заборгованості, вказаної у вимозі № Ф89 від 28.03.2012 року, та бездіяльність щодо нездійснення списання вказаної заборгованості. Крім того, вказує на порушення судом першої інстанції вимог ч.1 ст.118 КАС України в частині невирішення клопотання позивачки про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження про стягнення з позивача суми заборгованості на підставі вимоги УПФУ № Ф 89 від 28.03.2012 року.

Відповідач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що ОСОБА_1 в зв'язку з набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску, а тому в силу п.1, п.4 ч.2 ст.6 даного Закону зобов'язана своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність у строк до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом, яким для позивача є календарний рік. Однак, оскільки позивачка протягом 2011 року не сплачувала єдиний соціальний внесок, станом на 01.01.2012 року виникла недоїмка у розмірі 4010 грн. 30 коп., у зв'язку з чим відповідачем на підставі ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» була сформована та направлена на адресу позивача вимога про сплату боргу № Ф89У від 28.03.2012 року. Вказана вимога не була отримана позивачем по справі, однак, вважається отриманою в силу приписів пп.6.4 п.6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5. Оскільки позивач протягом 10 днів з дня надходження вимог - 30.03.2012 року - не сплатив суму, зазначену у вимозі, не узгодив вимогу з Пенсійним фондом, не оскаржив вимогу в судовому порядку, УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області 18.05.2012 року було направлено вказану вимогу про сплату боргу № Ф89 від 28.03.2012 року до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання. З огляду на викладене, вважає дії відповідача у спірних відносинах правомірними, а позовні вимоги - такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець Пирятинською районною державною адміністрацією Полтавської області 19.04.2006 року за реєстраційним номером 25760000000000952 (а.с.9).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФ у Пирятинському районі як платник, який обрав спрощену систему оподаткування, з 27.04.2006 року ( а.с.30).

Позивачка протягом 2011 року не сплачувала єдиний соціальний внесок, у звязку з чим виникла недоїмка, яка станом на 01.01.2012 р. склала 4010 грн. 30 коп (а.с.31).

Згідно з вимогою №89 від 28.03.2012 р. про сплату боргу, виданої УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області, ОСОБА_1 зобов'язано сплатити недоїмку зі страхових внесків за 2011 рік у сумі 4010 грн. 30 коп. (а.с.7).

Вказана вимога 29.03.2012 р. була направлена листом з рекомендованим повідомленням на адресу ОСОБА_1 (а.с.33).

При цьому у вимозі поставлено питання лише про стягнення недоїмки, фінансові санкції до позивача УПФУ в Пирятинському районі не застосовувались.

Оскільки у встановлений законом строк суму недоїмки, вказану у вимозі, позивачем не сплачено, вимогу в судовому порядку не оскаржено та не узгоджено з органом Пенсійного фонду, вимога була направлена відповідачем до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Постановою державного виконавця від 05.06.2012 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню вимоги № Ф89 від 28.03.2012 р. (а.с.22).

Не погодившись з діями відповідача щодо нарахування позивачеві суми внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4010,30 грн., позивач звернулась до суду з даним позовом про їх оскарження та зобов'язання УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області списати нараховану суму заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з праовмірності дій відповідача у спірних відносинах, який діяв з дотриманням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії повідомлення-розрахунку, заборгованість, що стосується предмету позову, виникла внаслідок несплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в період з січня по грудень 2011 року (а.с.31).

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з вимогами пункту 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (чинного з 01.01.2011) (далі - Закон №2464-VI), з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У відповідності до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464-VI з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

За приписами пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску законодавцем віднесено фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Частиною 11 статті 8 Закону №2464-VI для платників, Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок встановлено у розмірі 34,7% визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до пункту 3.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, для платників, зазначених у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 34,7 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено в суді апеляційної інстанції та не заперечується позивачем по справі, що страхові внески за 2011 рік позивачем не сплачено.

Статтею 25 Закону № 2464 встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до ч.7 ст.25 Закону № 2464 сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов'язання із сплати єдиного внеску.

Згідно з ч. 16 ст.25 цього Закону строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивач ОСОБА_1 є платником, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та зобов'язана сплачувати страхові внески у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Між тим, позивачем вказані страхові внески за 2011 рік не сплачені, у зв'язку з чим УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області правомірно було сформовано вимогу про сплату боргу № Ф89 від 28.03.2012 року (а.с.7).

Вказана вимога була надіслана на адресу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням, за адресою: АДРЕСА_1, що відповідає адресі, зазначеній позивачем у позові, однак, конверт повернувся відправнику без вручення адресату з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання» (а.с.32).

Відповідно до п.6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5 (далі по тексту - Інструкція), вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України. Якщо платник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

Отже, у розумінні п.6.4 Інструкції, вимога № Ф89 від 28.03.2012 року вважається такою, що вручена позивачеві, а тому колегія суддів відхиляє доводи позивача по справі про те, що остання не знала про існування у неї заборгованості зі сплати страхових внесків та дізналась про її існування лише після отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

У зв'язку з несплатою суми заборгованості, зазначеної у вимозі, в добровільному порядку, враховуючи, що позивач не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, УПФУ в Пирятинському районі Полтавської області, у відповідності до ч.4 ст.25 Закону № 2464, було надіслано зазначену вимогу про сплату недоїмки до підрозділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідач у спірних відносинах, нарахувавши позивачеві заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача про необхідність списання визначеної спірною вимогою суми заборгованості, в обґрунтування яких позивач посилається на норми п.п.1, 2 ч.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з огляду на таке.

У відповідності до п.1 ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції зі змінами, внесеними згідно Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VІ), фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.

Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню (п.2 ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Зі змісту наведених норм вбачається, що останніми регулюється порядок нарахування та списання фінансових санкцій за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Слід відмітити, що спірні правовідносини склалися внаслідок несплати позивачем сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік, а не страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Крім того, як вбачається зі змісту наявних в матеріалах справи копій вимоги № Ф89 від 28.03.2011 року та повідомлення-розрахунку № 15 від 13.03.2012 року про розмір мінімального страхового внеску за 2011 рік, сума в розмірі 4010 грн. 30 коп. є виключно сумою недоїмки, без нарахування штрафних фінансових санкцій та пені, а тому норми п.п.1, 2 ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не підлягають застосуванню до спірних відносин.

Також, слід вказати, що за змістом норм п.п.1, 2 ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено списання фінансових санкцій та пені, що виникли у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, і об'єктивно існували станом на дату набрання чинності цими нормами - 07.07.2011 року, в той час як період, за який у позивача виник борг, охоплює весь 2011 рік по грудень включно.

При цьому, частиною 7 статті 25 Закону № 2464 прямо вказано на те, що сума недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не підлягає списанню.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про не вирішення судом першої інстанції заяви позивача про забезпечення позову, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи (а.с.24-26).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції було прийнято оскаржуване рішення не на користь позивача, а судом апеляційної інстанції вказане рішення залишено без змін, судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача, а тому клопотання ОСОБА_1 від 28.01.2013 року про повернення позивачу квитанції про сплату судового збору, що надійшло до Харківського апеляційного адміністративного суду 05.02.2013 року, задоволенню не підлягає.

Вимоги позивача про скасування рішення УПФУ в Пирятинському районі у формі вимоги № Ф89 від 28.03.2012 року, заявлені позивачем у доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 від 02.04.2013 року, що надійшли до Харківського апеляційного адміністративного суду 05.04.2013 року, не можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції з огляду на приписи ч.4 ст.195 КАС України, оскільки такі вимоги не були заявлені в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Пирятинського районного суду Полтавської області від 07.08.2012р. по справі № 1624/2а-1843/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.