Постанова № 38086072, 31.03.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2014 року № 813/1259/14

о 18 год., 26 хв. м. ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1», представник - Діткун І.З. (довіреність № 4/Б від 17.09.2013 року)до Управління Укртрансінспекції у Львівській області, представник - не прибув про визнання протиправними дій та вимоги про оплату сум на підставі розрахунків

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції у Львівській області в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Управління Укртрансінспекції у Львівській області по складенню розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН;

- визнати протиправними вимоги Управління Укртрансінспекції у Львівській області про оплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» сум на підставі розрахунків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Порядком габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, не передбачено можливості проведення перевірок габаритно-вагового контролю за місцезнаходженням, документальний габаритно-ваговий контроль, як один із видів габаритно-вагового контролю, здійснюється на автомобільних дорогах загального користування, однак не обов'язково в пунктах габаритно-вагового контролю.

Згідно вказаного Порядку, у разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль. Проте, як зазначає позивач, жодних зважувань транспорту не було проведено.

Позивач також вказує, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства яке регулює дані правовідносини, здійснено оформлення розрахунків плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, оскільки таке право законодавцем інспекції не надано. Також відповідач не праві здійснювати габаритно-ваговий контроль в будь-якому іншому місці, крім автомобільних доріг загального користування.

Крім цього, на думку позивача, розрахунки плати за проїзд складені не у відповідності до вимог законодавства, оскільки не встановлено ряд вихідних даних, а саме: загальна маса транспортного засобу, перевищення на вантаження на вісь (осі) транспортного засобу, габарити тощо.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення на підтвердження позовних вимог, просив суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву у якому відповідач проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити з підстав, що під час проведення перевірки у період 19-20.12.2013 року та з 23-25.01.2014 року позивачем не створено умов для проведення перевірки та не надано необхідних документів на підстав яких такий здійснюється господарську діяльність. Керівника підприємства позивача рекомендованими листами було запрошено на 14.01.2014 року та 11.02.2014 року на розгляд справи про автомобільний транспорт, на які керівник не з'явився. Відповідно, на виконання окремих доручень Голови Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті № 1053/8/3-13 від 11.12.2013 року та № 1075/8/3-13 від 13.12.2013 року, директору ТОВ «Транс-Сервіс-1» рекомендованою кореспонденцією направлено розрахунки плати за проїзд транспортних засобів підприємства автомобільними дорогами загального користування з перевищенням вагових параметрів в кількості 67 одиниць, які здійснені на підставі надісланих товарно-транспортних накладних. Одночасно, відповідач просить суд вважати недійсними розрахунки №№ 14, 16, 17, 18, 19, 20 виписані 22.01.2014 року позивачу випадково, оскільки такі виписані на підставі ТТН які належать ТОВ «ТЕК «Транс-Агро».

Щодо позовних вимог про визнати протиправними дій по складенню розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН, такі є необґрунтованими з підстав, що до повноважень відповідача входить, зокрема, здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування. Одним із видів якого є документальний габаритно-ваговий контроль, який здійснюється шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу. Відповідно, при здійснення контролю у випадку виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 % подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Також позовна вимога про визнання протиправною вимоги про оплату сум на підставі розрахунків, на думку відповідача, є безпідставною, оскільки містить інформаційний характер щодо виконання обов'язку передбаченого чинним законодавством.

Відповідач прибуття повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неприбуття не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

23-25.01.2014 року посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Львівській області проведено перевірку дотримання ТОВ «Транс-Сервіс-1» вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та інших документів передбачених законодавством України, якою встановлено порушення, а саме: уповноваженою особою не створено умов для проведення перевірки та ненадано необхідні документи на підставі яких суб'єкт господарювання проводить діяльність у сфері автомобільного транспорту, що є порушенням п. 41 Постанови КМ України від 08.11.2006 року № 1567.

22.01.2014 року начальником Управління Укртрансінспекції у Львівській області виписано позивачу розрахунки №№ 1-67 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно товарно-транспортних накладних.

27.01.2014 року начальником Управління Укртрансінспекції у Львівській області направлено позивачу лист № 432/4/77-14 у якому зазначено запрошення прибути 11.02.2014 року на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

27.01.2014 року заступником начальника Управління Укртрансінспекції у Львівській області також направлено позивачу лист № 423/4/77-14 у якому вказано про обов'язок виконання п. 31/1 постанови КМ України від 27.06.2006 року № 879, згідно якого підприємство - перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це територіальний орган Укратрансінспекції.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Положенням «Про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті» затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 387/2011 із змінами і доповненнями, Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 із змінами і доповненнями, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 3 п. 4.1. ст. 4 Положення «Про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті», Укртрансінспекція у сфері залізничного транспорту здійснює контроль і нагляд за організацією безпечного перевезення небезпечних, надгабаритних і великовагових вантажів.

Згідно п.п. 3 п. 4.1. ст. 4 Положення, Укртрансінспекція у сфері автомобільного та міського електричного транспорту здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно п. 1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно п.п. 3, 5/1 п. 2 цього ж Порядку:

- габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів;

- документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Згідно п. 3 цього ж Порядку, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Згідно п. 6 цього ж Порядку, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Згідно п. 16 цього ж Порядку, габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

Згідно п. 17 цього ж Порядку, у разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль.

Згідно п. 21 цього ж Порядку, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Згідно п. 30 цього ж Порядку, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою - П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де:

П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Судом враховуються обґрунтування відповідачем заперечення позовних вимог, оскільки у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача та його представника щодо протиправності дій Управління Укртрансінспекції у Львівській області по складенню розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН, оскільки згідно вимог вищевказаного законодавства проведення габаритно-вагового контролю включає також проведення і документального контролю, який є визначенням загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Представник відповідача на запитання суду зазначив, що посадовими особами проведено документальний контроль транспортних засобів позивача та складено розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 22.01.2014 року виписані позивачу у відповідності до товарно-транспортних накладних, копії яких були надіслані відповідачу з центрального апарату Укртрансінспекції.

Безпідставними, на думку суду, є твердження представника позивача про те, що контроль транспортних засобів позивача здійснювався поза межами спеціально відведеного місця, оскільки відповідачем проведено документальний контроль транспортних засобів позивача, проведення якого не є обов'язковим в пунктах габаритно-вагового контролю.

Жодних інших належних та допустимих доказів, крім розрахунків плати за проїзд та товарно-транспортних накладних, в обґрунтування позовних вимог в цій частині позивачем, представником позивача суду не надано, а відтак відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одночасно, суд приходить до висновку про протиправність розрахунків №№ 16, 17, 18,19 та 20 від 22.01.2014 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування виписані відповідачем позивачу, оскільки протиправність таких визнана самим відповідачем так як такі розрахунки виписані відповідно до товарно-транспортних накладних які належать ТОВ «ТЕК «Транс - Агро»», а не позивачу.

Судом також не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача та його представника щодо визнання протиправними вимог Управління Укртрансінспекції у Львівській області про оплату позивачем сум на підставі розрахунків викладених у листі від 27.01.2014 року, оскільки предметом судового розгляду в адміністративному суді є, крім іншого, рішення суб'єкта владних повноважень які породжують певні правові наслідки, зокрема встановлюють, змінюють та припиняють права та обов'язки та спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Наявний у справі лист від 27.01.2014 року містить лише інформаційний характер. Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Належних та допустимих доказів, в обґрунтування позовних вимог в цій частині позивачем, представником позивача суду також не надано.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, чого позивачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням ст. 162 КАС України, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» до Управління Укртрансінспекції у Львівській області про визнання протиправними дій та вимоги про оплату сум на підставі розрахунків, підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Крім цього, згідно п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 4 цього ж Закону, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Визнати протиправними і скасувати розрахунки № 16, 17, 18, 19, 20 від 22.01.2014 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування виписані Управлінням Укртрансінспекції у Львівській області Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1».

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (ЄДРПОУ 32602104, с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область) 190,17 грн. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (ЄДРПОУ 32602104, с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область) до Державного бюджету України 4535,67 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 07.04.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.