Постанова № 38084130, 03.04.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2014 р. Справа № 809/725/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Котик Д.М.,

представника позивача - Карпінця В.С.,

представника відповідача - Пучка М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у Богородчанському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області

до відповідача: Державного підприємства "Теплокомуненерго"

про стягнення заборгованості в сумі 510 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Богородчанському районі Івано-Франківської області (надалі-позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до державного підприємства "Теплокомуненерго" (надалі-відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 510,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за державним підприємством "Теплокомуненерго" рахується податковий борг, який становить 510,00 грн. Податковий борг відповідача виник в результаті несвоєчасної сплати до бюджету податку на прибуток підприємств в загальній сумі 510,00 грн. відповідно до самостійно задекларованої суми, визначеної в поданій відповідачем декларації на суму 510,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні суму боргу податку на прибуток в сумі 510 грн. визнав, однак проти позову заперечив з підстав викладених в письмовому запереченні. Суду зазначив, що податкові вимоги від 18.12.2001 року та від 05.02.2002 року, які позивачем були направлені відповідачу були перервані, оскільки п. 2.7 акту від 02.06.2004 року про результати комплексної планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП "Теплокомуненерго" за період з 01.07.2002 року по 31.12.2003 року вказано, що заборгованість відповідача з податку на прибуток на вказану дату не має. Просив в задоволені позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

ДП "Теплокомуненерго" 09.02.1996 року зареєстроване Богородчанською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 15) та взяте на облік Державною податковою інспекцією у Богородчанському районі Івано-Франківської області як платник податків.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані Конституцією України, положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено податок на прибуток підприємств (підпункт 9.1.1).

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 38.1. статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У відповідності до пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу України відповідач являється платником податку на прибуток підприємств.

В судовому засіданні встановлено, що за державним підприємством "Теплокомуненерго" рахується податковий борг, який становить 510,00 грн. Даний борг відповідача виник в результаті несвоєчасної сплати до бюджету податку на прибуток підприємств в сумі 510,00 грн. відповідно до самостійно задекларованої суми, визначеної в поданій відповідачем декларації від 11.02.2013 року на суму 510,00 грн. (а.с. 9-10).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в наведеній вище податковій декларації з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 510,00 грн., є узгодженими та являються податковим боргом відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Державною податковою інспекцією у Богородчанському районі надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ю1" за № 01/68 від 18.12.2001 року (а.с. 11) та податкова вимога форми "Ю2" за № 2/28/137/24 від 05.02.2002 року ( а.с. 12), які ДП "Теплокомуненерго" отримані, що підтверджується підписом уповноваженої особи на корінці вказаних вимог, не оскаржені та є невідкликаними.

Суд не погоджується із доводами представника відповідача, зазначеними у письмовому запереченні на позов, що податкові вимоги від 18.12.2001 року та від 05.02.2002 року, які позивачем були направлені відповідачу були перервані, оскільки п. 2.7 акту від 02.06.2004 року про результати комплексної планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП "Теплокомуненерго" за період з 01.07.2002 року по 31.12.2003 року вказано, що заборгованість відповідача з податку на прибуток на вказану дату не має, з наступних підстав.

Згідно п. 59.5 ст. 59 ПКУ якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податкові вимоги форми "Ю1" за № 01/68 від 18.12.2001 року та форми "Ю2" за № 2/28/137/24 від 05.02.2002 року були винесені і направлені відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон України № 2181-III).

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 ст. 6 Закону України № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно абзацу 2 підпункту 6.3.1 пункту 6.3 ст. 6 Закону України № 2181-III податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов`язковим платежем).

Відповідно до підпункту 6.3.2 пункту 6.3 ст. 6 Закону України № 2181-III коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Пунктом 6.4 ст. 6 Закону України № 2181-III сказано, що податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо : 1) сума податкового зобов`язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків; 2) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов`язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження; 3) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов`язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом; 4) податкові зобов`язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс; 5) податковий борг визнається безнадійним.

Виходячи з вищенаведеного податкові вимоги форми "Ю1" за № 01/68 від 18.12.2001 року та форми "Ю2" за № 2/28/137/24 від 05.02.2002 року чинні на час розгляду справи, оскільки за ДП "Теплокомуненерго" з моменту винесення даних податкових вимог числиться податковий борг.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

В судовому засіданні встановлено, що позивач вживав необхідні заходи щодо погашення податкового боргу до платника податків на користь держави.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити податковий борг з податку на прибуток підприємств у сумі 510,00 грн. відповідно до самостійно задекларованих сум, визначених в поданій відповідачем декларації на суму 510,00 грн. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується статтею 67 Конституції України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума податкового боргу відповідача складає 510,00 грн., яка є узгодженою та несплаченою, а тому підлягає стягненню у судовому порядку.

Доказів, які б свідчили про погашення зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства "Теплокомуненерго", 77701, вул. Б.Хмельницького, 14, смт. Богородчани, Івано-Франківська область код ЄДРПОУ 22168970 в дохід державного бюджету України податковий борг в сумі 510 (п`ятсот десять ) гривень 00 копійок з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки ДП "Теплокомуненерго".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 08.04.2014 року.