Постанова № 38083528, 01.04.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2014 р. Справа № 907/581/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Хустської міської ради

№ 1863/02-12 від 13.09.2013 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.08.2013р.

у справі № 907/581/13

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Хуст

до відповідача Хустської міської ради, м. Хуст

про зобов'язання укласти додатковий договір

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 17.01.2013 року)

від відповідача: Гуменюк Н.О. - представник (довіреність № 190/02-12 від 30.01.2014р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30.08.2013 року у справі № 907/581/13 (суддя Бобрик Г.Й.) позов задоволено повністю; зобов'язано Хустську міську раду укласти з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 Додатковий договір про продовження дії Договору оренди земельної ділянки за № 0320 від 10.10.2007 року на такий самий строк і на тих самих умовах, яким передано в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0312 га; стягнуто з Хустської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 суму 1 147 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване покликанням на приписи частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", у відповідності до яких у орендних відносинах між позивачем та відповідачем створено всі встановлені законом підстави для укладення додаткового договору про поновлення договору оренди землі. Разом з тим, приймаючи рішення у даній справі суд першої інстанції виходив з обставин, встановлених господарським судом Закарпатської області при розгляді справи № 907/44/13-г.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Хустська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 1863/02-12 від 13.09.2013 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте за неповного з'ясування обставин справи, не належно досліджено подані докази та порушено норми матеріального права.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що Договір оренди земельної ділянки припинив свою дію 23.10.2010 року, оскільки відповідно до п. 14.2. Договору визначено, що Договір припиняє свою дію в разі закінчення строку на який його було укладено.

Поряд з цим, апелянт покликається на те, що Хустська міська рада не має законних підстав укладати додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки, оскільки рішення про поновлення Договору від 10.10.2007 року не приймалося. При цьому, покликається на те, що позивачеві неодноразово надсилалися листи із повідомленням щодо звільнення земельної ділянки.

Крім цього, скаржник зазначає про те, що продовження строку договору оренди землі має відбутися шляхом укладення додаткової угоди, тоді як позивач, звертаючись 05.04.2013 року з клопотанням про поновлення строку дії договору оренди земельних ділянок, не направив проекту додаткових угод до спірних договорів оренди земельних ділянок.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 року (а.с. 117-120) у складі колегії суддів: головуючий суддя Кузь В.Л., судді Желік М.Б., Малех І.Б. апеляційну скаргу Хустської міської ради задоволено; рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.08.2013р. у справі № 907/581/13 скасовано; прийнято нове рішення - у позові відмовлено; стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь Хустської міської ради 573,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2014 року (а.с. 153-160) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р. у справі №907/581/13 господарського суду Закарпатської області скасовано, справу направлено на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду; касаційну скаргу ФОП ОСОБА_3 задоволено частково; касаційну скаргу Хустської міської ради залишено без задоволення.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 21.01.2014 року у справі №907/581/13, та керуючись ст.ст. 86, 93, 98 ГПК України, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2014р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Мельник Г.І., судді Новосад Д.Ф., Михалюк О.В. апеляційну скаргу Хустської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.04.2014р.

В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 30.08.2013р. у справі № 907/581/13 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Хустської міської ради без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що рішенням 8 сесії 5 скликання Хустської міської ради № 471 від 26.09.2007 року «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для надання в оренду ПП ОСОБА_3.» (а.с. 51), надано в оренду терміном на 2 (два) роки земельну ділянку в АДРЕСА_1, загальною площею 0,0312 га п. ОСОБА_3, мешканці АДРЕСА_2 для комерційної діяльності - розташування павільйону по продажу дитячих промислових товарів.

В подальшому, 10 жовтня 2007 року між Хустською міською радою (Орендодавець) та ПП ОСОБА_3 (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір) (а.с. 15-16), відповідно до умов якого, Орендодавець на підставі рішення № 471 8 сесії 5 скликання Хустської міської ради від 26.09.2007 року, передає, а Орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору земельна ділянка передається в оренду терміном на два роки.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що після закінчення строку Договору Орендар має переважне право на поновлення Договору на новий термін, якщо інше не передбачено цим Договором та рішенням Хустської міської ради. У цьому разі зацікавлена сторона повинна письмово повідомити другу сторону про бажання щодо продовження дії Договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.

Згідно з п. 5.1. Договору земельна ділянка передається в оренду для розташування павільйону по продажу дитячих товарів.

Документальними доказами у справі встановлено, що рішенням 12 сесії 5 скликання Хустської міської ради № 1442 від 23.10.2009 року «Про продовження терміну оренди земельної ділянки ОСОБА_3.» (а.с. 52), вирішено продовжити термін оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0312 га п. ОСОБА_3, мешканці АДРЕСА_2, на один рік.

Таким чином, 23 жовтня 2009 року між Хустською міською радою (Орендодавець) та ПП ОСОБА_3 (Орендар) укладено зміни до Договору оренди земельної ділянки № 0320 від 10.10.2007 року (а.с. 17), відповідно до яких п. 3.1. Договору оренди земельної ділянки від 10.10.2007 року викладено у наступній редакції: «п. 3.1. Земельна ділянка передається в оренду терміном до 23.10.2010 року.».

На підставі п. 3.2. Договору, 06.08.2010 року позивач звернувся до відповідача з заявою (а.с. 23) про продовження строку дії Договору оренди земельної ділянки від 10.10.2007 року на три роки.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено поясненнями представника відповідача у судовому засіданні, Хустська міська рада (Орендодавець) не надала позивачу жодної відповіді чи листа-повідомлення на вищевказану заяву, зокрема, про заперечення щодо продовження строку дії договору оренди.

Документальними доказами у справі підтверджується, що позивач упродовж періоду 2010-2012 року неодноразово звертався до Хустської міської ради із заявами, про продовження дії договору оренди, у тому числі і з клопотанням про відкладення тимчасово питання продовження його дії, так як виникла суперечка з користувачем суміжної земельної ділянки. У відповідь на звернення позивача Хустська міська рада надіслала ФОП ОСОБА_3 лист № 1995/02-14 від 06.10.2011р., відповідно до якого зобов'язувала позивача демонтувати паркан та звільнити земельну ділянку, зокрема, від будівельного сміття.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, судом встановлено, що лист № 1995/02-14 від 06.10.2011р. не породжує правового наслідку припинення правовідносин щодо оренди земельної ділянки між сторонами, оскільки у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З огляду на викладене та враховуючи те, що ФОП ОСОБА_3 продовжує користуватися земельною ділянкою, яка знаходиться у м. Хуст по вул. Свободи, б/н, сплачує орендну плату, що також підтверджується поясненнями представників сторін наданих у судовому засіданні, використовує вказану земельну ділянку у відповідності до умов укладеного між сторонами Договору, а також зважаючи на відсутність протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення Хустської міської ради про заперечення у поновленні договору оренди землі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Договір оренди земельної ділянки від 10.10.2007р. вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Поряд з цим, матеріалами справи встановлено, що рішенням 6 сесії 6 скликання Хустської міської ради № 599 від 21.02.2012 року (а.с.22), вирішено припинити з 23.10.2010р. дію договору оренди земельної ділянки площею 0,0312 га, по вул. Свободи, б/н за № 0320 укладеного 10.10.2007р. з ОСОБА_3.

Вказане рішення Хустської міської ради було оскаржено позивачем у судовому порядку.

Так, рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.04.2013р. у справі №907/44/13-г (а.с. 29-36) позов ФОП ОСОБА_3 до Хустської міської ради задоволено частково, а саме: визнано незаконним та скасовано рішення Хустської міської ради від 21.02.2012 р. № 599 "Про припинення договору оренди земельної ділянки ОСОБА_3." та відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 про поновлення договору оренди земельної ділянки від 10.10.2007 р. Зазначене рішення суду набрало законної сили.

Даним рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.04.2013р. встановлено, що ФОП ОСОБА_3 після 23.10.2010р. продовжує правомірно і добросовісно користуватися земельною ділянкою, отриманою за Договором оренди земельної ділянки від 10.10.2007р., а за таких обставин у спірній ситуації застосуванню підлягають правила ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", за якими у випадку відсутності заперечення з боку орендодавця протягом одного місяця після припинення дії договору, договір оренди вважається поновленим.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відтак, зазначений висновок у рішенні господарського суду Закарпатської області від 01.04.2013р. у справі № 907/44/13-г, як встановлений факт, що не потребує доказування, був обгрунтовано застосований місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі №907/581/13.

З врахуванням вищевказаного, ФОП ОСОБА_3 05.04.2013 року вкотре звернулася до Хустської міської ради із заявою про укладення-поновлення Договору оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, площею 0,0312 га, проте заява відповідачем задоволена не була.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Поряд з цим встановлено, що правовою підставою для звернення до суду позивач вважає порушення його законного права та інтересу у зв'язку з тим, що Хустська міська рада безпідставно та незаконно ухиляється від укладення з ФОП ОСОБА_3 Договору оренди (не дає згоду на поновлення Договору оренди землі від 10.10.2007 року).

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Порядок та умови набуття права постійного користування земельною ділянкою та права власності на земельну ділянку встановлено Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ст. 116 Земельного кодексу України громадяни і юридичні особи набувають права власності і права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з пунктом 34 статті 26, пунктом 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради-сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

На органи місцевого самоврядування поряд з органами державної влади поширюється дія принципу, встановленого статтею 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Так, укладеним між сторонами Договором погоджено, що підставою припинення договору є, зокрема, закінчення строку, на який його укладено (п. 14.2. Договору).

Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2014 року у даній справі, скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2013 року, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено, а справу направлено на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду. У вказаній постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2014 року зазначено наступне.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено порядок поновлення договору оренди землі та передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Разом з цим, у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності необхідно враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату виникнення спірних правовідносин.

При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011р., до статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідним є врахування, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи те, що викладені у постанові Вищого господарського суду України від 21.01.2014 року вказівки є обов'язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином досліджені документальні докази у справі в їх сукупності та обгрунтовано задоволено позовні вимоги з огляду на наступне.

Документальними доказами у справі встановлено, що відповідач заяв - повідомлень про заперечення щодо продовження терміну договору оренди землі на адресу позивача не подавав, належне повідомлення про припинення правовідносин оренди землі у спірній ситуації відсутнє, відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги слід задоволити та зобов'язати Хустську міську раду укласти з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 додатковий договір про продовження дії договору оренди земельної ділянки від 10.10.2007 року на такий самий строк і на тих самих умовах.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що протокол постійно діючої комісії №42 від 28.12.2011 року (а.с. 20) складено за межами строку встановленого п.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому, доказів належного поінформування позивача про прийняття такого висновку судом не встановлено.

Крім цього, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до п. 5.1. Договору земельна ділянка передається в оренду для розташування павільйону по продажу дитячих товарів, відтак Договір укладався та продовжувався саме з цією метою. Більше того, враховуючи рішення архітектурно-містобудівної ради при виконавчому комітеті Хустської міської ради, договір оренди земельної ділянки, рішенням виконавчого комітету Хустської міської ради № 348 від 23.04.2008 року затверджено ескізний проект будівництва торгового центру з влаштуванням автозупинки та надано ПП ОСОБА_3 дозвіл на розробку проектно-кошторисної документації на будівництво торгового центру з влаштуванням автозупинки. А згодом, виконавчим комітетом Хустської міської ради прийнято рішення № 285 від 08.05.2009 року «Про затвердження проектно-кошторисної документації та надання дозволу на будівництво торгового центру з влаштуванням автозупинки по вул. Свободи, б/н в м. Хуст біля кафе «Дружба».

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.08.2013р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30.08.2013р. у справі № 907/581/13 залишити без змін, апеляційну скаргу Хустської міської ради № 1863/02-12 від 13.09.2013 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складений 03.04.2014р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Новосад Д.Ф.