Постанова № 38083430, 11.03.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11 березня 2014 року справа № 814/378/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовом

ТОВ "ОС-Маркетинг", вул. Спаська, 75-А, оф. 003, м. Миколаїв, 54001

до

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

про

визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОС-Маркетинг» (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства висновків щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій Товариства із ФГ «Оксана» і ТОВ «Градосфера-Миколаїв»;

2) зобов'язати ДПІ вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та інших електронних баз даних інформацію, внесену на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на протиправність висновків ДПІ, викладених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, а також на безпідставність внесення відповідних даних до автоматизованої системи.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях послався на наявність підстав для проведення звірки позивача, а також на те, що складений за результатами звірки акт не порушує прав останнього (а. с. 54-55).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб’єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов’язок доказування правомірності свого рішення.

Під час розгляду справи за загальними правилами КАС України, сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (а. с. 87-88). Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності та приймаючи до уваги те, що їх вимоги і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

11 січня 2014 р. ДПІ склала акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ФГ «Оксана» за вересень, жовтень 2013 р., ТОВ «Градосфера-Миколаїв» за жовтень 2013 р. та контрагентами-покупцями № 4/14-03-22-08/38313011 (далі - акт про неможливість проведення зустрічної звірки) (а. с. 7-28).

Як слідує з цього акту, в ньому ДПІ заперечила фактичність (товарність) господарських операцій позивача із ФГ «Оксана» і ТОВ «Градосфера-Миколаїв». Податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу податків і застосування штрафу з цих підстав ДПІ не приймала.

Вирішуючи вимогу позивача про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у викладенні в акті про неможливість проведення зустрічної звірки висновків щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ФГ «Оксана» і ТОВ «Градосфера-Миколаїв», суд керується таким.

В незалежності від формулювання цієї вимоги, фактично позивач просить суд скасувати акт про неможливість проведення зустрічної звірки, адже висновки ДПІ викладені саме в названому акті, але цей акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України - він тільки фіксує певні обставини (факти) та є носієм інформації і сам по собі не породжує для позивача правових наслідків, а тому не може бути скасований. Ці доводи суду підтверджуються і правовою позицією Верховного Суду України, яка в силу приписів ст. 2442 КАС України є обов'язковою для судів. Зокрема у своїй постанові від 10 вересня 2013 р. у справі № 21-237а13 Верховний Суд України зазначив, що «… висновки, викладені у акті, не породжують обов’язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта... Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта».

У зв’язку із викладеним, відсутні підстави для задоволення першої із позовних вимог.

В той же час інша позовна вимога є обґрунтованою.

Наданий на вимогу суду витяг з автоматизованої системи свідчить, що на підставі даних акту про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства, ДПІ здійснила коригування даних позивача із податку на додану вартість (далі - ПДВ) за період вересень-жовтень 2013 р. по таких постачальниках, як ФГ «Оксана» і ТОВ «Градосфера-Миколаїв» (а. с. 81-86).

Суд зауважує, що відповідно до п. 4.4. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України 22 квітня 2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб’єкта господарювання, зокрема у зв’язку із встановленням відсутності суб’єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), що і мало місце в даному спорі, відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання. Додаток 3 до вказаних Методичних рекомендацій містить зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання, згідно якого такий акт не може містити висновків про порушення цим суб’єктом податкового законодавства, а повинен відображати тільки загальну інформацію про платника податків та фіксувати факт неможливості проведення звірки із зазначенням причин цього.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки (камеральної, документальної (планової або позапланової; виїзної або невиїзної) або фактичної перевірки)) у розумінні глави 8 Податкового кодексу України (далі - ПК України). В той же час, за змістом ПК України, порушення податкового законодавства з боку платника податків, повинні фіксуватись виключно в одному з актів перевірки, види яких передбачені ст. 75 п. 75.1. ПК України і наведені вище.

Внісши, на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки, дані до автоматизованої системи, тим самим ДПІ фактично змінила показники позивача із ПДВ. В той же час, згідно ст. ст. 46-50 і 54, 58 ПК України, змінювати ці дані можливо лише на підставі податкової звітності платника податків, або шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що у відповідача не малось правових підстав для внесення даних до автоматизованої системи, а тому суд визнає обґрунтованими позовні вимоги в цій частині.

Як визначено ст. 163 ч. 1 п. 4 КАС України, в тому випадку, коли рішення суду вимагає від відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинення певних дій, постанова повинна містити встановлений судом строк для подання останнім звіту про виконання постанови, при цьому перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно.

Згідно ст. 94 ч. 3 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 73,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 30 січня 2014 р. (а. с. 2) і враховуючи часткове задоволення позовних вимог, присудженню позивачу з Державного бюджету України підлягає сума судових витрат в розмірі 36,54 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію, внесену на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «ОС-Маркетинг» від 11 січня 2014 р. № 4/14-03-22-08/38313011.

3. Протягом 5 робочих днів з дня набрання цим рішенням законної сили державній податковій інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подати до Миколаївського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання постанови, із наданням документального підтвердження.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «ОС-Маркетинг» судовий збір в сумі 36,54 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз