Ухвала суду № 38083124, 08.04.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 2-516/09 Номер провадження 22-ц/775/674/2014

Головуючий в 1 інстанції Перетятько О.Ю.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія: 57

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„01" квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Маширо О.П.

Суддів: Баркова В.М., Зайцевої С.А.

При секретарі: Сачко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 березня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Горлівська міська рада про усунення порушень, не пов*язаних з позбавленням володіння, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 березня 2009 року позов ОСОБА_3 - задоволено частково: зобов*язано ОСОБА_8 усунути перешкоди в здійсненні права власності ОСОБА_3 на сарай «В», розташований в АДРЕСА_1 шляхом спорудження пройому в паркані зі сторони земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для проходу ОСОБА_3 в названий сарай, усунути всі перешкоди з земельної ділянки загального користування на шляху до сараю, прибрати зі стін сараю всі навішані предмети та в подальшому не розміщувати їх без погодження з ОСОБА_3; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 150 грн.;у відшкодування витрат зі сплати судового збору 17 грн. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду цивільних справ 30 грн.

З вказаним рішенням не погодились ОСОБА_1, ОСОБА_2, та на підставі ч. 1 ст. 292 ЦПК України, як особи які не брали участь у справі, але суд вирішив питання про їх права та обов'язки, подали апеляційні скарги,в яких просили рішення суду скасувати ,ухвалити нове про відмову у задоволенні позову з тих підстав,що судом першої інстанції неповно з*ясовано обставини ,що мають значення для справи,висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 просив апеляційні скарги відхилити,надав суду письмові заперечення (а.с.200-233).

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, не з*явилися,належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи ,надали суду заяви про можливість розгляду справи у їхню відсутність (а.с. 195-199) .

Представник третьої особи Горлівської міської ради у судове засідання апеляційного суду не з*явився,належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи,шляхом отримання телефонограми зареєстрованої в журналі телефонограм № 1 за №123 та судової повістки (а.с.189,193).

Треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 надали заяви про можливість розгляду справи у їхню відсутність (а.с.234-236 ) .

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи , не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача,пояснення ОСОБА_3,дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарг , апеляційний суд вважає, що скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права .

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим,тобто ухваленим у відповідності до вимог процесуального судочинства на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону,тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення ,суд першої інстанції всебічно,повно і об*єктивно дослідив надані сторонами докази ,правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те,що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

У рішенні наведені відповідні мотиви,з яких суд його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно свідоцтва про право на житло від 02 листопада 1994 року, виданого Центральним підприємством електричних мереж «Донбасенерго» на підставі наказу № 348 від 01 листопада 1994 року на підставі спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_7 належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Із технічного паспорту КП «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації» від 19 серпня 2008 року квартири АДРЕСА_1, вбачається, що до цього будинку відносяться сараї літ. «Б» та «В» (а.с. 7, 10).

Згідно відповіді КП «Горлівське міське бюро технічної інвентаризації « від 05 лютого 2009 року № 224 користувачами сараю «В» по АДРЕСА_1 (а.с. 54).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду » приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб (далі - жилої площі у гуртожитках) (з урахуванням положення частини другої статті 2 цього Закону), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного жилового фонду на користь громадян України.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, при цьому відповідно до частини 2 цієї ж статті на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Задовольняючи позовні вимоги в частині усунення перешкод,суд першої інстанції виходив з того,що ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 належить і сарай літ «В», розташований по АДРЕСА_1 на праві спільної власності. Тому, позивач як співвласник має право володіти, користуватися та розпоряджатися ним.

Як вбачається з матеріалів справи ,відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 145433 від 18 квітня 2005 року ОСОБА_7 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0669 га у межах згідно з планом, яка розташована по АДРЕСА_1,як співвласники зазначені треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 З вказаного акту вбачається,що земельна ділянка складається із двох частин площею 0,0657 га та 0,0012 га (а.с. 11). Саме на цій ділянці розташований сарай, який належить позивачу . Прохід до цього сараю розташований на земельній ділянці, яка прилягає до квартири № 3 відповідача, і відноситься до земель Горлівської міської ради. Відповідачка земельну ділянку не приватизувала.

Суд першої інстанції встановив,що відповідач з травня 2008 року перешкоджала позивачу користуватися сараєм, заклавши калітку в паркані цеглинами та гілками дерев, а в подальшому спорудила бетонний паркан, в якому немає отвору для проходу до сараю. Раніше на прохід до сараю встановлювалися різні предмети. При цьому іншого проходу до сараю для позивача не існувало. Встановлені факти відповідачем не оспорювались. Відповідач не заперечувала,що закріплювала на стіні сараю позивача дробину,при цьому належний їй сарай вона розібрала.

Тобто, встановивши перешкоди в здійсненні права власності позивача суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у вказаній частині . Доводи апеляційних скарг в цій частині неспроможні.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв доводи відповідача про те,що перебуваючи на її земельній ділянці, яка примикає до приватизованої нею квартири, позивач заважає їй,оскільки вона не є власником земельної ділянки , а як би і була таким, то відповідно до ст. 404 ЦК України у позивача виникає право користування чужою земельною ділянкою, яке полягає у можливості проходу через чужу земельну ділянку до сараю, який перебуває в його власності.

З посиланням на ст.ст.23,386 ЦК України ,суд першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи,характеру та обсягу страждань,яких зазнав позивач,виходячи із засад розумності,виваженості та справедливості правильно задовольнив позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди частково в розмірі 150 грн.

Відповідно до ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи ,відповідач жодним належним доказом позовні вимоги позивача не спростувала.

Апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційних скарг щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та не притягнення ОСОБА_1,ОСОБА_2,як співвласників квартири АДРЕСА_1 до участі в справі з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд вважає, що вищевказане порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення справи ,оскільки позов був пред*явлений саме до особи відповідача ОСОБА_4 , яка чинила перешкоди в здійсненні права власності позивачу,а тому не може бути підставою для скасування рішення. Доводи апеляційної скарги в цій частині необґрунтовані.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі.

Факт вчинення перешкод відповідачем в здійсненні права власності позивача знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи,та нічим не спростований. Висновок суду відповідає наявним у справі доказам.

Усі доводи апеляційних скарг були предметом дослідження у суді ,на правильність висновків суду вони не впливають,тому апеляційний суд вважає,що апеляційні скарги слід відхилити як безпідставні ,рішення суду як таке,що відповідає вимогам закону ,залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 24 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.

Головуючий:

Судді: