Ухвала суду № 38082401, 01.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17003/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрікт" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрікт" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0005012203 від 19.04.2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрікт" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0005012203 від 19.04.2013 року - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в період з 04.04.2013 по 09.04.2013 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Стрікт» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в результаті взаємовідносин з ТОВ «Збутпроект-1» за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатом проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 11.04.2013 року № 347/2203/34480243, в якому зафіксовано порушення позивачем положень п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідачем був використаний лист ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 1477/7/2610/3 від 07.03.2012 року з копією відібраних пояснень громадянина ОСОБА_2, який значиться директором і засновником ТОВ «Збутпроект-1», згідно з якими останній не має відношення до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Збутпроект-1».

Не погоджуючись з висновками, що були наведені у вище зазначеному акті, Товариство 15.04.2013 року звернулося до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби із відповідним запереченням, на які 18.04.2013 року була отримана відповідь податкового органу № 17847/10/22-310 якою було відмовлено у задоволенні заперечень а висновки акту без змін.

19.04.2013 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, було винесено податкове рішення-повідомлення № 0005012203, яким встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2011 року у сумі 136252 грн. в результаті здійснення ним господарських операцій з ТОВ «Збутпроект-1», яке, в свою чергу, здійснює господарську діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаної з наданням податкової вигоди третім особам.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, вказав на правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Також, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, який перевірявся відповідачем, позивачем, в межах здійснення господарської, між позивачем та ТОВ «Збутпроект-1» укладено Договір № 1-10 на виконання робіт, згідно якого Виконавець зобов'язується на свій ризик виконати за завданням Замовника використанням своїх матеріалів або матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити наступну роботу: підготовчі роботи для нанесення гідроізоляції, антикорозійний та хімічний захист горизонтальних та вертикальних поверхонь (пусковий комплекс м. Бердичів). Ціна договору визначається згідно кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною даного Договору та представляється Виконавцем. Оплата за цим Договором проводиться на основі актів виконаних робіт (послуг) при наявності коштів на рахунку Замовника або іншими формами оплати, що не суперечать чинному законодавству.

На виконання умов Договору між позивачем та контрагентом складений акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад, грудень 2011 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підсумкові відомості ресурсів. Згідно наданих актів позивачу надавались послуги гідроізоляції у листопаді та грудні 2011 року. При цьому ТОВ «Збутпроект-1» виписано податкові накладні, наявні в матеріалах справи.

Крім того, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Збутпроект-1» (Виконавець) укладено Договір від 15.11.2011 року № 15/11-ПР, згідно умов якого Виконавець зобов'язується на свій ризик виконати за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів або матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити наступну роботу: капітальний ремонт систем обліку газу з встановленням блок-боксів на газо-розподільчу станцію Одеського ЛВУМГ. Виконавець зобов'язується оплатити Замовнику 5% комісії від суми Договору, яка складає 33130,12 грн., в т.ч. ПДВ - 5512,69 грн.

На виконання умов Договору між позивачем та контрагентом складений акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, підсумкові відомості ресурсів. Згідно наданих актів позивачу надавались послуги капітального ремонту систем обліку газу грудні 2011 року. При цьому ТОВ «Збутпроект-1» виписано податкові накладні, наявні в матеріалах справи.

Проте, відомості про порядок здійснення оплати за надані послуги в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, станом на дату написання акту перевірки засновником та директором ТОВ «Збутпроект-1» був ОСОБА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було надано копію вироку Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2013 року з відміткою про набрання законної сили 18.03.2013 року, в якому зазначено: «ОСОБА_2, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, в квітні 2011 року підробив та збув за грошову винагороду в розмірі 100 доларів СШ невстановленій слідством особі на ім'я ОСОБА_3 статутну (реєстраційну) документацію ТОВ «Збутпроект-1», яка є офіційною документацією та посвідчується нотаріусом з метою її наступного використання невстановленими слідством особами шляхом подання у відповідні органи державної влади та банківські установи. ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 Кримінального кодексу України визнав повністю, чим повністю спростував позовні вимоги.

Згідно вироку Оболонського районного суду міста Києва від 01.03.2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів громадян.

Так, відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так як вирок Оболонського районного суду м. Києва від 01.03.2013 року відносно засудженого ОСОБА_2 набув законної сили 18.03.2013 року, то надані позивачем документи, а саме: договори, укладені між позивачем та ТОВ «Збутпроект-1», податкові накладні підписані саме ОСОБА_2 не відповідають вимогам законодавства, оскільки як зазначає останній з моменту реєстрації товариства жодних дій від імені та як директор ТОВ «Збутпроект-1» не вчиняв, договори не укладав, в актах не розписувався.

Отже, позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ «Збутпроект-1» носять реальний характер, а послуги ТОВ «Збутпроект-1» використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст.198 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно становив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрікт" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2013 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.