Рішення № 38081629, 01.04.2014, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

263/1873/14-ц

2/263/1344/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Турченка О.В., при секретарі Тихій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Маріупольської міської ради про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті сестри ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. В обґрунтування зазначила, що вона проживала з членами своєї сім'ї: матір'ю ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а також з сестрою ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті сестри залишилося спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1. Вищевказана квартира була приватизована в спільну сумісну власність ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, однак свідоцтво про право власності на квартиру не було отримано наймачем помешкання. Коли вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, їй було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів щодо належності вищевказаної квартири спадкодавцеві.

Позивачка у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, позов визнав повністю.

При зазначених обставинах, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, оскільки в матеріалах справи мається достатньо доказів для вирішення по суті спірних правових відносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правові відносини.

Згідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 1663.

Згідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 1407.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 є донькою померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло №44984 від 04.12.1996 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності померлим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2.

Відповідно до витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 07.12.2013 року №36014437 та листа вих. № 136/02-14 від 18.03.2014 року приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 відкрита спадкова справа №96/2014 на підставі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину від ОСОБА_1, інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися.

Згідно до копії спадкової справи №96/2013, відкритої приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, єдиними спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину шляхом подачі заяви до приватного нотаріуса 07.12.2013 року за вхідними № 273 є ОСОБА_1

Згідно до копії особового рахунку НОМЕР_5 та копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_6, виданого Жовтневим РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області 15.03.2003 року, ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_1 з 10.04.2012 року, мешкала у вказаній квартирі на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 та мешкає дотепер.

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1262 ЦК України передбачає, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Стаття 1298 ЦК України передбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 р., свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Постановою приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про відмову у вчинені нотаріальної дії від 17.02.2014 року позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, яке складається з квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з подачею спадкоємицею документів, які не відповідають вимогам законодавства і не можуть бути прийняті як правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності спадкодавця на вказану вище квартиру.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, було видано на підставі розпорядження (наказу) від 04.12.1996 року №44984, про що було внесено відповідний запис до реєстраційної книги.

Згідно до абз.3 ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, яка діяла на час виникнення прав на нерухоме майно) приватизація державного житлового фонду (далі приватизація) - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до п.5 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передача квартир у власність громадян оформлялася свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструвалося в органах приватизації і не потребувало нотаріального посвідчення.

Відповідно до п.п. 13, 14 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.09.1992 року №56 (яке було чинним на момент виникнення права власності на квартиру) приватизація державного житлового фонду здійснювалася уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною виконавчою владою, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управління яких знаходився державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснювалася на підставі рішень відповідних органів приватизації.

Вищезазначеним Положенням також визначався порядок державної реєстрації права власності на квартиру, зокрема п.28 Положення передбачалася обов'язкова реєстрація в органах технічної інвентаризації свідоцтва про право власності на квартиру.

Таким чином, зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності не залежало від державної реєстрації до часу набрання законної сили ЦК України та Закону України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Таким чином, право власності на приватизовану квартиру виникло у спадкодавця з моменту видачі розпорядження про передачу квартири в спільну сумісну власність, тобто з 04.12.1996 року.

З огляду на вказане суд вважає, що оскільки позивачка, як спадкоємиця прийняла спадщину після смерті сестри, але не може отримати свідоцтва про право на спадщину, то слід захистити її права та в судовому порядку визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 як за спадкоємицею за законом, яка прийняла спадщину.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 60, 80, 88, 197, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 35,3 м2, житловою площею 18,2 м2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя О.В.Турченко