Ухвала суду № 38079860, 18.02.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 лютого 2014 року Справа № 914/49/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіВладимиренко С.В.,суддів:Демидової А.М., Плюшка І.А., Селіваненка В.П., Шевчук С.Р.,розглянувши заявуДержавної екологічної інспекції у Львівській областіпро перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 22.07.2013у справі№ 914/49/13за позовомДержавної екологічної інспекції у Львівській областідо Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Мікс"простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулася до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Мікс" збитків в розмірі 13022,81грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2013 у справі №914/49/13 позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-Мікс"на користь державного бюджету України та місцевого бюджету Ясеновецької сільської ради Золочівського району Львівської області 13022,81грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2013 рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2013 постанову апеляційного господарського суду залишено без змін.

Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22.07.2013 у справі №914/49/13, в якій просить скасувати зазначену постанову та постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статті 23 Кодексу України про надра", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на постанову Вищого господарського суду України від 12.11.2013 у справі №5002-23/3195-2012.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце тоді, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається зі змісту постанови від 22.07.2013 у справі №914/49/13, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у позові про стягнення збитків, заподіяних державі внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судом апеляційної інстанції обставин стосовно того, що відповідач в дійсності здійснював використання підземних вод для власних господарських потреб на підставі дозволу на спеціальне водокористування, при цьому продуктивність водозабору не перевищувала 300 кубічних метрів на добу, що відповідно до положень частини першої статті 23 Кодексу України про надра виключає можливість застосування майнової відповідальністі за самовільне користування надрами.

Водночас, у постанові від 12.11.2013 у справі №5002-23/3195-2012 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про стягнення з відповідача збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що видобувати підземні води без спеціальних дозволів в розмірі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб, в свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу. При цьому судами встановлено факт самовільного користування відповідачем ділянкою надр при використанні артезіанської свердловини без спеціального дозволу на користування надрами, які протягом спірного періоду відповідач використовував в переважній більшості на виробничі потреби, що не дозволяє відповідачу користуватися підземними водами без отримання спеціального дозволу; крім того, наявним у відповідача дозволом на спеціальне водокористування передбачено у якості умови водокористування обов'язок відповідача отримати спеціальний дозвіл на користування ділянкою надр.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, у залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов різних правових висновків.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Державній екологічній інспекції у Львівській області у допуску справи №914/49/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяС.ВладимиренкоСудді:А.Демидова І.Плюшко В.Селіваненко С.Шевчук