Рішення № 38079712, 20.03.2014, Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/2574/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2014 року смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі: судді одноособово Феха Т.С., при секретарі Гордійчук Т.О., Прокопчук Л.О., за участю позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок несплати боргу, суд, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 в якій просить стягнути із відповідача ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду, завдану несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання в розмірі 708,26 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000 грн.

Під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та пояснила, що на підставі постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області від 19 травня 2003 року та рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2004 року належать до стягнення з відповідача ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі ? частки заробітку (доходу) та на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частки заробітку (доходу). Вказані рішення суду набрали законної сили, однак відповідач ОСОБА_3 добровільно аліменти не сплачував, чим порушив строки виконання грошового зобов'язання. Несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті аліментів призвело до знецінення грошових коштів у зв'язку з інфляцією, а тому відповідно до ст. 625 ЦК України, вважає, що відповідач ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.

Сума боргу по аліментах станом на 18 січня 2010 року становила 2924,36 грн.

Проведеним розрахунком, в межах строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, тобто за три останні роки, вважає, що індекс інфляції становить 437,13 грн. (за 2010-2012 роки) та 3% річних становить - 271,13 грн. (за 2010-2012 роки).

Позивач ОСОБА_2 вважає, що відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, відповідач ОСОБА_3 не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання (несвоєчасну сплату аліментів).

Разом з тим, невиконанням відповідачем ОСОБА_3 грошового зобов'язання (несплатою аліментів) було завдано моральних страждань і переживань дітям, які часто хворіють, в зв'язку з чим потрібні були кошти на їх лікування та харчування. Моральну шкоду позивач ОСОБА_2 оцінює в 1000 грн.

Позивач ОСОБА_2 просить позов задовольнити, стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь 708,26 грн. за невиконання грошового зобов'язання та 1000 грн. моральної шкоди. Судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги позивача ОСОБА_2 не визнав та пояснив, що позовні вимоги позивача вважає безпідставними, оскільки аліменти на утримання дітей - синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сплачував. У 2010 році виникла заборгованість по сплаті аліментів, однак така заборгованість ним сплачувалася щомісячно, а тому з кожним наступним місяцем заборгованість по сплаті аліментів зменшувалася, а станом на 1 березня 2011 року сума заборгованості була погашена.

На час звернення до суду позивача ОСОБА_2 із позовною заявою про нарахування та стягнення індексу інфляції та 3 % річних на суму заборгованості, яка була станом на 18 січня 2010 року (в розмірі 2924,36 грн.), минув строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_3 просить у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, як безпідставному, а при встановленні обґрунтованості вимог позивача застосувати строк позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази по справі та оцінивши їх в сукупності за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі постанови Рокитнівського районного суду Рівненської області від 19 травня 2003 року та рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2004 року належать до стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі ? частки від всіх видів заробітку (доходу) та на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частки від всіх видів заробітку (доходу).

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні, як на підставу своїх позовних вимог, посилалася на положення ст. 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за невиконання грошового зобов'язання.

Аналіз змісту ст. 625 ЦК України дає підстави прийти до висновку, що вказаною статтею передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання в розмірі встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, тих випадках, коли інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідальність за прострочення сплати аліментів передбачена ст. 196 СК України, яка є спеціальною нормою закону (на відміну від ст. 625 ЦК України на яку посилається позивач) та повинна застосовуватися до спірних правовідносин.

Так, ч. 1 ст. 196 СК України передбачає, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язання сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Крім того, помилковими є посилання позивача ОСОБА_2 на проведення розрахунку неустойки за невиконання грошового зобов'язання в межах трирічного строку позовної давності, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вказані обставини справи та правові норми, позовні вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення 437,13 грн. індексу інфляції та 271,13 грн. трьох процентів річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, за прострочення сплати аліментів, є безпідставними.

Оскільки не встановлено підстав для задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних, безпідставними суд вважає і вимоги позивача про стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.ст 257, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 180, 183, 196 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок несплати боргу, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Рокитнівський районний суд Рівненської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т.С. Феха.

Повний текст рішення складено 24 березня 2014 року.