Вирок № 38079254, 24.03.2014, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 0308/18158/12

Провадження № 1/161/13/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Луцьк 24 березня 2014 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

Судді: Квятковського М.С.,

за участю секретаря: Куденчук О.М.,

прокурора: Гарбуза В.В.,

захисника: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальну справу по обвинуваченню -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с. Лівчиці Городоцького району Львівської області, громадянина України, із вищою юридичною освітою, одруженого, на утриманні неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, працюючого на посаді судді Залізничного районного суду м. Львова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,-

За ч.2 ст. 368; ч.3 ст. 368 КК України; -

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_2, відповідно до наказу відділу юстиції Львівського облвиконкому за № 18-к, від 22 червня 1987 року, будучи призначеним на посаду судді Залізничного районного суду м. Львова, і Постановою Верховної Ради України за № 1779-111, від 1 червня 2000 року, будучи обраним безстроково, та працюючи на цій же посаді, діючи всупереч інтересам служби та з корисливих мотивів, упродовж 2010-2011 років одержав хабарі у цивільній та кримінальній справах, які перебували у нього в провадженні, за наступних обставин.

Так, згідно із статтею 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судова влада в Україні, відповідно до конституційних засад поділу влади, здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Згідно із статтею 21, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди.

Суддя місцевого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом (стаття 23 Закону).

Відповідно до статті 47, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому верховенством права.

Права судді, пов'язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами. Суддя зобов'язаний додержуватися присяги судді (стаття 54 Закону).

Таким чином, ОСОБА_2, працюючи на посаді судді Залізничного районного суду м. Львова, постійно виконував функції представника судової влади, був наділений повноваженнями від імені держави здійснювати правосуддя та суворо дотримуватись вимог чинного законодавства України, тобто являвся службовою особою.

Окрім того, ОСОБА_2, будучи суддею Залізничного районного суду м. Львова, згідно з ч. 1, Примітки до ст. 364 КК України, та ч. 2, Примітки до ст. 368 КК України, був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Підсудний ОСОБА_2, в силу займаної посади судді вищевказаного суду, уповноваженою на виконання функцій держави, щодо здійснення правосуддя, вчинив корисливі злочини за наступних обставин.

Так, з вересня 2010 року, у провадженні судді ОСОБА_2 перебувала цивільна справа за № 2-3697/10 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу.

8 листопада 2010 року ОСОБА_2 виніс рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про розірвання шлюбу відмовив.

9 листопада 2010 року, о 16 годині 44 хвилини, відповідач у вказаній справі ОСОБА_5 прийшов до судді ОСОБА_2 у його службовий кабінет з метою поцікавитись, у кого із суддів Залізничного районного суду м. Львова знаходяться інші справи за позовами його дружини ОСОБА_4 до нього, у тому числі й справа про розподіл майна.

Однак ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, та, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, під час спілкування з ОСОБА_5, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, що розміщений на третьому поверсі будівлі Залізничного районного суду м. Львова, за адресою: м. Львів, вул. Степана Бандери, 3, висунув тому незаконну вимогу про дачу йому хабара за винесення ним рішення у цивільній справі за № 2-3697/10 на його користь про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, при цьому суму хабара не озвучив.

Погодившись на цю незаконну вимогу ОСОБА_2, ОСОБА_5 цього ж дня, 9 листопада 2010 року, вийшовши з будівлі суду, та взявши у власному автомобілі марки «Тойота Авалон», д.н.з. НОМЕР_1 приблизно 5-7 тисяч гривень, і повернувшись до службового кабінету ОСОБА_2, за вказівкою останнього вийшов на балкон, де відрахував на свій розсуд 2 400 гривень. Повернувшись до кабінету, ОСОБА_5 передав, а суддя ОСОБА_2, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав від ОСОБА_5 хабар у розмірі 2 400 гривень за винесення ним 8 листопада 2010 року рішення у цивільній справі за №2-3697/10 на його користь про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.

Крім того,16.02. 2011року, підсудний по справі ОСОБА_2, працюючи на посаді судді Залізничного районного суду м. Львова, постійно виконуючи функції представника судової влади, будучи наділеним повноваженнями від імені держави здійснювати правосуддя та суворо дотримуватись вимог чинного законодавства України, тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, повторно, одержав, а підсудний по справі - ОСОБА_6, працюючи адвокатом, знаючи яку посаду займає ОСОБА_2, в інтересах свого підзахисного ОСОБА_7, дав ОСОБА_2 хабара в особливо великому розмірі - 400 000 гривень, за наступних обставин.

Так, з вересня 2010 року, у судді ОСОБА_2 перебувала на розгляді кримінальна справа за № 183-0333 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 201; ч. 2 ст. 208; ч. 3 ст. 209; ч. 3 ст. 212 КК України.

Приблизно у середині жовтня 2010 року, між захисником підсудного ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_6. та суддею ОСОБА_2, у службовому кабінеті останнього, розміщеному на третьому поверсі будівлі Залізничного районного суду м. Львова, що по вул. Степана Бандери, 3, відбулися перемовини щодо доведеності вини ОСОБА_7 в інкримінованих йому злочинах.

Почувши позицію адвоката ОСОБА_6 про недоведеність матеріалами справи вини підсудного у вказаній справі ОСОБА_7, ОСОБА_2 вирішив одержати хабар за постановлення щодо ОСОБА_7 виправдувального вироку, озвучивши ОСОБА_6 та показавши йому пальцями рук суму хабара в розмірі 10 000 доларів США, яку той мав переказати батькові ОСОБА_7.

Цю незаконну вимогу судді ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_6 передав підсудному ОСОБА_7 та його батькові ОСОБА_8 наступного дня у своєму офісі, розміщеному у м. Львові на Площі Ринок, 18. Пізніше ОСОБА_7 погодився виконати цю вимогу ОСОБА_2 і передати йому через ОСОБА_6 хабара у вказаному розмірі.

24 грудня 2010 року, приблизно о 12 годині, адвокат ОСОБА_6, знаходячись у службовому кабінеті судді ОСОБА_2, передав тому згоду ОСОБА_7 про дачу йому хабара у розмірі 10 000 доларів США за постановлення щодо нього виправдувального вироку у справі. Однак ОСОБА_2 пояснив ОСОБА_6, що той у попередній раз його не зрозумів, що розмір хабара має складати 100 000 доларів США, суму якого власноручно написав на папірцеві, давши прочитати ОСОБА_6, і сказав повторно передати цю вимогу щодо цього розміру хабара ОСОБА_7.

Цього ж дня, 24 грудня 2010 року, приблизно о 13 годині, ОСОБА_6, у своєму офісі, розміщеному у м. Львові на Площі Ринок, 18, переказав ОСОБА_7 вимогу судді ОСОБА_2 щодо передачі тому через нього, ОСОБА_6, вказаної суми хабара у розмірі 100 000 доларів США, однак ОСОБА_7 повідомив, що такої суми грошей у нього немає і у послідуючому сказав ОСОБА_6 переговорити з ОСОБА_2 та попрохати його зменшити розмір хабара.

13 січня 2011 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, під час наступних перемовин адвоката ОСОБА_6 із суддею ОСОБА_2 у його службовому кабінеті, останній погодився зменшити розмір хабара на 50 000 доларів США за постановлення у кримінальній справі вироку із призначенням ОСОБА_7 іспитового строку. Цього ж дня, приблизно о 16 годині, адвокат ОСОБА_6 у своєму офісі на Площі Ринок, 18, у м. Львові, передав ОСОБА_7 вимогу ОСОБА_2 про передачу тому хабара в розмірі 50 000 доларів США.

26 січня 2011 року, з 16 години 34 хвилини по 16 годину 55 хвилин, під час зустрічі адвоката ОСОБА_6 та судді ОСОБА_2, у службовому кабінеті останнього, за результатами обговорення достатності доказів вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суддя ОСОБА_2, за умови передачі йому хабара у розмірі 50 000 доларів США, вирішив виправдати ОСОБА_7 по ч.1ст. 201, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України, і, у випадку визнання тим вини по ст. 208 КК України, постановити вирок, не пов'язаний з позбавленням волі та із призначенням ОСОБА_7 іспитового строку.

Вказану вимогу судді ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_6 передав під час зустрічі з ОСОБА_7 28 січня 2011 року у денний час у приміщенні свого адвокатського офісу в м. Львові на Площі Ринок, 18.

8 лютого 2011 року, приблизно о 14 годині, під час зустрічі адвоката ОСОБА_6 із суддею ОСОБА_2 у його службовому кабінеті, розміщеному на третьому поверсі будівлі Залізничного районного суду м. Львова по вул. Степана Бандери, 3, останні домовились, що ОСОБА_2 перенесе слухання справи на 2 березня 2011 року, однак хабар, в розмірі 50 000 доларів США, ОСОБА_7 мав передати йому через ОСОБА_6 до винесення в його інтересах вказаного рішення.

Вказану вимогу судді ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_6 передав цього ж дня ОСОБА_7 приблизно о 16 годині у приміщенні свого адвокатського офісу в м. Львові на Площі Ринок, 18.

15 лютого 2011 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_6 і повідомив, що гроші в сумі 50 000 доларів США ним зібрані і він готовий їх передати судді ОСОБА_2 як хабар. Останні домовились про зустріч наступного дня зранку 16 лютого 2011 року неподалік Площі Ринок, 18 у м. Львові.

16 лютого 2011 року, приблизно о 9 годині 10 хвилин, адвокат ОСОБА_6, в автомобілі ОСОБА_7 марки «Субару - Трібека», д.н.з. НОМЕР_2, поблизу будівлі Залізничного районного суду м. Львова, на площі Маркіяна Шашкевича, отримав від ОСОБА_7 400 000 гривень для подальшої передачі в якості хабара судді ОСОБА_2.

Цього ж дня, 16 лютого 2011 року, о 9 годині 22 хвилини, суддя ОСОБА_2, діючи з корисливих мотивів, на сходовій площадці 3 поверху будівлі Залізничного районного суду м. Львова, розміщеного у м. Львові по вул. Степана Бандери, 3, одержав від ОСОБА_6, який діяв в інтересах свого підзахисного ОСОБА_7, хабар у розмірі 400 000 гривень, що більш ніж у 500 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тому є особливо великим розміром, за постановлення у кримінальній справі № 183-0333 вироку, щодо підсудного ОСОБА_7, не пов'язаного з позбавленням волі та призначенням йому іспитового строку.

Допитаний в судовому засіданні, з приводу інкримінованих йому злочинів, підсудний ОСОБА_2 своєї винуватості не визнав.

Дав показання про те, що хабарів від ОСОБА_5 та від ОСОБА_7, через ОСОБА_6, не вимагав та не одержував, кримінальна справа відносно нього сфабрикована працівниками правоохоронних органів. В той же час, підсудний ОСОБА_2 відмовився відповідати на запитання учасників судового процесу по суті пред»явленого йому обвинувачення.

Не зважаючи на те, що підсудний ОСОБА_2 своєї вини не визнав, його винуватість, у вчиненні інкримінованих йому вироком злочинів, підтверджується зібраними досудовим слідством та дослідженими у судовому засіданні доказами.

По епізоду одержання хабара від ОСОБА_5 у розмірі 2 400 грн. 09.11. 2010 року винуватість підсудного ОСОБА_2 підтверджується:

Показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_5 про те, що близько 17 год., 09.11. 2010 року, знаходячись у службовому кабінеті судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_2, куди зайшов з метою отримати інформацію, з приводу поданої його дружиною позовної заяви до нього про розподіл майна, передав ОСОБА_2, за пропозицією останнього, хабар, за вирішену ним, у його користь, раніше справу про розірвання шлюбу. Суму хабара, як йому і запропонував ОСОБА_2, він визначив самостійно, в сумі 2 400 грн..

Показання вказаного свідка суд приймає до уваги, оскільки вони об»єктивно підтверджуються іншими доказами по справі.

Так, 19.05. 2011 року ОСОБА_5 подав у СБУ у Львівській області явку із повинною, у якій повідомив про те, що 09.11. 2010 року ним, у службовому кабінеті Залізничного районного суду м. Львова, судді ОСОБА_2, було передано, на пропозицію останнього, хабар за прийняте ним рішення в його користь у справі про розірвання шлюбу. Суму хабара, в розмірі 2 400 грн., він визначив самостійно, оскільки йому це зробити запропонував ОСОБА_2. /т. 10 а. с. 35 - 37/.

Такі свої показання ОСОБА_5, у ході досудового розслідування, підтвердив під час проведення очної ставки з обвинуваченим ОСОБА_2 19.05.2011., та під час відтворення обстановки та обставин події 20.05. 2011 року, при цьому свідок детально розказав і показав як це відбувалося в робочому кабінеті підсудного по справі ОСОБА_2. /т. 10 а. с. 43-47; а. с. 48 - 64/.

Та обставина, що у провадженні судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_2 дійсно знаходилися цивільні справи: за позовами ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, за № 2 - 3697/10, у якій було прийнято рішення на користь відповідача 08.11. 2010 року, та про розподіл майна, за № 2 - 4085/10, підтверджується оглянутими у ході досудового розслідування, належно завіреними та приєднаними до матеріалів кримінальної справи копіями документів із вказаних цивільних справ. /Т.10 а. с. 88 - 241/.

Протоколом Управління СБУ у Львівській області, від 11.02. 2011 року, за результатами проведення оперативно-розшукового заходу із застосуванням технічних заходів та протоколом огляду матеріалів оперативно-технічних заходів, від 17.02. 2011 року, і додатками до них - відеокасетою з реєстраційним № « 276», із розшифровками розмови, підтверджується факт одержання 09.11. 2010 року суддею ОСОБА_2 у своєму службовому кабінеті хабара від ОСОБА_5./т.1 а. с.171-174; т.4 а. с. 114 - 115; а. с. 117 - 122/.

З висновків криміналістичної експертизи відеозвукозапису за №1426/1427, від 27.06. 2013 року, та додатків до неї, убачається, що відеозвукозаписи розмов, від 09.11. 2010 року, між суддею ОСОБА_2 та ОСОБА_5, не мають ознак механічного та електроакустичного монтажу і їх запис проводився безперервно, відповідність, зафіксованих розмов та подій, що відбувалися у кабінеті, дійсності, підтвердив у суді і свідок ОСОБА_5.

Слід відмітити, що зафіксовані на відеокасеті події, яка була предметом дослідження і у судовому засіданні, ще до проведення криміналістичної експертизи, як і розшифровки розмов, відображені у вказаних вище протоколах, відповідають семантичному змісту розмов, роздрукованих у додатку до експертизи, та підтверджують показання свідка ОСОБА_5 про час та обставини передачі ним підсудному по справі ОСОБА_2 грошових коштів у якості хабара, а тому жодних сумнівів у їх правдивості, навіть при відсутності предмету хабара, у суду не має.

Та обставина, що здійснення оперативно - розшукових заходів, пов'язаних з тимчасовим обмеженням прав людини щодо ОСОБА_2, у ході яких і були зафіксовані події, що були предметом судового дослідження, проводилося відповідно до закону, підтверджується відповіддю в.о. голови Апеляційного суду Київської області.

На підставі наведених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, направленими на одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара в сумі 2 400 грн. від громадянина ОСОБА_5, за винесення цією службовою особою, в інтересах ОСОБА_5, рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до нього про розірвання шлюбу, з використанням наданої їй влади та службового становища, підсудний по справі ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 368 КК України.

По епізоду одержання, повторно,16.02. 2011року, суддею Залізничного районного суду м. Львова - підсудним по справі ОСОБА_2 хабара в особливо великому розмірі - 400 000 грн., від адвоката ОСОБА_6 який діяв в інтересах свого підзахисного ОСОБА_7, винуватість підтверджується наступними дослідженими по справі доказами:

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою винуватість, у вчиненні інкримінованого йому злочину, за ч.1 ст. 369 КК України, визнав повністю.

Дав показання про те, що він, працюючи адвокатом, здійснював захист інтересів гр. ОСОБА_7 в кримінальній справі по обвинуваченню останнього за ст.201 ч. 1; ст.208 ч. 2; 209 ч. З; 212 ч. З КК України. Після направлення даної справи до суду, і розподілу її судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_2, приблизно у середині жовтня 2010 року, він, знаходячись у службовому кабінеті останнього, висловив йому свою думку про те, що ОСОБА_7 потрібно виправдовувати, оскільки матеріалами кримінальної справи вина не доведена. Вислухавши його позицію, ОСОБА_2 повідомив, що він може виправдати ОСОБА_7, за умови передачі йому у якості хабара 10 000 доларів США. Вказану суму він показав пальцями обох рук, вголос додавши, що це з нулями і це попередньо, оскільки таке рішення буде приймати не тільки він, і цю позицію йому слід обговорити з кимось із суддями апеляційного суду Львівської області.

При цьому, ОСОБА_2 зазначив, щоб він цю його вимогу довів не до самого підсудного - ОСОБА_7, а до його батька ОСОБА_8, що ним і було зроблено того ж дня, і зміст вказаної розмови він передав як ОСОБА_7 так і його батькові ОСОБА_8. Останні спочатку повідомили, що грошей давати не будуть, однак на початку січня 2011 року, побоюючись, що ОСОБА_2 може винести у справі вирок, пов'язаний з позбавленням волі ОСОБА_7, погодились дати ОСОБА_2 хабар в розмірі 10 000 доларів США.

Після цієї розмови він знову пішов у службовий кабінет до ОСОБА_2 та повідомив про готовність його підзахисного дати кошти в сумі 10 000 доларів США, на що підсудний ОСОБА_2 відповів, що він його невірно зрозумів, і що йому необхідно передати 100 000 доларів США, про що він і повідомив ОСОБА_7, однак останній відмовився виконувати цю вимогу, у чому він його підтримав, і таку відповідь він передав ОСОБА_2.

У послідуючому, в ході проведення судових засідань, ОСОБА_2 висловлював свої думки, з натяком на те, що винуватість ОСОБА_7, у цій справі є доведеною, і розгляд справи для останнього може закінчитися негативно.

У кінці січня на початку лютого 2011 року ОСОБА_7 повідомив його, що згідний дати хабар ОСОБА_2, але у меншому розмірі, і попросив поговорити про це з ним, що він і зробив. Останній, під час розмови, зменшив суму коштів до 50 000 доларів США, поставивши вимогу передати кошти до10 лютого 2011 року, повідомивши при цьому, що у такому випадку він зможе засудити ОСОБА_7 лише за ст.208 КК України, а по інших статтях обвинувачення виправдати.

Оскільки ОСОБА_7 до 10 лютого 2011 року, як сам зазначив,: «не зможе зібрати вказану суму», він домовився із ОСОБА_2 про те, що останній відкладе судове засідання на 02 березня 2011 року, у зв'язку з нібито його, ОСОБА_6, хворобою, а гроші він принесе ОСОБА_2 в кабінет.

15.02. 2011 року до нього передзвонив ОСОБА_7 та повідомив, що гроші зібрав, після чого вони домовилися про зустріч біля його, ОСОБА_6, адвокатського офісу 16.02. 2011 року.

Наступного дня, приблизно о 8 год. 50 хв. йому зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що він чекає у своєму автомобілі на вул. Рогатинців, після чого вони, в автомобілі марки «Субару», поїхали до Залізничного районного суду м. Львова, де ОСОБА_7 передав йому целофановий пакет світло-сірого кольору з ручками чорного кольору, і повідомив, що в пакеті 400 000 грн., тобто якщо перевести в долари, то це буде 50 000 доларів США.

Поклавши вказаний пакет з грішми у свій портфель, він зайшов в кабінет судді ОСОБА_2, повідомивши йому, що кошти у гривнях, після чого, за пропозицією ОСОБА_2, вони вийшли на сходову площадку, де він, піднявшись вище по сходах, витяг пакет з коштами з портфеля, і, спускаючись вниз, передав його на сходовій площадці 3-го поверху приміщення суду ОСОБА_2, який пішов у напрямку свого кабінета, а він, вийшовши з приміщення суду, сів в автомобіль ОСОБА_7, який завіз його на вул. Рогатинців, де він і був затриманий працівниками СБУ.

Такі показання підсудного ОСОБА_6, аналогічні яким, він давав у ході всього досудового і судового слідства, в тому числі на очних ставках з ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_7, а також під час проведення за його участю відтворення обстановки та обставин події, де він детально розказав та показав як і при яких обставинах ним передавався хабар ОСОБА_2, суд приймає до уваги, оскільки вони об'єктивно підтверджуються і іншими, дослідженими по справі доказами. /т. 3 а. с.300 - 322; т. 4 а. с.79 - 87; 89-98/.

Так, свідок ОСОБА_7 дав показання про те, що ОСОБА_6, працюючи адвокатом, дійсно здійснював захист його інтересів в кримінальній справі по обвинуваченню за ст.201 ч. 1; ст.208 ч. 2; 209 ч. З; 212 ч. З КК України.

Після направлення даної справи до суду, і розподілу її судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_2, приблизно у середині жовтня 2010 року, ОСОБА_6 повідомив йому, що ОСОБА_2 просив передати, що він може його виправдати, за умови передачі хабара в сумі 10 000 доларів США, на що він спочатку відмовився, а згодом, побоюючись, що ОСОБА_2 може винести у справі вирок, пов'язаний з позбавленням волі, погодився, про що попросив повідомити суддю свого захисника - ОСОБА_6.

ОСОБА_6, після розмови з ОСОБА_2, розповів, що останній сказав йому, що нібито його невірно зрозуміли, і що в дійсності йому необхідно передати 100 000 доларів США, однак він, ОСОБА_7, відмовився виконувати таку вимогу, у чому його підтримав і захисник - ОСОБА_6.

Оскільки в ході проведення судових засідань суддя ОСОБА_2 висловлював свої думки, з натяком на те, що його винуватість у цій справі є доведеною, і розгляд справи для нього може закінчитися негативно, він попросив ОСОБА_6, щоб той повідомив ОСОБА_2 про те, що він згідний дати хабар, але у меншому розмірі, і попросив поговорити про це з суддею.

Після зустрічі з ОСОБА_2 ОСОБА_6 повідомив, що суддя зменшив суму коштів до 50 000 доларів США, поставивши вимогу передати кошти до10 лютого 2011 року, обіцяючи при цьому, що у такому випадку він зможе засудити його з іспитовим строком.

Оскільки він не міг зібрати вказану суму, і вважаючи, що ОСОБА_6 діє заодно із ОСОБА_2, намагаючись заволодіти належними йому коштами, він, про обставини вимагання хабара, повідомив у своїй заяві Управління Служби безпеки України у Львівській області.

15.02. 2011 року, він, на прохання працівників СБУ у Львівській області, передзвонив до ОСОБА_6 та повідомив, що гроші зібрав, після чого вони домовилися про зустріч вранці біля адвокатського офісу 16.02. 2011 року.

Наступного дня, вранці, після вручення йому коштів працівниками СБУ в сумі 400 000 грн., він зустрівся із ОСОБА_6. на вул. Рогатинців, та на своєму автомобілі марки «Субару» поїхали до Залізничного районного суду м. Львова, де він передав захиснику целофановий пакет світло-сірого кольору з ручками чорного кольору, і повідомив, що в пакеті 400 000 грн., тобто якщо перевести в долари, то це буде 50 000 доларів США.

Поклавши вказаний пакет з грішми у свій портфель, ОСОБА_6 зайшов у приміщення суду, а коли вийшов повідомив, що кошти ОСОБА_2 передав, після чого він завіз його на вул. Рогатинців.

Саме про такі обставини злочину, свідок ОСОБА_7 зазначав у своїй заяві на адресу СБУ у Львівській області, під час проведення за його участю відтворення обстановки та обставин події, у ході якого на місці показав і розповів про обставини зустрічі з адвокатом ОСОБА_6. 16.02. 2011року та передачі йому пакета з грошовими коштами для судді ОСОБА_2 в якості хабара в сумі 400 000 гривень, та під час проведення очних ставок з підозрюваними ОСОБА_6. та ОСОБА_2.

/т.1 а. с. 30; т.4 а. с.11-26; а. с.79-87; а. с. 100-112/.

Таким чином, показання підсудного ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7, про обставини передачі хабара підсудному ОСОБА_2, про які вони інформували у ході зазначених подій і свідка по справі ОСОБА_8, що підтверджується оголошеними показаннями в судовому засіданні останнього, повністю співпадають між собою, що в сукупності з іншими доказами безумовно свідчать про їх правдивість. /т.4 а. с. 35 - 38/.

Зокрема та обставина, що у провадженні судді ОСОБА_2 дійсно знаходилася кримінальна справа за №183-0333 про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1 ст. 201; ч.2 ст.208; ч. 3 ст.209; ч. 3 ст.212 КК України, у якій захисником підсудного являвся адвокат ОСОБА_6 підтверджується протоколом огляду матеріалів вказаної справи, копії документів з якої приєднані до матеріалів даної справи. /т.5 а. с.1 - 229; т.6 а. с.1 - 236; т.7 а. с.1-276; т.8 а. с.1-165; т.9 а. с.1 - 229/.

Свідок ОСОБА_9 - слідчий податкової міліції ДПІ по роботі з великими платниками податку у м. Львові, який розслідував вказану кримінальну справу, дав суду показання про те, що при першій зустрічі суддя ОСОБА_2, у якого перебувала у провадженні справа, зазначав, що доказів для визнання винуватості ОСОБА_7 під час досудового розслідування зібрано достатньо, однак згодом зайняв протилежну позицію, зазначивши, що він може визнати винним підсудного лише за ст. 208 КК України.

Про таку зміну позиції судді ОСОБА_2, під час розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст. 201; ч.2 ст.208; ч. 3 ст.209; ч. 3 ст.212 КК України, дали показання - у суді свідок ОСОБА_10 - заступник прокурора м. Львова, та під час досудового розслідування свідок ОСОБА_11. - помічник прокурора, яка підтримувала обвинувачення у даній справі. /т. 4 а. с. 63 - 68/.

Відповідно до протоколу, від16.02. 2011 року, співробітниками Управління СБ України у Львівській області заявнику ОСОБА_7 були вручені грошові кошти в сумі 400 000 гривень для подальшого використання при проведенні оперативно-розшукових заходів та підтвердження фактичних даних щодо одержання суддею ОСОБА_2 хабара. Вказані грошові кошти були оглянуті, переписані їхні серійні номери та з них виготовлені копії./т.2 а.с.4 - 220/.

16.02. 2011 року співробітниками Управління СБ України у Львівській області були проведені оперативно-розшукові заходи із застосуванням технічних засобів, якими була зафіксована зустріч адвоката ОСОБА_6 з ОСОБА_7 в автомобілі останнього марки «Субару - Трібека», д.н.з. НОМЕР_2 на вул. Братів Рогатинців м. Львова. Приблизно о 09:10 год., поблизу будівлі Залізничного районного суду м. Львова, на площі Маркіяна Шашкевича, ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_7 поліетиленовий пакет сірого кольору з 400 000 гривнями для подальшої передачі їх у якості хабара судді ОСОБА_2. Вказаний пакет з грошима ОСОБА_6 поклав у свій портфель та вийшов з автомобіля ОСОБА_7.

Цього ж дня, 16.02. 2011 року, о 09:17 год. оперативно-технічними заходами була зафіксована зустріч адвоката ОСОБА_6 із суддею ОСОБА_2 у його службовому кабінеті будівлі Залізничного районного суду м. Львова, по вул. Степана Бандери, 3. Після нетривалого спілкування, о 09:20 год., ОСОБА_2 разом з ОСОБА_6., в руці якого знаходився портфель, вийшли з кабінету. О 09:22 год. ОСОБА_2 повернувся у свій службовий кабінет з предметом, який поклав біля стіни зліва від входу в кабінет.

Про наслідки проведення цих оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів, 18.04. та 19.05. 2011 року, було складено відповідні протоколи./т.4 а. с.195 - 203; а. с. 204 - 222/.

Крім того, у цей же день, 16.02. 2011 року, як убачається із протоколу обшуку, у службовому кабінеті судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_2, на боковій частині дивану, біля стіни зліва від вхідних дверей у кабінеті, тобто саме там, де підсудний раніше поклав предмет, було виявлено поліетиленовий пакет сірого кольору з ручками чорного кольору, в якому знаходився поліетиленовий пакет з ручками зеленого кольору із грошовими коштами в сумі 400 000 гривень, у 8 - ми пачках, обтягнутих гумками зеленого, червоного та жовтого кольорів.

Вказані купюри, по 500 гривень кожна, під час проведення обшуку, були оглянуті, їхні серійні номери повністю співпали з серійними номерами купюр, які згідно з протоколом, від 16.02. 2011 року, були вручені ОСОБА_7 цього ж дня співробітниками Управління СБ України у Львівській області для документування злочинної діяльності ОСОБА_2 і ОСОБА_6./т.1 а. с.181- 200; а. с. 201/.

Ту обставину, що вказані кошти дійсно були виявлені та вилучені разом із пакетами у яких знаходилися, в ході обшуку у службовому кабінеті судді ОСОБА_2, підтвердили в суді свідки, які були присутні під час цієї слідчої дії: ОСОБА_12. і ОСОБА_13 - співробітники УСБУ у Львівській області, ОСОБА_14 - помічник прокурора Залізничного району м. Львова, ОСОБА_15, ОСОБА_16 - поняті. В той же час, свідок ОСОБА_17 - секретар судових засідань Залізничного районного суду м. Львова, ствердила, що в цей ранок, перед тим, як у кабінеті ОСОБА_2 проводився обшук співробітниками Управління СБУ у Львівській області та Генеральної прокуратури України, вона бачила у приміщенні суду адвоката ОСОБА_6.

В ході досудового розслідування ОСОБА_6, серед інших, пред'явлених йому пакетів, 21.02. 2011 року, впізнав вилучений у службовому кабінеті судді ОСОБА_2 поліетиленовий пакет світло-сірого кольору, з ручками чорного кольору, як такий, у якому 16.02. 2011 року ОСОБА_7 передав йому кошти як хабар у розмірі 400 000 грн., і який він передав ОСОБА_2. Вказаний пакет, та інший, в яких знаходилися кошти, були оглянуті в якості речових доказів. /т.3 а. с.293 - 296; а. с. 297 - 298/.

Відповідно до висновку експерта за №29, від 18.02. 2011 року, надані на дослідження 800 банкнот, номіналом по 500 гривень кожна, на загальну суму 400 000 гривень, що були вилучені 16.02. 2011 року, під час обшуку службового кабінету судді ОСОБА_2, і в ході досудового слідства оглянуті в якості речових доказів 22.02. 2011 року, відповідають встановленим зразкам, вони виготовлені на підприємстві, яке виготовляє грошові знаки для НБУ такого ж номіналу та емісії. Ознак підробки на вказаних банкнотах не виявлено, вони є придатними для використання у грошовому обігу країни. /т.1 а. с.226 - 233; а. с. 236 - 254/.

Винуватість ОСОБА_2, по даному епізоду одержання хабара, також підтверджується наступними доказами у справі:

Протоколами Управління СБУ у Львівській області, за результатами проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів, від 11.02. 2011 року, та додатками до них, легалізованими та оглянутими в установленому законом порядку, згідно з якими технічними засобами були зафіксовані зустрічі судді ОСОБА_2 у своєму службовому кабінеті з адвокатом ОСОБА_6. 13.01.; 26.01.; 08.02. 2011 року, під час перемовин по кримінальній справі щодо підсудного ОСОБА_7. /т.1 а.с.152 - 156; а. с.157 - 164; а. с.165 - 167/.

Вказана інформація, яка знаходиться також на відеокасетах, була досліджена у суді шляхом перегляду та прослуховування речових доказів по справі - відеокасет. /т.4 а. с.114 - 144/.

З висновків криміналістичної експертизи відеозвукозапису за №1426/1427, від 27.06. 2013 року, та додатків до неї, убачається, що відеозвукозаписи розмов між суддею ОСОБА_2 та ОСОБА_6. 13.01.; 26.01.; 08.02. 2011 року не мають ознак механічного та електроакустичного монтажу і їх запис проводився безперервно.

Слід відмітити, що зафіксовані на відеокасетах події, які були предметом дослідження і у судовому засіданні, ще до проведення криміналістичної експертизи, як і розшифровки розмов, відображені у вказаних вище протоколах, відповідають семантичному змісту розмов, роздрукованих у додатку до експертизи, та підтверджують показання підсудного ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 про час та обставини передачі підсудному по справі ОСОБА_2 грошових коштів у якості хабара, а тому жодних сумнівів у їх достовірності у суду не має.

З протоколу огляду легалізованих в установленому законом порядку матеріалів оперативно-технічних заходів убачається, що 16.02.2011 року було зафіксовано технічними засобами зустріч адвоката ОСОБА_6 з ОСОБА_7 у його автомобілі марки «Субару-Трібека», у ході якої ОСОБА_7 було передано кошти ОСОБА_6 для передачі їх у якості хабара ОСОБА_2.

Вказана інформація, яка також знаходиться на відеокасеті марки «ВА8Г Е-240», інв. №15/11 ВОД, була досліджена в судовому засіданні у якості речового доказу, шляхом перегляду та прослуховування, при цьому підсудний ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_7 повністю підтвердили ідентичність зафіксованих на ній подій тим, які дійсно мали місце.

Та обставина, що здійснення оперативно - розшукових заходів, пов»язаних з тимчасовим обмеженням прав людини щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_6, у ході яких і були зафіксовані події, що були предметом судового дослідження, проводилося відповідно до закону, підтверджується відповідями в.о. голови Апеляційного суду Київської області та голови Апеляційного суду Львівської області.

Матеріалами особової справи, випискою з наказу відділу юстиції Львівського облвиконкому за №18-к, від 22.06. 1987 року, копією постанови Верховної Ради України №1779-111, від 01.06. 2000 року, про обрання ОСОБА_2 суддею Залізничного районного суду м. Львова безстроково, копією свідоцтва за №621, від 28.02. 1997 року, про право ОСОБА_6 на зайняття адвокатською діяльністю, підтверджується та обставина, що на час інкримінованих злочинів підсудний ОСОБА_2 працював на посаді судді Залізничного районного суду м. Львова, а підсудний ОСОБА_6 - адвокатом. /т.1 а. с.46 - 50; т.3 а. с.125; а. с.110-167/.

Оскільки ОСОБА_7, перед даванням хабара судді ОСОБА_2 через адвоката ОСОБА_6, добровільного звернувся з відповідною заявою до правоохоронного органу, в порушенні щодо нього кримінальної справи за ч.1 ст.369 КК України було відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України./т. 11 а. с. 31 - 34/.

На підставі наведених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, направленими на одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара, повторно, в особливо великому розмірі, в сумі 400 000 грн., від адвоката ОСОБА_6, який діяв в інтересах громадянина ОСОБА_7, за винесення цією службовою особою у подальшому вироку, з призначенням покарання з іспитовим строком, з використанням наданої їй влади та службового становища, підсудний по справі ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 368 КК України.

Заперечення підсудного ОСОБА_2 про те, що він не вчиняв інкримінованих йому обвинуваченням злочинів, суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються наведеними по справі доказами і розцінює як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинені злочини.

При цьому, суд враховує, що підсудний ОСОБА_2 фактично відмовився давати показання по суті обвинувачення у судовому засіданні, відмовившись відповідати на запитання учасників процесу.

Не заперечуючи законне право підсудного не давати показань, або обирати інші методи захисту, не заборонені законом, суд звертає, разом з тим, увагу на те, що непослідовність у діях та показаннях підсудного під час досудового слідства та в суді свідчить про його намагання, у будь-який спосіб, уникнути кримінальної відповідальності за вчинені злочини, та про неправдивість його показань.

Так, у ході досудового слідства ОСОБА_2 давав показання про те, що він дійсно 16.02. 2011 року, перед проведенням у його службовому кабінеті обшуку, заніс туди пакет, як він пояснював, із обвинувальним висновком по іншій кримінальній справі, який йому повернула архіваріус ОСОБА_18, у якої він цей пакет залишив раніше. /т.10 а. с. 5 - 8/.

Вказану обставину спростувала допитана у судовому засіданні в якості свідка архіваріус Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_18, заперечивши ці показання підсудного ОСОБА_2, і не вірити показанням вказаного свідка у суду немає жодних підстав.

Крім того, підсудний ОСОБА_2, так конкретно і не пояснив причин,чому його оговорюють у вчиненні злочинів свідок ОСОБА_5 та підсудний по справі ОСОБА_6, адже в такому випадку останні оговорюють і себе у вчиненні злочину, будь - якої неприязні між ними не було, навпаки, ОСОБА_2 вирішив цивільну справу в користь ОСОБА_5, із ОСОБА_6. перебував у хороших стосунках, підсудний також не пояснив, чому у робочий час, коли до нього приходили вказані вище особи, з якими він будь - яких тісних контактів не підтримував, він голосніше включав звук телевізора, щоб не було чути розмови, просив ОСОБА_5, який аж ніяк не відноситься до близьких йому осіб, вийти на балкон, та чому неодноразово обговорював із ОСОБА_6. перспективи вирішення справи по суті відносно ОСОБА_7 у своєму службовому кабінеті, в той час, коли на досудовому слідстві стверджував, що із ОСОБА_6. перспектив даної справи взагалі не обговорював.

З огляду на зазначене, стає зрозуміла позиція підсудного не надавати показань по справі на запитання учасників процесу, адже, в іншому випадку, він просто не зміг би надати відповіді на ці та багато інших запитань, відповіді на яких надають зібрані та досліджені в суді докази, а саме, що підсудним ОСОБА_2 дійсно було вчинено інкриміновані йому злочини, при обставинах та у строки, зазначені досудовим слідством.

Та обставина, що кошти, які стали предметом хабара, були взяті у банку раніше поданої заяви ОСОБА_7 в СБУ у Львівській області, те, що під час обшуку у кабінеті ОСОБА_2 знаходилися і інші невстановлені особи, не зазначені у протоколі про цей обшук, не свідчить про те, що інкриміновані йому злочини підсудний ОСОБА_2 не вчиняв, і що вказані докази є недопустимими.

Так, здійснення оперативно - розшукових заходів, пов'язаних з тимчасовим обмеженням прав людини щодо ОСОБА_2, у ході яких і були зафіксовані події, що були предметом судового дослідження, проводилося відповідно до закону, що підтверджується відповіддю в.о. голови Апеляційного суду Київської області.

При цьому, слід відмітити, що дозвіл на проведення таких заходів був наданий судом набагато раніше подій по епізодах ОСОБА_5 і ОСОБА_7, що свідчить про обґрунтованість підозри правохоронних органів у вчиненні підсудним ОСОБА_2 неправомірної діяльності.

Та обставина, що під час здійснення цих заходів, було задокументовано інші епізоди злочинної діяльності вказаного підсудного, ніж ті, у зв'язку із якими, очевидно, і підозрювався ОСОБА_2, та, у зв'язку з цим, було взято дозвіл на їх проведення, не тягне, на думку суду, недопустимості проведених оперативно - розшукових та слідчих дій по даній справі, оскільки вони вчинялись за дозволом суду.

Що стосується інших, невстановлених осіб, які знаходилися в кабінеті ОСОБА_2 під час обшуку, то встановити даних осіб не виявилося можливим, і, як з'ясовано у суді, не вони, а саме підсудний ОСОБА_2 приніс у кабінет кошти, отримавши їх перед цим від ОСОБА_6.

Крім того, наведені по справі докази свідчать про те, що провокації хабара правоохоронними органами, по відношенню до судді ОСОБА_2, не було, оскільки ініціатором його передачі, як і визначення суми, умов, місця і часу передачі хабара являвся саме підсудний ОСОБА_2, а не хтось інший, як він про це стверджує.

Разом з тим, у підтвердження винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_6, у вчиненні інкримінованих їм злочинів, серед інших доказів, досудове слідство зазначає:

Протокол огляду цифрового диктофону марки «Оіушриз», на якому маються сім аудіо записів розмов між ОСОБА_7 і ОСОБА_6., які на думку слідства свідчать про приготування судді ОСОБА_2, через адвоката ОСОБА_6, одержати хабар від підсудного ОСОБА_7 за постановлення щодо нього вироку у кримінальній справі із призначенням іспитового строку.

Вказаний цифровий диктофон марки «Оіутриз» було приєднано до матеріалів кримінальної справи в якості речового доказу, записи розмов роздруковані та приєднані до матеріалів справи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду за № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, де надається офіційне тлумачення положення частини 3 статті 62 Конституції України, обвинувачення особи у вчиненні злочину не може ґрунтуватись на доказах, одержаних у результаті порушення або обмеження її конституційних прав і свобод, крім випадків, у яких Основний Закон України допускає такі обмеження.

Проведення оперативно-розшукових заходів або використання засобів для отримання фактичних даних повинно відбуватись виключно з дотриманням прав і свобод людини і громадянина, у передбачених законом випадках та у відповідному процесуальному порядку особами або підрозділами, які уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність.

Здійснення не уповноваженими фізичними або юридичними особами на власний розсуд будь-яких заходів, які віднесені до оперативно-розшукової діяльності (мають ознаки оперативно-розшукової діяльності), порушує не лише законодавчі положення, а й конституційні права і свободи людини і громадянина.

Конституційний Суд України у своєму рішенні прийшов до висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно - розшукову діяльність» особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

Як убачається з матеріалів справи, в основі обвинувачення, як доказ вини ОСОБА_2 та ОСОБА_6, крім інших доказів, також лежать аудіо-записи розмов між ОСОБА_6. і ОСОБА_7, які останній таємно, систематично та цілеспрямовано, з власної ініціативи, фіксував на диктофон.

З огляду на вищевикладені правові норми, суд приходить до висновку, що вказані докази є недопустимими.

Показання в суді свідків: ОСОБА_19 - голови Залізничного районного суду м. Львова, ОСОБА_20 - заступника голови цього ж суду, ОСОБА_21 - адвоката, досліджені у суді показання свідків: ОСОБА_22 - заступника голови Апеляційного суду Львівської області, ОСОБА_23 - судді цього ж суду, про те, що ОСОБА_2 з ними, з приводу вирішення справи відносно ОСОБА_7 не спілкувався, а отже ніяких питань не вирішував, суд вважає, що будь - якого доказового значення для об'єктивного вирішення даної справи не мають, оскільки не впливають на суть встановленого судом обвинувачення.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання щодо підсудного ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, дані про його особу.

Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2, суд по справі не знаходить.

При таких обставинах, враховуючи, що підсудний ОСОБА_2 вчинив тяжкий та особливо тяжкий корисливі злочини, характер та обставини їх вчинення, а саме під час виконання обов'язків по здійсненню правосуддя, і дана обставина породжує недовіру громадян до органів правосуддя, підриває авторитет органів державної влади в цілому, у зв'язку із чим, вчинені злочини являють собою підвищену суспільну небезпеку та мають великий негативний резонанс, а тому суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 неможливе без ізоляції від суспільства, і, з огляду на це, покарання йому слід призначити в межах санкції закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, пов'язані із здійсненням правосуддя, та із конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави.

Будь - яких підстав для призначення підсудному ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, тобто для застосування ст. 69 КК України, суд не знаходить, оскільки відсутня по справі , як зазначено у цьому законі, наявність кількох обставин, які пом'якшують покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів.

Крім того, з огляду на зазначене, підсудного ОСОБА_2, на підставі ст. 54 КК України, слід позбавити присвоєного йому 2 - го кваліфікаційного класу судді.

Разом з тим, призначаючи ОСОБА_2 мінімальне покарання, в межах санкції більш суворого закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності у виді позбавлення волі, та застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд враховує, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується як особа, хворіє, має на утриманні неповнолітнього сина.

Суд, враховуючи зазначені вище обставини, а також те, що справа у провадженні суду знаходиться тривалий час, протягом якого підсудний не уникав слідства та суду, не змінює йому і запобіжний захід із підписки про невиїзд на утримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Суд не стягує із підсудного ОСОБА_2 судові витрати за проведення балістичної експертизи, оскільки він до кримінальної відповідальності за ст. 263 КК України не притягується, а отже, ці витрати, не випливають із суті доведеного обвинувачення.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України (в редакції 1960 року ), суд -

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2 і 3 ст. 368 КК України (в редакції від 11.06. 2009 року), та призначити йому покарання:

За ч. 2 ст. 368 КК України (в редакції від 11.06. 2009 року) - у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з здійсненням правосуддя, терміном на 3(три) роки, та із конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави.

За ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції від 11.06. 2009 року) - у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з здійсненням правосуддя, терміном на 3(три) роки, та із конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з здійсненням правосуддя, терміном на 3(три) роки, та із конфіскацією всього належного йому майна в дохід держави.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_2 позбавити 2-го кваліфікаційного класу судді.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу, залишити попередню - підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з часу приведення вироку, в частині взяття його під варту, до виконання.

Речові докази по справі - 400 000 гривень, повернути органу, який їх видав ОСОБА_7- УСБУ у Львівській області; відеокасети - залишити при матеріалах справи; цифровий диктофон із записами - повернути ОСОБА_7; два пакети світло - коричневого та зеленого кольору - знищити.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області, шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд, протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оигіналом

Суддя Луцького міськрайонного суду / Квятковський М.С./.