Рішення № 38079077, 31.03.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2014 р.Справа № 922/1625/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Доленчук Д.О.

судді: Денисюк Т.С. , Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків, 3-я особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент земельних відносин Харківської міської ради, м. Харків до Приватного АТ "Харківтрансбуд", м. Харків про стягнення 717721,80 грн. за участю :

прокурора - Хряк О.О. за посвідченням № 013774 від 06.12.2012 р.

представника позивача - Бабич О.Є. за довіреністю № 08-11/6000/2-13 від 30.12.2013р.

представника 3-ї особи на стороні позивача - не з'явився

представника відповідача - Чорний Н.Я. за довіреністю № б/н від 29.04.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013 р. Перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківтрансбуд" (відповідач), в якій просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківтрансбуд" на користь Харківської міської ради 717721,80 грн. збитків за безпідставне користування земельною ділянкою у період з 18.06.2011 по 22.06.2012.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2013 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 р. у справі № 922/1625/13 позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України у справі від 20.11.2013 р. касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Харківтрансбуд" була задоволена частково, рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2013 р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 р. у справі № 922/1625/13 скасовані. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При цьому Вищий господарський суд України вказував, що під час нового розгляду справи господарському суду слід встановити обставини, пов'язані з ухиленням від укладення договору оренди землі згідно з рішенням Харківської міської ради від 22.06.2012 р., для висновку про наявність вини відповідача у завданні позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати) на спірну суму внаслідок протиправної бездіяльності відповідача. Також, слід з'ясувати обставин які заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати вживалися позивачем, а також заходи, спрямовані на уникнення збитків, зокрема, які обставини вказують, що позивач звертався з вимогою виконати рішення та укласти договір оренди земельної ділянки, а в разі ухилення відповідача - з вимогою про спонукання до укладення договору оренди або про звільнення земельної ділянки, що зайнята без правовстановлюючих документів чи вирішувала питання про скасування свого рішення, яке не виконано. Крім того, Вищий господарський суд України вказував, що в той же час, заявлена позивачем до стягнення сума збитків за безпідставне користування земельною ділянкою визначена за період з 18.06.2011 р. по 22.06.2012 р., тобто до спливу строку встановленого рішенням ради для укладання договору.

Ухвалою суду по справі від 16.12.2013 р. була прийнята справа до розгляду та призначена справу до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду по справі від 26.02.2014 р. розгляд справи був відкладений на "31" березня 2014 р. о 11:00.

Прокурор та представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 31.03.2014 р. за вх. № Д174/14, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник 3-ї особи на стороні позивача в призначене судове засідання не з'явився.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, встановив наступне.

З довідки Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 15 жовтня 2012 року № 8810 Приватному акціонерному товариству "Харківтрансбуд" на підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 1995 року належить право власності на нежитлові будівлі літ. "Р-1" площею 206 кв.м., літ. "Т-1" площею 31 кв.м., літ. "П-1" площею 6139,4 кв.м., літ. "У-1" площею 382,3 кв.м., літ. "С-1" площею 9,2 кв.м., по вул. Сохора, 1 у м. Харків.

В матеріалах справи міститься заява (клопотання) відповідача про вибір місця розташування земельної ділянки, яка отримана позивачем 29.06.2011 р. і яку було розглянуто Харківською міською радою 06.07.2011 р.

Відповідно до рішення 8 сесії 6 скликання Харківської міської ради № 339/11 від 06.07.2011 ПАТ "Харківтрансбуд" затверджено матеріали вибору місця розташування та надано дозвіл на розробку проектів відведення земельної ділянки площею орієнтовно 2,2000 га по вул. Сохора, 1 (Червонозаводський район) для експлуатації та обслуговування будівель літ. "Р-1", літ. "Т-1", літ. "П-1", літ. "У-1", літ. "С-1" (виробничі, допоміжні та підсобні нежитлові будівлі). При цьому, строк виконання рішення радою не був визначений.

Також, в матеріалах справи міститься заява (клопотання) відповідача про затвердження проекту відведення земельної ділянки № 1/11 від 11.06.2012 р., яка була отримана позивачем 14.06.2012 р.

Рішенням 16 сесії 6 скликання Харківської міської ради № 757/12 від 22.06.2012 року ПАТ "Харківтрансбуд" було затверджено проект відведення земельної ділянки та надано в оренду строком до 01.06.2017 року земельну ділянку площею 2,2558 га за рахунок земель промисловості по вул. Сохора,1 у Червонозаводському районі (кадастровий номер 6310138800:10:004:0005) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «Р-1», літ. «Т-1», літ. «П-1», літ. «У-1», літ. «С-1» (виробничі, допоміжні та підсобні нежитлові будівлі). У п.6 вказаного рішення було зазначено, що особам, яким земельні ділянки надані в оренду, не пізніше ніж у місячний термін з дня прийняття цього рішення необхідно звернутися до управління земельних відносин департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі; у 4-х місячний термін з дні прийняття цього рішення оформити договори оренди землі.

12.10.2012 року Управлінням земельних відносин Харківської міської ради проведено обстеження визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по вул. Сохора, 1 у м. Харкові за результатами якої складено Акт обстеження № 3310/12.

З Акту вбачається, що загальна площа земельної ділянки по вул. Сохора,1 у м. Харкові, яка знаходиться у користуванні ПАТ "Харківтрансбуд" складає 2,1913 га та використовується ПАТ "Харківтрансбуд" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (виробничі, складські, адміністративні, підсобні та допоміжні). Частина приміщень не використовується. На земельній ділянці влаштовано виробництво металоконструкцій, пластикових вікон. Право користування вищезазначеною земельною ділянкою ПАТ "Харківтрансбуд" не оформлено, що є порушенням положень ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до розрахунку розміру збитків за використання відповідачем земельної ділянки по вул. Сохора, 1 у м. Харкові загальною площею 2,1913 га для експлуатації та обслуговування виробничих, допоміжних та підсобних нежитлових будівель (землі промисловості) збитки нараховані за період з 18 червня 2011 року по 22 червня 2012 року

На запит Відділу економічного регулювання земельних відносин та ринку землі 15.10.2012 року Відділ організації землеустрою та обліку земель Виконавчого комітету Харківської міської ради повідомив, що станом на 12.10.2012 року договір оренди земельної ділянки з ПАТ "Харківтрансбуд" не оформлено, на оформленні у відділі не перебуває, листування з цього питання у відділі відсутнє.

З матеріалів справи також вбачається, що на звернення Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин, Основ'янська міжрайонна ДПІ м. Харкова 15.10.2012 року листом за № 3626/9/15-214 повідомило, що ПАТ "Харківтрансбуд" знаходиться на обліку в Основ'янській МДПІ як платник земельного податку.

Листом № 11934/0/84-12 від 12.10.2012 року Управління земельних відносин виконавчого комітету Департаменту містобудування та земельних відносин Харківської міської ради запросило відповідача на засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам, яке було заплановане на 17.10.2012 р. о 10:00.

17 жовтня 2012 року комісією, діючій на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.11.2008 року №717 (із змінами згідно рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.06.2012 року №379), було складено Акт № 279 про визначення збитків, яким визнано неодержаний Харківською міською радою дохід в сумі 717721,80 грн. збитками, які нанесені ПАТ "Харківтрансбуд" міській раді за використання земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Сохора, 1 без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону.

17 жовтня 2012 року рішенням Харківської міської ради № 641 Акт № 279 від 17.10.2012 року про визначення збитків було затверджено.

В той же час, судом встановлено, що позивачем заявлена до стягнення сума збитків за безпідставне користування земельною ділянкою визначена за період з 18.06.2011 р. по 22.06.2012 р., тобто до спливу строку встановленого рішенням ради для укладання договору.

При цьому суд зазначає, що Акт обстеження визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по вул. Сохора, 1 у м. Харкові був складений 12.10.2012 р. та в ньому було зазначено про те, що частина приміщень, які знаходяться на земельній ділянці не використовуються. Отже, цей факт впливає на розмір земельної ділянки, що безпідставно використовується відповідачем, та на розмір збитків. Однак, даний факт не був врахований при складенні розрахунку розміру збитків у розмірі 717721,80 грн.

Враховуючи зазначені обставини та те, що згідно розрахунку сума збитків у розмірі 717721,80 грн. була визначена за період з 18.06.2011 р. по 22.06.2012 р., тобто до складання Акту обстеження, та до закінчення строку, встановленого в рішенні Харківської міської ради для оформлення документу, суд прийшов до висновку, що наданий до суду розрахунок був складений всупереч приписів пункту 5.2. Порядку визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушення законодавства про плату за землю, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 № 130/09 щодо визначення збитків після закінчення строку, встановленого в рішенні Харківської міської ради для оформлення документу, що підтверджує право користування земельною ділянкою.

За таких обставин господарський суд прийшов до висновку, що розрахунок збитків у розмірі 717721,80 грн. за період з 18.06.2011 р. по 22.06.2012 р. не може бути належним доказом по справі.

Крім того, господарський суд зазначає, що Вищий господарський суд України у постанові від 20.11.2013 р. по справі вказував, що під час нового розгляду справи необхідно з'ясувати, які заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати вживалися позивачем, а також заходи, спрямовані на уникнення збитків, зокрема, які обставини вказують, що позивач звертався з вимогою виконати рішення та укласти договір оренди земельної ділянки, а в разі ухилення відповідача - з вимогою про спонукання до укладення договору оренди або про звільнення земельної ділянки, що зайнята без правовстановлюючих документів чи вирішувала питання про скасування свого рішення, яке не виконано.

Стаття 156 Земельного кодексу України, яка визначає підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, містить вичерпний перелік таких підстав, серед яких : а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Таким чином, предметом правового регулювання норм статей 156, 157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, є відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок законного вилучення земельних ділянок на користь інших осіб, їх тимчасового зайняття такими користувачами та обумовленого цим неодержання власником (позивачем) доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Пункт "д" частини 1 статті 156 Земельного кодексу України встановлює, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Збитки відшкодовуються особою, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених Главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком № 284.

Відповідно до частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Вимога про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Проте, позивачем відповідні докази можливості одержання суми у розмірі 717721,80 грн. до суду не були надані у зв'язку з чим господарський суд прийшов до висновку, що позивачем заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати не вживалися, як й заходи спрямовані на уникнення збитків, зокрема те, що позивач звертався з вимогою до відповідача виконати рішення та укласти договір оренди земельної ділянки, а в разі ухилення відповідача - з вимогою про спонукання до укладення договору оренди або про звільнення земельної ділянки, що зайнята без правовстановлюючих документів, чи позивач вирішував питання про скасування свого рішення, яке не виконано.

Частиною 3 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

В силу приписів ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 3.8. Постанови Пленуму ВГСУ від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 20.12.2010 у справі №06/113-38, від 04.07.2011 у справі №51/250, від 22.01.2013 р. у справі № 5011-71/2684-2012.

З огляду на вищевикладене суд дійшов до висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 717721, 80 грн. у зв'язку з відсутністю факту заподіяння збитків відповідачем позивачу у розмірі 717721,80 грн., наявністю його вини та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками, та доведеністю розміру збитків.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 49 ГПК України. При відмові від позову судовий збір покладається на прокурора, але у відповідності до положень ст. 5 Закону України "Про судовий збір" прокурор звільняється від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 386, 623, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 111-12, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 07.04.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Д.О. Доленчук Т.С. Денисюк Л.В. Шарко