Постанова № 38075651, 25.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 березня 2014 року 14:05 № 826/3065/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Белей С.Б.,

представник відповідача - Шило М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «АББ ЛТД») до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Центральний офіс) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001344230 від 10.12.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, викладені в акті перевірки є неправомірними, безпідставними та такими що суперечать вимогам чинного законодавства і тому не призводить до виникнення у позивача зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні.

Позивач вважає безпідставним висновок відповідача щодо права зменшити податкові зобов'язання, визначені на підставі податкової декларації з податку на прибуток на суму авансових внесків лише за січень-березень 2013 року, оскільки позивачем авансові внески сплачені за січень-квітень 2013 року у відповідності до норм податкового законодавства, у зв'язку з чим, на думку позивача, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до вимог чинного законодавства та скасуванню не підлягає.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «АББ ЛТД» зареєстровано Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 21.12.2004 року за №10701230000004458. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 21664678.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до установчих документів: 03038, м. Київ, вул. Грінченка, буд.2/1.

ТОВ «АББ ЛТД» взято на податковий облік у ДПІ в Печерському районі м. Києва з 17.12.1996 року за №2087. У зв'язку з внесенням ТОВ «АББ ЛТД» до реєстру великих платників податків, взято на податковий облік в СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, станом на день перевірки перебуває на податковому обліку в Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

У періоді, за який проводилась перевірка, ТОВ «АББ ЛТД» є платником податку на додану вартість відповідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.04.2011 р. № 100330694, виданого СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, індивідуальний податковий номер підприємства - 216646726558.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 21.11.2013 року № 766, повідомлення від 21.11.2013 року №128, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АББ ЛТД» з питання правомірності зменшення нарахованої суми податку (рядок 13) на суму сплаченого авансового внеску з податку на прибуток за І квартал 2013 року та правомірності нарахування податку на прибуток підприємства за І півріччя 2013 року по податковій декларації з податку на прибуток підприємства від 08.08.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 26.11.2013 року №1427/42-30/21664678, в якому зафіксовано виявлені порушення позивачем норм п.п.54.3.2 п. 54.3 ст., п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено грошове зобов'язання з податку на прибуток по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2013 року № 9048745092 від 08.08.2013 року на суму 781 911,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001344230 від 10.12.2013 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 781 911,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 195 477,75 грн.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо сплати податків і зборів на момент їх виникнення та розгляду справи регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755- VI та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Податковим кодексом України також надано контролюючому органу право проводити позапланову перевірку платника податків, яка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, в тому числі, якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Як встановлено судом, відповідачем проведено перевірку ТОВ «АББ ЛТД» на підставі п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи встановлено, що попередньою перевіркою (камеральною) було досліджено додаток 311 (зменшення податку) податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2013 року. Перевіркою встановлено заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток по податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2013 року № 9048745092 від 08.08.2013 року на 781 911,00 грн.

Позивачем подано до контролюючого органу заперечення до акту камеральної перевірки від 08.11.2013 року № 1344/42-30/21664678.

Проте, за результатами розгляду заперечення платника податків на акт камеральної перевірки від 08.11.2013 року №1344/42-30/21664678, висновки акту були скасовані та податкове повідомлення-рішення не виносилось у зв'язку з тим, що не були дотримані терміни проведення камеральної перевірки.

Враховуючи викладене, суд не погоджується з твердженням позивача про неправомірність та безпідставність проведення позапланової невиїзної перевірки, оскільки як підтверджується наявними матеріалами справи у відповідача були правові підстави згідно чинного законодавства для ініціювання вказаної перевірки.

Окрім того, зі встановлених обставин справи вбачається, що починаючи з 2013 року позивач сплачував авансові внески з податку на прибуток відповідно до ст.57 Податкового кодексу України.

Обов'язок сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємства встановлений статтею 57 Податкового кодексу України.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Порядок визначення розміру та сплати авансових внесків визначений п.п.4.2 п.4 Розділу XX Податкового кодексу України, відповідно до якого платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1 9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Предметом перевірки податкового органу було правомірність відображення позивачем нарахованої суми податку (рядок 13) на суму сплаченого авансового внеску з податку на прибуток за І квартал 2013 року та правомірності нарахування податку на прибуток підприємства за І півріччя 2013 року по податковій декларації з податку на прибуток підприємства.

За підсумками І кварталу 2013 року 08.05.2013 року позивачем подана податкова декларація з податку на прибуток за І квартал 2013 року за номером № 9026688413, в якій підприємство задекларувало збитки у сумі 2 994,42 тис. грн., які виникли у зв'язку з перенесенням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року у сумі 4 969, 34 тис. грн.

Статтею 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

Враховуючи викладені норми законодавства, вбачається, що у разі декларування збиткової діяльності підприємства, обов'язок щодо сплати авансових внесків за другий - четвертий квартал 2013 року у підприємства відсутній.

При формуванні показників податкової звітності за І півріччя 2013 року, які були предметом перевірки, необхідно брати до уваги показники попереднього звітного періоду, в даному випадку ним є І квартал 2013 року.

Суд встановив, що за підсумками вказаного періоду позивачем подано податкову декларацію з податку прибуток підприємства за І півріччя 2013 року №9048745092 від 08.08.2013 року, в якій задекларував, зокрема, податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню (рядок 11) - 3 266 739 грн.; зменшення нарахування по податку на прибуток підприємства за звітний період (рядок 13) 3 266 739 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств, рядок 13 податкової декларації розшифровується як зменшення податку, в якому позивачем відображених в рядку 13.7 суму сплаченого авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 3 266 739 грн. та рядку 13 зменшення нарахованої суми податку - 3 266 739 грн. Тобто, позивач зменшує податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків за перший квартал 2013 року.

Разом з тим, судом встановлено, що загальна сума авансових внесків сплачених позивачем за січень-березень 2013 року становить 2 484 828 грн.

Позивач стверджує, що фактично за період січень-квітень 2013 року сплачено авансового внеску, на підтвердження чого надав суду копії платіжних доручень: від 16.01.2013 року про сплату 702 018 грн. з призначенням платежу «авансовий внесок по податку на прибуток за січень 2013 року»; від 15.02.2013 року про сплату 835 340 грн. з призначенням платежу «авансовий внесок по податку на прибуток за лютий 2013 року»; від 15.02.2013 року про сплату 133 322 грн. з призначенням платежу «авансовий внесок з податку на прибуток доплата за січень 2013 року»; від 27.03.2013 року про сплату 814 148 грн. з призначенням платежу «авансовий внесок по податку на прибуток за березень 2013 року, а також платіжне доручення від 29.03.2013 року про сплату 814 148 грн., в якому призначенням платежу зазначено «авансовий внесок по податку на прибуток за квітень 2013 року».

З приводу посилань позивача суд зазначає, що в силу наведених вище положень Податкового кодексу України, після подання податкового звітності з податку на прибуток платник, який до того сплачував авансові внески, перестає бути платником авансових внесків і надалі зобов'язаний сплачувати свої зобов'язання з податку на прибуток на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Отже, з квітня 2013 року позивач не був платником авансового внеску з податку на прибуток, відтак станом на кінець першого півріччя 2013 року сума його авансових платежів з податку на прибуток, які було сплачено у цьому звітному періоді, становила 2 484 828 грн.

Кошти, які платник сплатив в кінці березня 2013 року в сумі 814 148 грн., зазначивши, що їх призначенням є авансовий внесок за квітень 2013 року, є помилково сплаченими коштами, що втім не надає платнику права зараховувати ці кошти до загальної суми авансових платежів за підсумками І півріччя 2013 року і зменшувати на цю суму свої податкові зобов'язання перед бюджетом. Твердження, якими позивач обґрунтовує збільшення суми авансових внесків за підсумками І півріччя 2013 року суперечать закону і спростовуються встановленими обставинами справи.

Окрім того, з досліджених доказів у справі, судом встановлено, що загальна сума сплачених позивачем авансових внесків з податку на прибуток за І квартал 2013 року (січень-березень) склала 2 484 828 грн., в той час, згідно даних декларації з нарахування податку на прибуток підприємства за звітний період (рядок 13) сума складає 3 266 739 грн. Таким чином, відхилення між вказаними задекларованими даними становить 781 911 грн.

Також, суд зазначає, що в сума сплачених авансових внесків за січень-березень 2013 року в розмірі 2 484 828 грн. та сплачених коштів, відповідно до платіжного доручення від 29.03.2013 року про сплату за квітень 2013 року 814 148 грн. є більшою від суми, що задекларована позивачем у податковій декларації №9048745092 від 08.08.2013 року.

Вказана сума 814 148 грн., згідно платіжного доручення від 29.03.2013 року, сплачена як авансовий внесок за квітень 2013 року, однак по своїй суті не є авансовим внеском та відображена в обліковій картці ТОВ «АББ ЛТД» як переплата.

Як зазначив відповідач, позивач може повернути таку суму як надміру сплачену, право на повернення передбачене ст.43 Кодексу або використати суму надміру сплачених коштів в рахунок погашення майбутніх податкових зобов'язань, передбачених ст.87 Податкового кодексу України.

Згідно з п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власнікошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

З огляду на викладене, суд також зазначає, що згідно узагальнюючої податкової консультації щодо особливостей подання декларацій з податку на прибуток та сплати податку у 2013 році, затвердженої наказом ДПС України від 21.12.2012 року № 1171, при розрахунку узгодженої суми грошових зобов'язань в цілях сплати авансових внесків з податку на прибуток надміру сплачені суми цього податку не враховуються.

Таким чином, з огляду на викладені положення та встановлені обставини, суд вважає, що кошти в розмірі 814 148 грн., сплачені відповідно до платіжного доручення від 29.03.2013 року, як авансовий внесок не можуть бути враховані у зменшення податку у рядку 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2013 року, оскільки починаючи з квітня 2013 року сплата авансового внеску позивача не обов'язкова.

Оскільки дані перевірки позивача, проведеної 26.11.2013 року, свідчать про заниження його податкових зобов'язань, тому контролюючим органом на підставі п. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України правомірно визначено суму грошових зобов'язань платника з податку на прибуток, що також тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Відтак, встановлення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 781 911,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 195 477,75 грн. здійснено відповідачем обґрунтовано, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення № 0001344230 від 10.12.2013 року винесене відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку свій обов'язок відповідач виконав, оскільки довів обґрунтованість свого рішення належними та допустимими доказами.

Натомість, доводи позивача про протиправність оскарженого рішення, на думку суду, не ґрунтуються на положеннях законодавства.

Враховуючи наведене, проаналізувавши норми законодавства та надавши оцінку наявним доказам у справі, оскільки податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «АББ ЛТД» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 31.03.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко