Ухвала суду № 38073217, 20.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8908/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.О. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,

при секретарі: Проценко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрімекс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрімекс» до Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи: Державне підприємство «Український інститут промислової власності», Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал» про визнання недійсним свідоцтва та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року ТОВ «Стрімекс» звернулося в Окружний адміністративний суд з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України, треті особи: Державне підприємство «Український інститут промислової власності», Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал», в якому просило визнати нечинним (недійсним) Свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 159657 щодо реєстрації товарного знаку STRIMEX (з відповідною позначкою попереду) та зобов'язати відповідача внести відповідні зміни до державного реєстру Свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити публікацію про внесення таких змін в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду вмотивовано тим, що позивач не надав доказів протиправності дій відповідача при реєстрації знака для товарів і послуг та видачі відповідного свідоцтва, доказів невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони, або інших доказів, які могли б бути підставою для визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати. Адміністративний позов по справі задовольнити повністю. На думку апелянта, постанова суду підлягає скасуванню з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд навмисно не надав правову оцінку вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, Паризької конвенції, Наказу Держпатенту України № 116 від 28.07.1995 року «Про затвердження Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг».

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 20.03.2014 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини та наданим доказам дав правильну правову оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 31 серпня 2011 року ТОВ «Арсенал» подало до Державного підприємства «Український інститут промислової власності» заявку під № m 201113635 про реєстрацію знака для товарів і послуг в Україні, в якій просило зареєструвати комбіноване позначення STRIMEX (з відповідною позначкою попереду) на перелік товарів і послуг за індексом Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг кл. 6.

За результатами формальної експертизи Державне підприємство «Український інститут промислової власності» склало висновок від 11 квітня 2012 року №17347, згідно якого заявка ТОВ «Арсенал» відповідає вимогам статті 7 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», та за результатами кваліфікаційної експертизи - висновок про відповідність позначення умовам надання правової охорони від 07 червня 2012 року №16072/3 відносно усього переліку товарів і послуг. Зазначений висновок про відповідність позначення умовам надання правової охорони затверджено відповідачем 07 червня 2012 року.

За даними виписки з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг станом на 20 червня 2013 року вбачається, що Державною службою інтелектуальної власності України 10 серпня 2012 року під №159657 зареєстровано за ТОВ «Арсенал» знак для товарів і послуг STRIMEX (з відповідною позначкою попереду) відносно товарів і послуг за індексом Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків та перелік товарів і послуг кл. 6: алюмінієва фольга; алюмінієвий дріт; анкери; анкерні плити; арматура будівельна металева; арматура металева (вентильна) (крім деталей машин); армувальні матеріали металеві для бетону та інших, та видано відповідне свідоцтво №159657.

На думку колегії суддів, Окружний адміністративний суд м. Києва, відмовляючи в задоволенні позову, дійшов до обґрунтованого висновку про правомірність дій Державної служби інтелектуальної власності України, відсутності підстав для визнання нечинним (недійсним) Свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 159657 щодо реєстрації товарного знаку STRIMEX (з відповідною позначкою попереду) та зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до державного реєстру Свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та здійснити публікацію про внесення таких змін в офіційному бюлетені «Промислова власність», враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. ст. 2 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон) установа (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності) забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на знаки для товарів і послуг, для чого, зокрема організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає свідоцтва на знаки для товарів і послуг, забезпечує їх державну реєстрацію.

Пункт 4 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року №436/2011, передбачає, що Державна служба відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі організовує в установленому порядку експертизу об'єктів права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об'єкти права інтелектуальної власності; здійснює державну реєстрацію та ведення обліку об'єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів; визначає уповноважені заклади експертизи та доручає їм проведення експертизи заявок.

Згідно ст. 5 Закону правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право на одержання свідоцтва у порядку, встановленому цим Законом, має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники.

Відповідно до ст. 7 Закону особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку. За дорученням заявника заявку може бути подано через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Заявка повинна стосуватися одного знака. Заявка складається українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію знака; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за МКТП. У заяві про реєстрацію знака необхідно вказати заявника (заявників) та його адресу. Якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки свого знака, то він зобов'язаний: заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить; подати в заявці кольорові зображення вказаного знака. Кількість примірників таких зображень встановлюється Установою. Інші вимоги до документів заявки визначаються Установою.

Відповідно до ст. 10 Закону експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті) і проводиться закладом експертизи відповідно до цього Закону та правил, встановлених на його основі Установою. Кінцеві результати експертизи заявки, що не вважається відкликаною або не відкликана, відображаються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Установою. На підставі такого висновку Установа приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення Установи надсилається заявнику.

Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним цим Законом. При цьому використовуються інформаційна база закладу експертизи, в тому числі матеріали заявки, а також довідково-пошуковий апарат та відповідні офіційні видання.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, з наведених положень Закону вбачається, що у процедурі видачі свідоцтва на знак для товарів і послуг Державна служба інтелектуальної власності України виконує виключно технічні функції, а саме характер прийнятого рішення (про реєстрацію знака для товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака) залежить від результатів експертизи, проведеної закладом експертизи; при цьому на Державну службу інтелектуальної власності України згідно Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не покладено обов'язку перевіряти відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, визначеним Законом.

Частина перша ст. 19 Закону встановлює, що свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; б) наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; в) видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Стрімекс» зареєстровано як юридична особа 9 січня 2007 року Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області, тобто одержало право на фірмове найменування до дати подання ТОВ «Арсенал» заявки на реєстрацію знака для товарів та послуг STRIMEX (з відповідною позначкою попереду), однак позивач протягом п'яти років не звертався із відповідною заявкою в порядку встановленому Законом щодо реєстрації за ним товарного знаку STRIMEX (з відповідною позначкою попереду).

Крім того, позивачем не доведено тотожності або спорідненості товарів, відносно яких ТОВ «Арсенал» подало заявку, та тих товарів, які пропонуються позивачем, які можливо сплутати або ввести в оману користувачів продукції, яка ними реалізується, тобто не доведено наявності порушеного права.

Враховуючи викладене, а також те, що за наслідками проведення експертиз (формальної та кваліфікаційної) було отримано позитивні висновки Державного підприємства «Український інститут промислової власності», а також відсутність доказів порушення відповідачем процедури реєстрації знака для товарів і послуг та видачі відповідного свідоцтва, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення відповідача про реєстрацію знака для товарів і послуг STRIMEX (з відповідною позначкою попереду) за ТОВ «Арсенал», а також саме свідоцтво, відповідає вимогам Закону.

При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно звернув увагу позивача на те, що позивач, вважаючи дії ТОВ «Арсенал» щодо отримання свідоцтва на знак для товарів і послуг STRIMEX (з відповідною позначкою попереду), є проявом недобросовісної конкуренції, та, що ТОВ «Арсенал» неправомірно використовує фірмове найменування ТОВ «Стрімекс», не позбавлений права звернутись до відповідного суду, обравши інший спосіб захисту порушеного права.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач у разі незгоди з прийнятим відповідачем рішенням за заявкою на реєстрацію знаку відповідно до п. 1 ст. 15 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» мав можливість оскаржити це рішення, однак цим правом не скористався. Отже, рішення на теперішній час є чинним.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрімекс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 24 березня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

.

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.