Постанова № 38073193, 13.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2014 року № 826/926/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А., суддів: Кармазіна О.А., Скочок Т.О.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Жамбровського М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доКабінету Міністрів України провизнання незаконним та скасування пункту 12 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 17 грудня 2008 року, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Сімферопольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про визнання незаконними дій працівників ДАІ щодо примусової евакуації та зберігання автомобіля на спецмайданчику, визнання незаконним та скасування п.12 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 17 грудня 2008 року.

09 грудня 2013 року ухвалою судді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду.

19 грудня 2013 року ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим справу роз'єднано та в частині вимог до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним та скасування п.12 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 17 грудня 2008 року передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до розподілу справ між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року адміністративній справі присвоєно номер 826/926/14 та передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про скасування п.12 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 17 грудня 2008 року прийнята до провадження цього суду та призначена до розгляду в судовому засіданні колегію у складі трьох суддів. Вказаною ухвалою на виконання вимог частин 3, 4 статті 171 КАС України зобов'язано відповідача опублікувати у відповідному виданні оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі та надати докази такого оприлюднення у судове засідання.

18 лютого 2014 року в судовому засіданні протокольною ухвалою колегіє суддів відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач став учасником правовідносин, які регулюються Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів в червні 2013 року, що підтверджується зібраними у справі доказами, і звернувся до суду за захистом своїх прав у грудні 2013 року, тобто у строки, визначенні статтею 99 КАС України.

Призначене на 18 лютого 2014 року судове засідання відкладено судом у зв'язку з відсутністю станом на час розгляду справи доказів на підтвердження здійснення відповідної публікації.

У судовому засіданні 13 березня 2014 року позивач свої вимоги підтримав і просив їх задовольнити. При цьому, позивач наголошував на тому, що підставою для скасування пункту 12 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 17 грудня 2008 року є те, що він суперечить вимогам статті 2652 КУпАП, а також та обставина, що оскаржуваним пунктом постанови визначається порядок повернення транспортного засобу, але при цьому, виходячи з назви спірного нормативно-правового акта, він регулює порядок саме затримання та зберігання транспортних засобів і не може стосуватись інших питань.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову і просив відмовити у його задоволенні, виклавши свої доводи у письмових запереченнях, залучених судом до матеріалів справи. Зокрема, представник відповідача стверджує про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках» прийнята Урядом на підставі та у межах компетенції, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, зазначені у оскаржуваними пункті постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1102 вимоги направлені на повернення тимчасово затриманих транспортних засобів, які зберігаються на спеціальних майданчиках чи стоянках їх власникам з урахуванням відшкодування витрат, які пов'язані з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, і аж ніяк не встановлені будь-якої плати за повернення зазначеного транспортного засобу, що заборонено статтею 2652 КУпАП.

З огляду на повідомлені учасниками процесу обставини та наведені на їх обґрунтування доводи з врахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, при вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України від 24.09.2008р. №586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, статті 2652 цього Кодексу викладено в новій редакції.

Так, згідно частини 1 статті 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення (тут і далі - КУпАП в редакції на день виникнення спірних правовідносин: на день затримання транспортного засобу, що належить позивачу і на день повернення автомобіля), у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, статтями 1211, 1225, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 1321, 2061 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.

Частинами 4, 5 статті 2652 КУпАП встановлено, що після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.

За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата.

Згідно частини 6 статті 2652 КУпАП, порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках та стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України від 24.09.2008р. №586-VI покладено обов'язок на Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Статтею 117 Конституції України, якій кореспондує стаття 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Відповідно до статті 2652 КУпАП та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» Кабінет Міністрів України своєю постановою від 17 грудня 2008 року за №1102 затвердив Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках (надалі - Порядок №1102).

Згідно пункту 1 Порядку №1102, він визначає процедуру тимчасового затримання, зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках та їх повернення.

В пункті 12 Порядку №1102 (в редакції на момент спірних правовідносин) закріплено, що повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідного протоколу про адміністративне правопорушення.

Зібрані у справі докази свідчать про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови (окремих її положень) реалізував законодавчо визначені повноваження щодо встановлення порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках.

Твердження позивача щодо невідповідності пункту 12 Порядку №1102 сфері застосування даного нормативно-правового акта з огляду на те, що відповідно до його назви, він регулює лише затримання і зберігання транспортних засобів, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки суперечить змісту пункту 1 Порядку №1102.

Щодо доводів позивача про невідповідність оскаржуваної норми положенням статті 2652 КУпАП, колегія вважає за необхідне зазначити, що частина 5 статті 2652 КУпАП передбачає заборону стягнення плати саме за подання особою заяви про отримання тимчасово затриманого транспортного засобу та за повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу.

При цьому, оскаржуваний пункт 12 Порядку №1102 передбачає здійснення повернення тимчасово затриманого транспортного засобу за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови здійснення ним оплати саме витрат, які пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу.

Так, згідно пункту 3 Порядку №1102 доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів (далі - евакуатор), у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов'язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими Державтоінспекцією укладені в установленому порядку договори.

Згідно пункту 13 Порядку №1102 за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці Державтоінспекції справляється плата у встановленому спільним наказом МВС, Мінфіну та Мінекономіки розмірі.

Також колегія звертає увагу, що згідно з висновком Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008р. №1102» проект постанови відповідає Конституції України, актам законодавства та чинним міжнародним договорам України, стандартам Ради Європи у сфері демократії, верховенства права та прав людини.

З огляду на викладене, колегія вважає доводи позивача такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства.

Інших доводів на обґрунтування наявності підстав для визнання окремих положень Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 17 грудня 2008 року, незаконними і які могли б бути прийняті судом до уваги позивачем не наведено.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з того, що під час розгляду справи доводи позивача не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконним та скасування пункту 12 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 17 грудня 2008 року відмовити повністю

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Н.А. Добрівська

Судді: О.А. Кармазін

Т.О. Скочок