Ухвала суду № 38072659, 02.04.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/7863/13-ц Головуючий у І інстанції Оладько С.І.Провадження № 22-ц/780/1440/14 Доповідач у 2 інстанції ТаргонійКатегорія 50 02.04.2014

УХВАЛА

Іменем України

02 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Таргоній Д.О.,

суддів: Приходька К.П., Данілова О.М.,

за участю секретаря: Черепинець А.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали справи за апеляційною скаргою державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», третя особа: виконуючий обов'язки начальника вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Ясинецький Олександр Віталійович про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2013 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому, з урахуванням поданих пізніше уточнень, просив визнати незаконним наказ № 2472/0с від 27.09.2013 року про припинення трудового договору, визнати незаконним наказ в.о. начальника Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський ДТГО «Південно-Західна залізниця» Ясинецького О.В. № 607 від 26.09.2013 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; визнати незаконним наказ в.о. начальника Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський ДТГО «Південно-Західна залізниця» Ясинецького О.В. № 615 від 27.09.2013 року про звільнення ОСОБА_1; поновити його на роботі на посаді майстра дільниці І групи; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10 000 грн..

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що він працював на Південно-Західній залізниці у відокремленому підрозділі Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський з 28.04.1992 року на різних посадах.

З 29.10.2012 працював на посаді майстра дільниці 1 групи (з підготовки поїзних бригад та вагонів до рейсу).

Наказом в.о. начальника Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський Ясинецького О.В. № 2472/ос від 27.09.2013 року він був звільнений з роботи за п. З ст. 40 КЗпП України - за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків.

З вказаним наказом він був ознайомлений лише 09.10.2013.

В наказі № 2472/ос від 27.09.2013 зазначено, що обставини вчинення порушення зазначені в наказах № 607 від 26.09.2013 року та № 615 від 27.09.2013р. Проте, про існування даних наказів він дізнався лише із наказу про його звільнення.

Накази № 607 від 26.09.2013 та №615 від 27.09.2013р до його відома доведені не були. 26.09.2013р та 27.09.2013р посадових обов'язків він не порушував. Документи, які б посвідчували факт порушення ним посадових обов'язків, йому також доведені не були.

Позивач вважає накази № 607 від 26.09.213 року та № 615 від 27.09.2013 незаконними з наступних підстав.

Зокрема наказом № 607 від 26.09.2013 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану за не проведення 17.09.2013 раптової перевірки пасажирських поїздів згідно Графіка проведення раптових перевірок пасажирських поїздів формування Вагонної дільниці станції Київ - пасажирський. У серпні місяці 2013, працюючи на посаді майстра Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський 1 групи (з підготовки поїзних бригад та вагонів до рейсу), він був ознайомлений із затвердженим начальником Вагонної дільниці графіком перевірки поїздів на шляху прямування на вересень 2013 року. Одна з перевірок була призначена на 17.09.2013, при цьому номер поїзда, час початку та час закінчення перевірки в графіку вказано не було.

Одночасно його було ознайомлено ще з іншими двома графіками, згідно яких він 17.09.2013 року в складі комісії повинен був перевірити в парку формування поїздів два склади поїздів та причіпні вагони та призначався черговим по резерву провідників. Виконання даних обов'язків є першочерговим, залишити чергування без дозволу начальника дільниці майстер не має права.

Вранці 17.09.2013 він через свого керівника усно попередив начальника Вагонної дільниці ОСОБА_3 про необхідність оформлення документів, що дають йому право залишити робоче місце до закінчення робочого часу та здійснити посадку в конкретному поїзді без квитка. Приблизно о 10:00 год. він був проінформований в усному порядку про скасування перевірки та необхідність першочергово виконувати обов'язки, покладені на нього, як на чергового по резерву провідників та по підготовці та проведенні сезонного технічного обслуговування вагонів поїзда № 81/82 Київ-Ужгород.

Більше в той день ніяких розпоряджень від начальника Вагонної дільниці ОСОБА_3 щодо відсторонення його від чергування або розпорядження щодо призначення замість нього іншого чергового він не отримував. Тому вважає, що 17.09.2013 перевірка не була проведена не залежно від його волі.

Зазначив, що при застосуванні дисциплінарного стягнення роботодавцем не було враховано ступень тяжкості та заподіяну шкоду від не проведення ним планової перевірки поїзда на шляху прямування в добу 17.09.2013р та не перевірені факти з приводу не проведення перевірки поїзда.

Наказом № 615 від 27.09.2013 до нього було застосовано друге дисциплінарне стягнення - звільнення з роботи. Зокрема, в даному наказі описані два випадки порушення провідниками посадових обов'язків поїзда № 67/68 сполученням Київ-Варшава та поїзда № 81 сполученням «Ужгород-Київ» та зазначено, що відповідно до вимог пунктів 2.1.10, 2.2.1. 2.2.3, 2.2.9 посадової інструкції майстра першої групи (з підготовки поїзних бригад та вагонів до рейсу) майстри дільниці 1 групи ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зобов'язані проводити профілактичну роботу з підлеглими працівниками поїзних бригад щодо недопущення ними порушень посадових обов'язків та умов контракту, недопущення порушень в сфері обслуговування пасажирів (перевезення безквиткових пасажирів та надлишкового вантажу без оплати, порушень митного законодавства), контролювати дотримання вимог трудової та виробничої дисципліни, контролювати виконання працівниками поїзних бригад своїх обов'язків на шляху прямування, виконання підлеглими встановлених виробничих завдань.

Проте, згідно наказу № 436 від 26.06.2013 р. за ним,позивачем, закріплені працівники поїзних бригад та склади поїздів № 6/5 Київ-Москва та вагони салони, вагони ЗАКи, гаражні та службово-технічні вагони. Тобто до нього застосовано дисциплінарне стягнення за невиконання провідниками пасажирських вагонів посадових обов'язків, які за ним не були закріплені, а тому він не може нести відповідальність за дії працівників які йому не підпорядковані.

Крім того, всупереч ст. 149 КЗпП України за одне і те саме порушення трудової дисципліни до нього було застосовано 2 дисциплінарні стягнення, так наказом № 615 від 27.09.2013 в.о. начальника Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський ДТГО «Південно-Західна залізниця» Ясинецького О.В його та інших його колег було звільнено з роботи, того ж дня був виданий ще один наказ в.о. начальника Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський ДТГО «Південно-Західна залізниця» Ясинецького О.В. № 2442/ос від 27.09.2013 про його звільнення. Таким чином за одне порушення трудової дисципліни роботодавець застосував два дисциплінарні стягнення - двічі звільнив його з роботи.

Позивач також зазначив, що він є членом первинної профспілкової організації Вагонної дільниці станції Київ - Пасажирський і його звільнення відбулось без згоди профспілки Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський, членом якої він є.

У зв'язку з незаконним звільненням та необхідністю це доводити в суді, йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 10 000 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано наказ № 607 від 26.09.2013 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності незаконним. Визнано наказ № 615 від 27.09.2013 року та наказ № 2472/ОС від 27.09.2013 року про звільнення ОСОБА_1 за ст. 40 ч. 1 п. 3 КЗпП України незаконними. Позивача поновлено на роботі на посаді майстра дільниці 1 групи з підготовки поїздних бригад та вагонів до рейсу у Вагонній дільниці станції Київ-пасажирський Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» з 27.09.2013р. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.09.2013р по день винесення рішення суду в суммі 12 424 грн. 82 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в суммі 4 408 грн. 81 коп.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зокрема, в обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції дав неправильну оцінку обставинам, встановленим по справі щодо непроведення позивачем раптової перевірки 17 вересня 2013 року, не врахував, що перевірка повинна була проводитись після закінчення ОСОБА_1 чергування. Крім того, судом не дано належної оцінки листу ВЧ-1 від 12.12.2013 року № 3035, зі змісту якого вбачається, що старшим майстром резерву ОСОБА_6 було дано усну вказівку щодо закріплення поїзда № 81/82 сполученням Київ-Ужгород-Київ та поїздних бригад, що обслуговують даний поїзд за майстром ОСОБА_1 Відповідач вважає також неправильним висновок суду щодо безпідставності доводів відповідача про членство ОСОБА_1 у Незалежній профспілці залізничників, дозвіл якої на звільнення останнього був отриманий.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на Південно-Західній залізниці у відокремленому підрозділі Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський з 28.04.1992 року на різних посадах. З 29.10.2012 працював на посаді майстра дільниці 1 групи (з підготовки поїзних бригад та вагонів до рейсу).

Наказом № 607 від 26.09.2013р позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану за непроведення 17.09.2013 раптової перевірки пасажирських поїздів згідно Графіка проведення раптових перевірок пасажирських поїздів формування Вагонної дільниці станції Київ - пасажирський, що підтверджується копією вказаного наказу.

Колегія суддів апеляційного суду вважає висновок суду першої інстанції щодо незаконності даного наказу вірним, оскільки наказ винесений з порушенням ч. 3 ст. 149 Кодексу законів про працю України.

Наказом № 615 від 27.09.2013 року позивач був звільнений з роботи по ст. 40 ч 1 п 3 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків, а саме пунктів 2.1.10, 2.2.1. 2.2.3, 2.2.9 посадової інструкції майстра першої групи (з підготовки поїзних бригад та вагонів до рейсу), яке полягає у відсутності контролю за роботою підлеглих працівників, нездійсненні належної профілактичної роботи по недопущенню працівниками похідних бригад своїх посадових обов'язків, правил перевезення пасажирів та умов контракту, не здійснення контролю за використанням підлеглими встановлених виробничих завдань.

У мотивувальній частині даного наказу описані два випадки порушення посадових обов'язків працівниками поїздних бригад вагонної дільниці ст. Київ-Пасажирській. Так, 20.09.2013 у поїзді № 67/68 сполученням Київ-Варшава та 23.09.2013 року у поїзді № 81 сполученням «Ужгород-Київ» виявлені порушення, які свідчать про недотримання майстрами дільниць І групи ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вимог пунктів 2.1.10, 2.2.1. 2.2.3, 2.2.9 посадової інструкції майстра першої групи (з підготовки поїзних бригад та вагонів до рейсу), згідно яких вони зобов'язані проводити профілактичну роботу з підлеглими працівниками поїзних бригад щодо недопущення ними порушень посадових обов'язків та умов контракту, недопущення порушень в сфері обслуговування пасажирів (перевезення безквиткових пасажирів та надлишкового вантажу без оплати, порушень митного законодавства), контролювати дотримання вимог трудової та виробничої дисципліни, контролювати виконання працівниками поїзних бригад своїх обов'язків на шляху прямування, виконання підлеглими встановлених виробничих завдань.(а.с.68-69).

Колегія суддів апеляційного суду вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо застосовання до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення за невиконання провідниками пасажирських вагонів посадових обов'язків, які за ним фактично не були закріплені, а тому позивач не може нести відповідальність за дії працівників, які йому не підпорядковані.

Дані обставини підтверджуються, зокрема, наказом №436 від 26.06.2013 року, з якого вбачається, що за позивачем були закріплені працівники поїзних бригад та склади поїздів № 6/5 Київ-Москва та вагони салони, вагони ЗАКи, гаражні та службово-технічні вагони,що стверджується копією даного наказу (а.с.52-53).

Доказів тих обставин, що за позивачем були закріплені працівники поїздних бригад поїзду №67/68 сполученням Київ-Варшава та поїзда № 81 сполученням «Ужгород-Київ», суду надано не було.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи відповідача, що старшим майстром резерву ОСОБА_6 в усному порядку закріплено дані поїзди за позивачем, оскільки такі доводи нічим не підтверджені.

Також, матеріалами справи спростовуються доводи апелянта щодо належності позивача до профспілкової організації «Незалежна профспілка залізничників».

У судовому засіданні було встановлено, що позивач є членом профспілки залізничників і транспортних будівельників України первинної профспілкової організації вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський з 19.09.1999 року та регулярно сплачує профспілкові внески. Згідно довідки № 108 від 03.12.2013 року, адміністрація вагонної дільниці ст. Київ-Пасажирській подання на згоду про звільнення майстра І групи резерву провідників ОСОБА_1 в профспілковий комітет ВЧ-1 не подавала. (а.с.35, 87).

18.12.2013 року відбулось засідання даного профспілкового комітету і, згідно прийнятого рішення, профспілковий комітет не дав своєї згоди на звільнення позивача ОСОБА_1 по ч. 1 п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заява ОСОБА_1 про прийняття його в члени профспілки «Незалежна профспілка залізничників» (а.с.120), на яку посилається представник відповідача, не свідчить про те, що позивач є членом вказаної профспілки, відповідне рішення про прийняття його у члени первинної профспілкової організації «Незалежна профспілка залізничників» чи відповідну довідку до суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п.п. 2 і 3 ст. 41. цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43(1) КЗпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на роботі, органом який розглядає спір.

Оскільки судом першої інстанції було встановлено порушення відповідачем трудових прав позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду про незаконність застосування дисциплінарного стягнення та звільнення позивача, які були вказані відповідачем у наказі № 615 від 27.09.2013 року та у наказі № 2442/ОС від 27.09.2013 року про його звільнення, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Судом також правильно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджено Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 8 лютого 1995р., визначений середньоденний заробіток позивача та кількість днів вимушеного прогулу.

З огляду на вказане, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» - відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: