Ухвала суду № 38071728, 02.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 р.Справа № 816/526/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2014р. по справі № 816/526/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-Торг"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 березня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-Торг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 03 вересня 2013 року № 00005161501/344.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-Торг" витрати зі сплати судового збору у розмірі 255,78 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення п.п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєлєна-Торг" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 02 червня 2011 року, ідентифікаційний код 37467995, номер запису 14381020000000339, а також перебуває на податковому обліку, в тому числі як платник податку на додану вартість у відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписки про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва про взяття на облік платника податків (а.с. 45-46, 54).

У період з 30 липня 2013 року по 05 серпня 2013 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Вєлєна-Торг" по питанню правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання по декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 12 серпня 2013 року № 1058/16-03-15-01/37467995 (а.с. 8-20), в якому відображено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 статті 198, пунктів 201.1 та 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 червня 2012 року по 30 червня 2012 року на суму 18602 грн про обсяги придбання, та податковий кредит - не є дійсними, та як наслідок, зменшується податковий кредит та збільшується сума, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 18602 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 03 вересня 2013 року № 00005161501/344, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23252,50 грн, в тому числі 18602 грн - за основним платежем, 4650,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 21-22).

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення (а.с. 23-36).

Позивач не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судовим розглядом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "Радіалгруп" (по тексту договору - Продавець) було укладено договір від 08 червня 2012 року № 25/12, відповідно до умов якого цей договір регулює загальні умови здійснення між сторонами угод на поставку Товару Покупцеві, а також права, обов'язки і відповідальності Сторін за угодами, укладеними відповідно до положень цього Договору. Даний Договір не може тлумачитись без документів, що підтверджують проведення операції, а документи, що підтверджують здійснення угоди, не можуть тлумачитись без даного Договору (а.с. 42-43).

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту була податкова накладна, видана ТОВ "Радіалгруп", від 08 червня 2012 року № 100 (а.с. 40).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: Додатки № 1 до вищевказаного договору, відповідно до якого визначено найменування товару та їх загальна вартість, а саме: бітум нафтовий дорожній в'язкий БНД 60/90 ДСТУ 4044-2001 загальної вартістю 118333,33 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 5916,67 грн (а.с. 41); накладну від 08 червня 2012 року № 104 на відпуск товару зі складу з відповідними відмітками уповноважених осіб позивача та спірного контрагента (а.с. 37); рахунок від 08 червня 2012 року № 80 (а.с. 38).

На підтвердження здійснення позивачем оплати отриманого від ТОВ "Радіалгруп" товару, позивачем надано виписку з особового рахунку за 08 червня 2012 року щодо оплати купленого у спірного контрагенту товару та платіжне доручення від 08 червня 2012 року № 2347 (а.с. 44, 70 ).

Судовим розглядом встановлено, що товар, отриманий позивачем від спірного контрагента використаний в межах господарської діяльності, а саме у подальшому реалізований дочірньому підприємству "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", філії Хутський райавтодор" "Закарпатський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", що підтверджено долученими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (а.с. 93-100).

Господарські операції позивача здійснювались в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача зі спірним контрагентом у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ "Радіалгруп" ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Доводи Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області стосовно того, що у контрагента позивача - ТОВ "Радіалгруп" не має власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені висновки не враховують нічим не обмежені права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди (користування) приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Судовим розглядом з пояснень представника позивача наданих в судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що контрагент позивача ТОВ "Раділгруп", як і сам позивач є посередниками і не здійснювали поставку товару на свої склади, оскільки купівля товару відбувалась одночасно із подальшою реалізацією іншим контрагентам, які власними або залученими силами отримували товар в місці відвантаження, а саме на естакаді наливу, розташованій за адресою: м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3 або м. Кременчук, проїзд Галузевий, 80. На підтвердження чого, позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірена копія товарно-транспортної накладної від 08 червня 2012 року № 104 та довіреностей, виданих уповноваженим особам позивача, що підтверджується належним чином завіреною копією товарно-транспортної накладної та реєстром документів за червень 2012 року (а.с. 67-68). Вказаний транспорт використовувався на підставі договору оренди з оформленими належним чином супровідними документами, у тому числі свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, ліцензії про надання послуг з перевезення та ліцензійних карт (а.с. 69, 83-92).

Таким чином, сукупність наданих представниками позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договору купівлі-продажу із спірним контрагентом, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в ході судового розгляду в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Колегія суддів зазначає, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Радіалгруп", а саме на висновках: Акту про результати позапланової перевірки ТОВ "Радіалгруп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12 серпня 2010 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 12 серпня 2010 року по 30 вересня 2012 року (контрагента Позивача) від 28 грудня 2012 року № 4824/22-2/37238075 (а.с. 109-121).

Однак, слід зазначити, що в Акті перевірки від 28 грудня 2012 року № 4824/22-2/37238075, на підставі якого відповідач зробив висновки про не підтвердження реальності операцій між позивачем та його контрагентом зазначено, зокрема на сторінці 13 Акту, що ТОВ "Радіалгруп" для перевірки було надано видаткові, прибуткові, податкові та товаро-транспортні накладні на продаж та доставку нафтопродуктів, копії паспортів якості та сертифікатів відповідності на отримані та відвантаженні нафтопродукти. Таким чином, висновки відповідача є суперечливими та необґрунтованими і спростовані документами, які надавалися для перевірки та залученні до матеріалів справи.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування (Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби").

В той же час, позивач є відокремленою юридичною особою від свого контрагента -юридичної особи ТОВ "Радіалгруп", а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача та на висновках Акту перевірки ТОВ "Радіалгруп".

Таким чином, згідно Акту перевірки від 12 серпня 2013 року № 1058/16-03-15-01/37467995 відповідач покладає на ТОВ "Вєлєна-Торг" відповідальність, внаслідок можливого порушення норм податкового законодавства його контрагентом, що є неприпустимим відповідно до статті 61 Конституції України.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідачем про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог п.п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2014р. по справі № 816/526/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 07.04.2014 р.