Постанова № 38071670, 01.04.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.04.2014 справа №908/4106/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Агапова О.Л.СуддівГези Т.Д., Мартюхіної Н.О.При секретарі судового засідання: Пеленовій О.О. За участю представників сторін від позивача:не з'явився від відповідача: не з'явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", м.Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької області від10 лютого 2014р. у справі№ 908/4106/13 (суддя Серкіз В.Г.)за позовом:Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування",м.Київдо відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", м.Запоріжжяпростягнення 49 500,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.02.2014р. по справі № 908/4106/13 (суддя Серкіз В.Г.) задоволено позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", м.Запоріжжя про стягнення 49 500,00грн.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" в порядку регресу матеріальні збитки в сумі 49 500 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", м.Запоріжжя, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Він вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу, не врахував те, що відповідачем було запропоновано позивачу надати копії документів необхідних для підтвердження законності висунутих вимог. Однак, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" не надано жодного такого документу. Скаржник вважає, що господарський суд помилково прийняв до уваги постанову інспектора ДПС ОГАІ Житомирського РО УМВД в Житомирській області, оскільки вказана постанова не є допустимим доказом вини застрахованого у відповідача громадянина ОСОБА_6. Апелянт вказує на те, що зазначена постанова не містить інформації щодо проведення будь-яких автотехнічних або трасологічних експертиз, які б свідчили про проведення досудової перевірки.

Крім того, в апеляційній скарзі заявник посилається на порушення господарським судом норм 212,213,214 Цивільного процесуального кодексу України.

До канцелярії Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про розгляд скарги без участі його уповноваженого представника.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів дійшла висновку про його задоволення та можливість розглядати справу без участі представника відповідача.

У судове засідання 01.04.2014р. апелянт також не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Про час і місце судового засідання сторони повідомлені належним чином. Приймаючи до уваги викладене, та те, що сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за їх відсутності, за наявними у справі документами.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту обставин справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 49 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на статтю 27 Закону України "Про страхування", яка передбачає, що до нього перейшло право вимоги в межах фактичних витрат, яке страхувальник або інша особа має до відповідальної за заподіяний збиток особи.

Господарський суд Запорізької області ухвалою від 17.12.2013р. прийняв вказаний позов до свого провадження.

При розгляді справи господарським судом встановлено, що 10.12.2011р. о 12 год. 50 хв. на а/д Житомир - Чернівці сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох автотранспортних засобів: автомобіля "Opel Astara", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився у володінні та під керуванням ОСОБА_6, та автомобіля "Mitsubisci Outlander", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який знаходився під керуванням ОСОБА_7

Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду від 20.12.2011р. винною особою у ДТП визнано ОСОБА_6 (виїзд на смугу зустрічного руху).

Відповідно до постанови Житомирського РВ УМВС України в Житомирській області від 19.12.2011р. постановлено, що в порушені кримінальної справи по ст. 286 КК України відносно водія ОСОБА_6 відмовлено, за відсутністю в його діях складу злочину на підставі п. 2 ст. 6 КПК України. Притягнуто до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_6 за ст. 124 КУпАП.

В результаті пошкодження автомобіля "Mitsubisci Outlander", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, йому було завдано шкоди, характер та обсяг якої підтверджується рахунком № 479 від 19.12.2011р. та звіту № 500 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 26.12.2011р.

Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 30.09.2011р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (Страховик) та ОСОБА_7 (Страхувальник) був укладений Договір страхування наземного транспорту № 3574018/05АВ.

За умовами Договору № 3574018/05АВ від 30.09.2011 р. ОСОБА_7 були застраховані свої майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем марки "Mitsubisci Outlander", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, від ризиків, зокрема: викрадення, збитки внаслідок ДТП, збитки внаслідок інших подій.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб водієм автомобіля "Opel Astara", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована в ТДВ "СК "Кредо" (відповідач у справі) згідно з Договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/1096108, страхувальник - ОСОБА_6, тип договору 3-й (далі за текстом - Поліс ОСЦПВ № АА/1096108).

Строк дії Полісу ОСЦПВ № АА/1096108 станом на 10.12.2011р. діючий. Франшиза згідно Полісу становить 500,00 грн. Ліміт за шкоду майна становить 50 000,00 грн.

10.12.2011р. ОСОБА_7 звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Страховим актом № 2011/U/MOD04381/UIA12376 від 27.12.2011р. пошкодження автомобіля "Mitsubisci Outlander", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в ДТП 10.12.2011р. позивачем було визнано страховим випадком.

За заявою ОСОБА_7 на виплату страхового відшкодування на користь заявника було виплачено страхове відшкодування за вирахуванням нульової франшизи в сумі 56 249,37 грн., шляхом перерахування даної суми на поточний рахунок ТОВ "Тріада Авто", що підтверджується платіжним дорученням № 40187 від 29.12.2011р.

Після сплати страхового відшкодування позивач надіслав відповідачу вимогу від 12.07.2012 року про відшкодування шкоди в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Проте, зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення, тому позивач звернувся з позовом до суду. Вказаний позов задоволений.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі відповідає вимогам чинного законодавства та скасуванню не підлягає виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 25 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" (в редакції чинній на час виникнення спору) передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статті 979 Цивільного кодексу України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 990 вказаного кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Приписами ст. 993 зазначеного кодексу встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 1191 вищенаведеного кодексу передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Аналогічні норми містить ст. 228 Господарського кодексу України, якими унормовано, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток .

Матеріалами справи доведено, що винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнаний водій автомобіля "Opel Astara", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_6. Позивач, як страховик, відповідно до умов договору страхування та на підставі заяви страхувальника перерахував страхове відшкодування. Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, дійсно є винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу, який був застрахований відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Внаслідок укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованим ним автомобілем, отже відповідач стає відповідальною особою. Тобто, відповідач взяв на себе всю відповідальність, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну вказаним джерелом. І після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу. З огляду на те, що відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, відповідно до укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, він взяв на себе відповідальність за свого страхувальника. Тобто відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Так, після настання страхового випадку у потерпілого є можливість відшкодувати шкоду за рахунок заподіювача шкоди або за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. В даному випадку потерпілий отримав страхове відшкодування за рахунок Позивача па підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, а Позивач після виплати страхового відшкодування отримав право вимоги від потерпілої особи до осіб, відповідальних за збитки завдані винною особою. Отже, при зверненні з позовом позивач правомірно посилався на приписи статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування".

Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України від 01.07.2004 р. №1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Вартість фактично завданих збитків була повністю підтверджена позивачем. Полісом АА/1096108 передбачена виплата ТДВ "СК"Кредо" франшизи у сумі 500 грн. Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги з врахуванням узгодженої франшизи.

Посилання скаржника на те, що у досудовому порядку позивачем не надавались необхідні документи, судова колегія до уваги не приймає з огляду на наступне.

Статтею 35 Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися:

а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ;

б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих;

ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства;

д) розмір шкоди;

е) підпис заявника і дата подання заяви.

До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Як вбачається зі змісту заяви позивача від 12.07.2012 р. № 1678 АР про регресні вимоги вона відповідає вимогам вищевказаної статті, тобто подана позивачем з дотриманням встановленого порядку.

Відповідно до положень ст. 36 Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не приймав рішення за результатами розгляду претензії позивача.

Щодо посилань скаржника на порушення господарським судом норм Цивільного процесуального кодексу України, то судова колегія зазначає, що дана справа розглядається за нормами господарського а не цивільного процесу, тому до неї не можуть бути застосовані норми Цивільного процесуального кодексу України. Ведення процесу у господарському суді здійснюється на підставі Господарського процесуального кодексу України, норми якого повністю дотримані місцевим судом.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає чинному законодавству, прийнято з дотриманням норм процесуального права, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", м.Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 10.02.2014р. у справі №908/4106/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.02.2014р. у справі № 908/4106/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий О.Л.Агапов

Судді Т.Д.Геза

Н.О.Мартюхіна

надр. 6 прим:

1 прим. - у справу;

1 прим. - позивачу

1 прим. - відповідачу

2 прим. - ДАГС;

1 прим. - ГСЗО;