Постанова № 38071081, 01.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2014 року 10:46 № 826/2654/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів: Пісоцької О.В. та Шейко Т.І., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача-1: ОСОБА_1; від позивача-2 ОСОБА_1 (представник); від відповідача-1: не з'явився; від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом:ОСОБА_1 ОСОБА_2

доДержавного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України - Гуляєва Олексія Олександровича Державної реєстраційної служби України визнання незаконним та скасування рішення № 8272452 від 24.11.2013 та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із позовом, в якому позивачі просять:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора № 8272452 від 24.11.2013,

- зобов'язати зареєструвати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1

Позивачі зазначають, що згідно із судовим рішенням за ними визнано право власності, а саме: за кожним із них визнано право власності по 1/2 частці житлового будинку та надвірними будівлями. Право власності визнано за позивачами, як зазначають останні, оскільки вони були спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері, яка являлась власником будинку на підставі договору дарування, укладеного з її братом. Однак, як зауважують позивачі, мати (ОСОБА_4), не встигла за своє життя зареєструвати право власності на отриманий будинок, що, як зазначають позивачі, встановлено під час розгляду справи у суді.

У той же час, як в подальшому вказано позивачами, на підставі судового рішення вони звернулися до реєстраційної служби Черняхівського районного управління юстиції Житомирської області (по місцю знаходження будинку) про державну реєстрацію прав. Заява була прийнята, зареєстрована і за існуючим порядком надіслана до Державної реєстраційної служби України.

Однак, 24.11.2013 р. державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав, посилаючись на те, що на об'єкт нерухомості зареєстровано право власності за іншою особою, а надане заявником рішення не скасовує за нею право власності. На думку позивачів, наведене стосується ОСОБА_5, тобто брата ОСОБА_4, який подарував будинок сестрі, яка, в свою чергу, не встигла оформити право власності. У той же час, як наголошено, зазначені обставини досліджені під час розгляду справи у суді та з урахуванням зазначених обставин прийнято рішення про визнання права власності на вказаний будинок за позивачами.

З урахуванням наведеного та положень ст. 30, ч. 7 ст. 16, п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивачі вважають рішення реєстратора неправомірним, просять його скасувати та прийняти рішення про зобов'язання зареєструвати за позивачами право власності на будинок та на належні до нього надвірні будівлі та споруди.

Відповідачами ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана 12.03.2014 р. Проте, у в судове засідання не з'явилися, доказів поважності причин неприбуття, як і завчасного повідомлення про наявність таких причин, не надали. Враховуючи наведене та керуючись ч. 4 ст. 128 КАС України судом ухвалено розглядати справу на підставі наявних матеріалів за відсутності відповідачів. Відповідачами при цьому також не надано і заперечень проти позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.04.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 жовтня 2013 року (справа № 293/1733/13-ц) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Черняхівської селищної ради Черняхівського району Житомирської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності за кожним із ним по 1/2 частці житлового будинку АДРЕСА_1, цегляного, загальною площею 91,9 кв. м., в тому числі житловою площею - 50,4 м.кв., зазначений за планом літерою А, з належними до нього надвірними будівлями та спорудами: сарай (Б,), навіс (В), погріб (Пг), уборна (У), 1/2 частина колодязя, огорожа №1-3, загальною вартістю 49559 грн., як за спадкоємцими першої черги за законом після смерті матері - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Черняхові Житомирської області.

Із зазначеного судового рішення вбачається, що до суду надійшла заява з Черняхівської селищної ради, яка визнала позов в повному обсязі. Представник третьої особи - Державної реєстраційної служби Черняхівського РУЮ - подав заяву, в якій висловив думку про можливість задоволення позову.

Зазначене рішення набрало законної сили 20.10.2013 р.

04.11.2013 р. позивачами до реєстраційної служби Черняхівського районного управління юстиції Житомирської області подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), зазначене рішення суду та інші документи, визначені у картці прийому заяви № 7556166, копія якої залучена до матеріалів справи.

У той же час, 24.11.2013 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Гуляєвим Олексієм Олександровичем Державної реєстраційної служби України за результатами розгляду вищевказаної заяви та документи, поданих для проведення державної реєстрації прав, прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 8272452, яке обґрунтовується тим, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Зазначено у рішенні, що на об'єкт нерухомості зареєстроване право власності за іншою особою та надане заявником рішення суду не скасовує за ним право власності. Ураховуючи викладене, керуючись статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 22.06.2011 р. № 703.

У відповіді Укрдержреєстру на заяву ОСОБА_1 від 13.12.2013 р. зазначено також, що на об'єкт нерухомості, права на який заявлені, зареєстроване право власності за іншою особою, відмінного від спадкодавця, та надане рішення суду не скасовує за ним право власності.

Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд зазначає наступне.

Так, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Згідно із ч. 1 ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 15 Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 зазначеного Закону заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку (ч.3 ст. 16 Закону).

Згідно з п. 5. ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Випадки відмови у державній реєстрації прав визначені ст. 24 зазначеного Закону. У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (ч. 2 ст. 24 Закону).

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч. 4 ст. 25).

У свою чергу, відповідно п. 1 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. N 703, органи державної реєстрації прав, це структурні підрозділи територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Згідно з п. 2 Порядку, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

Відповідно п. 7 Порядку, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Пунктом 26 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Зокрема, згідно з п/п. 10. п. 27 Порядку, документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 16. Порядку передбачено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

У той же час, згідно з п. 23. Порядку, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

При цьому, відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2011 р. № 3601/5 «Про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2011 р. за № 1538/20276, - у рішенні про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень зазначаються підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень відповідно до статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" із зазначенням вичерпного переліку обставин, які стали передумовою для їх застосування.

Враховуючи встановлені судом обставини та приписи законодавства, слід зазначити, що позивачами для реєстрації прав на нерухоме майно пред'явлено документи, зокрема, заяву та судове рішення, які за загальним правилом є підставою для реєстрації прав.

В даному випадку рішенням суду визнано за позивачами право власності на вищевказані об'єкти, відносно яких подано заяву про реєстрацію прав.

При цьому, відносно наведених у спірному рішенні обставин, які стали підставою для відмови, слід зазначити, що судом у вищезгаданому судовому рішенні встановлено обставини та надана правова кваліфікація цих обставин, зокрема, щодо прав ОСОБА_4 на вказані об'єкти та подальшого набуття права власності позивачем на вказані об'єкти. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Черняхові померла мати позивачів ОСОБА_4. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок АДРЕСА_1, який побудований у 1977 році. Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 17.09.2004 року, зареєстрованого в реєстрі за №1539, ОСОБА_4 являлась власником спірного будинку. Даний договір, як вбачається з матеріалів справи, з боку дарувальника укладений від імені ОСОБА_5, який, як вбачається із свідоцтва про смерть від 08.01.2005 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 Судом у вищезгаданому рішенні суду встановлено, що спадкоємцями після смерті спадкодавця являлися її діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які прийняли спадщину. Судом також зазначено, що оформлення права на спадщину на спірний будинок в позасудовому порядку неможливо тому, що за ОСОБА_4 право власності на спірний будинок не зареєстровано. З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 за свого життя та на час відкриття спадщини, володіла на праві власності будинком АДРЕСА_1. Як зазначено у вищевказаному рішенні суду, спірний будинок не є самовільною забудовою, належав спадкодавцю на підставі договору дарування. З огляду на викладене суд у вказаній справі прийшов до висновку, що ОСОБА_4 за свого життя та на час відкриття спадщини, володіла на праві власності будинком АДРЕСА_1. З огляду на наведене, суд у вищевказаній справі дійшов до висновку, що спірний будинок увійшов до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 в силу ст.1218 ЦК України. Суд також зазначив, що в зв'язку з цим, спірний будинок належить позивачам, як спадкоємцям першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 з часу відкриття спадщини.

У взаємозв'язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, право власності позивачів на об'єкти реєстрації визнано судом і таке рішення підлягає безумовному виконанню всіма органами, яких це стосується. У той же час, спірне рішення державного реєстратора не враховує наведеного, у т.ч. обставин, встановлених у вищезгаданому судовому рішенні, та вищезгаданих вимог законодавства, відповідно до яких рішення суду, яке набрало законної сили, є підставою для реєстрації прав.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення та, відповідно, до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та, як наслідок, про наявність підстав для задоволення позову з урахуванням положень ч. 2 ст. 11 КАС України, а саме - шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення та про зобов'язання Державної реєстраційної служби України вжити заходів щодо реєстрації права власності позивачів на вищезгадане майно. На поверненні судового збору позивачі не наполягали.

Керуючись вимогами статей керуючись вимогами статей 69-71, 88, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) та ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2; адреса: АДРЕСА_2) задовольнити повністю.

Визнати протиправним «Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень» від 24 листопада 2013 року № 8272452, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Гуляєвим Олексієм Олександровичем Державної реєстраційної служби України.

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України (код з ЄДР 37508344; адреса: 02002, м. Київ, вул. Марії Раскової, 15) вжити заходи щодо реєстрації за ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2) права власності за кожним з них по 1/2 частці житлового будинку АДРЕСА_1 цегляного, загальною площею 91,9 кв. м., в тому числі житловою площею - 50,4 м.кв., зазначений за планом літерою А, з належними до нього надвірними будівлями та спорудами: сарай (Б,), навіс (В), погріб (Пг), уборна (У), 1/2 частина колодязя, огорожа № 1-3.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді: О.В. Пісоцька

Т.І. Шейко