Постанова № 38071008, 03.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2014 року 11:04 № 826/2518/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів: Добрівської Н.А. та Скочок Т.О., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Павлюк О.М.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком»до Державної казначейської служби Українитретя особа-1Державна виконавча служба Українитретя особа-2Державне агентство резерву Українипро зобов'язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просить:

1) зобов'язати ДКС України прийняти до виконання Наказ Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 року у справі № 42/136Т про стягнення боргу з Державного агентства резерву України;

2) зобов'язати виконати вимоги Наказу в повному обсязі та стягнути на користь Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» залишок заборгованості у сумі 68 345,75 грн.;

3) зобов'язати перерахувати стягнені кошти на поточний рахунок Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» на п/р 26003205000100 у ДОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Дніпропетровська, МФО 305653, код ЄДР 25543196.

По суті свого звернення до суду позивач зазначає, що рішенням господарського суду було стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь позивача всього 683 457 грн. У зв'язку з цим було видано наказ господарського суду. Надалі, як по суті зазначає позивач, було відкрито виконавче провадження та, у зв'язку з невиконанням рішення суду у добровільному порядку, державним виконавцем було виставлено платіжні вимоги на рахунки боржника. Державним казначейством України, як зазначає позивач, було повідомлено ДВС України про примусове виконання та на рахунок ДВСУ надійшло 683 457,53 грн.

У той же час, державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 68 345,75 грн., які були скеровані в рахунок погашення виконавчого збору та у зв'язку з чим перед позивачем залишилась заборгованість у вказаному розмірі.

При цьому, ухвалою суду від 21.12.2011 р., як зазначає позивач, змінено сторону виконавчого провадження - боржника, на Державне агентство резерву України.

Надалі, як зазначає позивач, виконавчий документ був повернутий стягувачу.

З урахуванням Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» позивач звернувся до ДКСУ щодо виконання рішення суду, але, наказ господарського суду був повернутий без виконання з посиланням на перерахування згідно наказу всієї суми боргу.

У той же час, як зазначає позивач, рішення суду на користь позивача у повному обсязі не виконано у зв'язку з чим вважає відмову ДКСУ у виконанні рішення суду щодо стягнення на його користь залишку боргу, протиправним. У зв'язку з наведеним позивач просить задовольнити позов.

Відповідач, будучи повідомленим 07.03.2014 р. про день, час і місце судового засідання 25.03.2014 р., а також будучи повідомленим 26.03.2014 р. про день, час і місце розгляду справи 03.04.2014 р., в судові засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття у судові засідання, як і завчасного повідомлення про наявність таких причин, не надав. Не надано також і заперечень проти позову.

Враховуючи наведене та на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України судом ухвалено розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів справи.

Представник ДВС України з'явився у судове засідання 25.03.2014 р. та надав витребувані судом матеріали виконавчого провадження, зазначивши при цьому, що в рамках виконавчого провадження ДВС України виконало покладені на службу функції. Представник також зазначив, що згідно даних виконавчого провадження залишилась не стягнута на користь позивача частина боргу, яка, на думку представника, має бути погашена у встановленому порядку, тим самим зазначивши про підтримку позову. При цьому, відносно участі представника ДВС України у судовому засіданні 03.04.2014 р., подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника. З огляду на наведене та керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено розглядати справу за відсутності представника ДВС України.

У судове засідання 25.03.2014 р. був викликаний представник Державного агентства резерву України для вирішення питання щодо залучення агентства в якості третьої особи. У судовому засіданні 25.03.2014 р. судом постановлено ухвалу про залучення Державного агентства резерву України до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача. Ухвала занесена в журнал судового засідання. Представника Державного агентства резерву України викликано в судове засідання на 03.04.2014 р. повісткою, яка отримана 26.03.2014 р. (вх. № 2604/0/1).

У той же час, представник Державного агентства резерву України в судове засідання 03.04.2014 р. не з'явився, доказів поважності причин неприбуття, як і завчасного повідомлення про наявність таких причин, - не надав. З огляду на наведене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності представника Державного агентства резерву України.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.04.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, матеріали, заслухавши присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з Наказом Господарського суду м. Києва від 02.07.2009 р. № 42/136Т «Про примусове виконання рішення» стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь ВАТ «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії 664 947,49 грн. основного боргу, 6649, 47 грн. державного мита, 11758,07 грн. витрат за проведення судово-бухгалтерської експертизи та 102,50 грн. витрат на інформаційно-технічні послуги.

Зазначено, що судове рішення набрало законної сили 12.06.2009 р.

15.03.2013 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Думанською А.Л. прийнято постанову ВП № 14216975 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

У постанові зазначається, що 10.08.2009 р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, боржнику встановлено строк на добровільне виконання, копію направлено сторонам.

У строк наданий для добровільного виконання рішення суду боржником не виконано.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.12.2011 р. у справі № 42/136т замінено сторону виконавчого провадження Державний комітет України з державного матеріального резерву на його правонаступника Державне агентство резерву України.

В ході примусового стягнення, як зазначається у постанові державного виконавця, частково стягнуто в рахунок погашення боргу грошові кошти в сумі 615 111,78 грн. та виконавчий збір у розмірі 68 345,75 грн. Залишок боргу складає 68 345,75 грн.

Надалі з посиланням на Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядку, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 р. № 845 по суті зазначається про виконання зазначеного рішення Державним казначейством та відсутність у державного виконавця виконати зазначене рішення.

У постанові державного виконавця від 15.03.2013 р. про повернення виконавчого документі зазначено, що виконавчий документ може бути пред'явлений для виконання у строк до 15.03.2014 р

Вищезгаданий наказ у зв'язку з наведеним містить напис державного виконавця від 15.03.2013 р., що частково стягнуто борг у сумі 615 111,78 грн. та судовий збір в сумі 68 345,75 грн. Залишок боргу складає 68 345,75 грн.

При цьому, в матеріалах справи наявна також постанова державного виконавця від 20.02.2012 р. про зміну назви сторони виконавчого провадження, відповідно до якої змінено назву стягувача у виконавчому провадженні з ВАТ «Укртелеком» на Публічне акціонерне товариства «Укртелеком».

11.04.2013 р. позивачем (в особі Дніпропетровської філії) за № 128108-734 до ДКСУ сформована заява, в якій викладено обставини стягнення за судовим рішенням частини боргу та з посиланням на положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» подано для виконання вищезгаданий наказ Господарського суду м. Києва та заявлено прохання стягнути на користь стягувача залишок заборгованості.

Листом від 04.06.2013 р. № 5-08/5726-13764 ДКСУ надало відповідь заявнику, що 23.09.2009 р. на рахунок Міністерства юстиції України згідно з платіжною вимогою від 23.09.2009 року № 810/6-3 та на виконання Господарського суду м. Києва від 02.07.2009 р. № 42/136т здійснено стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь ВАТ «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії боргу в сумі 683 457,53 грн.

Враховуючи зазначене, як зазначає ДКСУ, повертається оригінал наказу Господарського суду м. Києва.

На скаргу позивача від 30.07.2013 р. відносно дій державного виконавця по стягненню виконавчого збору ДВС України у відповіді від 05.09.2013 р. звернуло увагу позивача на положення ч. 1 ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від фактично стягненої суми.

У взаємозв'язку з наведеним зазначено також, що 30.10.2009 р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 10%, а саме 68 345,75 грн. Крім того, зазначено, що розпорядженням від 03.11.2009 р. № 810/6 державним виконавцем розподілено грошові кошти в сумі 683 457,53 грн. наступним чином: 615 111,78 грн. на користь стягувача; 68 345,75 грн. в рахунок погашення виконавчого збору. Платіжним дорученням від 03.11.2009 р. № 6850 (копія у справі) кошти в сумі 615 111,78 грн. перераховано на користь Дніпропетровської філії позивача в рахунок часткового погашення боргу та платіжним дорученням від 03.11.2009 р. № 6851 кошти у сумі 68 345,75 грн. перераховано в рахунок повного погашення виконавчого збору, згідно постанови від 30.10.2009 р. № 14216975. Зазначається, що виконавчий документ направлений стягувачу для подальшого пред'явлення ДКС України, згідно відмітки на виконавчому документі складає 68 345,75 грн.

23.09.2013 р. позивачем в особі Дніпропетровської філії сформовано повторна заява за № 128108-2293 аналогічного змісту, що і вище.

У відповідь на зазначену заяву ДКС України надіслало позивачу аналогічну відповідь від 07.10.2013 р. за № 5-08/1226-211614, що і вищезгадана, зазначивши, що ДКС України виконала рішення суду в повному обсязі. Із вказаним листом повернуто оригінал виконавчого листа.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2).

Частиною 5 статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції обов'язковість рішень суду зазначена однією з основних засад судочинства.

В контексті наведених вище норм Конституції України, Конституційний Суду України у мотивувальній частині Рішення від 30.06.2009 р. № 16-рп/2009 зазначив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

У взаємозв'язку з наведеним та щодо обставин визначення виконавчого збору із отриманої від боржника суми, слід додати, що відповідно до положень ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час перерахування боржником сум за судовим рішенням, тобто станом на 23.09.2009 р.) у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Відповідно до положень ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час перерахування боржником сум за судовим рішенням, тобто станом на 23.09.2009 р.) з грошової суми (в тому числі одержаної від реалізації майна боржника), яка стягнута державним виконавцем з боржника, в першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій, в другу чергу компенсуються витрати Державної виконавчої служби на здійснення виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб, у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір. Виконавчий збір стягується пропорційно фактично задоволеним вимогам стягувача.

Розподіл грошових сум у черговості, вказаній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Таким чином, задоволення вимог стягувача і стягнення виконавчого збору здійснюється у третю чергу та розподіл отриманих коштів здійснюється пропорційно фактично задоволеним вимогам позивача.

З 01.01.2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно з яким встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2011 року № 463/2011 Державне агентство резерву України (Держрезерв України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр).

З наведеного вбачається, що вищезгадане судове рішення підлягає виконанню з урахуванням вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Статтею 3 цього Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч. 1.).

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду (ч. 2.).

Разом із заявою стягувач подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до Державної казначейської служби України необхідних для цього документів та відомостей (ч.4.).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначений у Порядку, затвердженому постановою КМ України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови КМ України від 30 січня 2013 р. № 45; далі Порядок № 845).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

У свою чергу, пунктом 9 зазначеного Порядку № 845 встановлено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки.

З наведеного вбачається, що повернення відповідачем виконавчого листа стягувачу без виконання можливо лише у визначених законом випадках.

Відтак, враховуючи обов'язковість судових рішень та наведені вище положення нормативно-правових актів, на відповідача покладено обов'язок виконання вищезгаданого наказу Господарського суду м. Києва.

Судом встановлено та підтверджується наявними доказами, що 30.10.2009 р. державним виконавцем ухвалено постанову щодо стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10% від суми, отриманої від боржника, а загальна сума отриманих від боржника коштів розподілена та спрямована в межах однієї черги вимог у відповідних пропорціях на задоволення вимог позивача та погашення виконавчого збору, внаслідок чого залишок заборгованості перед позивачем склав 68 345,75 грн. зазначена постанова державна виконавця не оскаржувалась. При цьому, відомості про наявність вказаної заборгованості відображені державним виконавцем у наказі Господарського суду м. Києва та у постанові від 15.03.2013 р. про повернення виконавчого документу.

З наведеного вбачається, що рішення суду виконано не в повному обсязі, тобто позивачем не отримано визначена рішенням суду сума боргу у повному обсязі, та, відповідно, у невиконаній частині рішення суду (наказ Господарського суду м. Києва) підлягало (підлягав) виконанню ДСКУ.

В даному випадку, як вбачається з відповідей ДКСУ, відповідач не мав претензій до позивача щодо обсягу наданих документів та їх належного оформлення. Відповідачем також не заперечується дотримання позивачем строку подання документів, який (виконавчий документ), як зазначено у постанові державного виконавця, може бути пред'явлений для виконання у строк до 15.03.2014 р. При цьому, відповідачем не заперечується, що ДКСУ є органом на який в даному випадку покладено виконання вищезгаданого судового рішення.

Враховуючи наведене, наявність залишку боргу перед позивачем 68 345,75 грн., суд приходить до висновку про відсутність у ДКСУ підстав для повернення виконавчого документу без виконання, оскільки стягнення виконавчого збору не звільняє боржника від виконання рішення суду у повному обсязі.

В даному випадку, враховуючи вищенаведене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що ДКСУ, повертаючи виконавчий документ позивачу без виконання, діяла протиправно, за відсутності визначених вище підстав для повернення виконавчого документу, що призвело до порушення однієї із засад судочинства, гарантованих державою, - обов'язковості рішення суду та, відповідно, прав позивача у наведеному аспекті.

Відповідачем, в порядку виконання обов'язку, визначено ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено правомірності своїх дій щодо повернення виконавчого документа та бездіяльності, яка полягає у невиконанні рішення суду, яке набрало законної сили, а відтак, позов підлягає задоволенню.

Виходячи з наведеного, суд також приходить до висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України з метою повного захисту прав позивача вийти з межі позовних вимог та визнати протиправними дії ДКСУ щодо повернення виконавчого документу без виконання.

Щодо інших позовних вимог, слід зазначити, що пунктом 4 Порядку № 845 визначено функції, покладені на органи Казначейства по виконанню судових рішень, відповідно до яких, крім іншого, органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.

Враховуючи наведене, керуючись приписами ч. 2 ст. 11 та абзацу 11 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволенні позову шляхом зобов'язання ДКС України прийняти до виконання та вжити заходів по виконанню у строки, спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством України, наказу Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 року у справі № 42/136Т про стягнення з Державного агентства резерву України залишку боргу у розмірі 68 345,75 грн., з перерахуванням стягнутих коштів на поточний рахунок Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» на п/р 26003205000100 у ДОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Дніпропетровська, МФО 305653, код ЄДР 25543196. На відшкодуванні судового збору представник позивача не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної казначейської служби України (код з ЄДР 37567646; адреса: 01601, м. Київ, Печерський район, вул. Бастіонна, 6) щодо повернення без виконання наказу Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 року у справі № 42/136Т.

Зобов'язати Державну казначейську службу України (код з ЄДР 37567646; адреса: 01601, м. Київ, Печерський район, вул. Бастіонна, 6) прийняти до виконання та вжити заходів по виконанню у строки, спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством України, наказу Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 року у справі № 42/136Т про стягнення з Державного агентства резерву України залишку боргу у розмірі 68 345,75 грн., з перерахуванням стягнутих коштів на поточний рахунок Дніпропетровської філії ПАТ «Укртелеком» на п/р 26003205000100 у ДОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Дніпропетровська, МФО 305653, код ЄДР 25543196.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді: Н.А. Добрівська

Т.О. Скочок